УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1663/2012Головуючий суду першої інстанції:Бриндя М.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.
"21" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 (третя особа - ОСОБА_8) про стягнення аліментів на повнолітню дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки доходу щомісячно, починаючи з дня подання позову до досягнення дитиною 23 років. Вимоги позову мотивовані тим, що син продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги батька.
Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 жовтня 2012 року позов задоволений частково. Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання ОСОБА_8 у розмірі 1/8 частки усіх видів доходу, щомісячно, починаючи з 9 жовтня 2012 року до припинення навчання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення скасувати, провадження у справі закрити.
На думку апелянта, судом першої інстанції провадження у цій справі відкрито з порушенням вимог п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України, оскільки з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав Джанкойським районним судом АР Крим 31 січня 2011 року ухвалено рішення, яке на підставі ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 року набрало законної сили.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Частинами 1 і 3 статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є позивачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_7 (а.с. 7). 11 травня 1994 року шлюб між сторонами розірваний.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 навчається на третьому курсі Університету економіки та управління (Керченський факультет економіки та менеджменту) на денній формі навчання. Навчальний заклад є комерційним, навчання платне, стипендія не нараховується, гуртожиток не надається. Відповідно до договору від 1 вересня 2011 року загальна базова вартість освітньої послуги складає 4600 грн. на рік, послуга надається протягом 3 років (9, 10). Наданими позивачкою копіями квитанцій підтверджується фактична сплата освітньої послуги протягом 2011-2012 років.
При вирішенні питання про стягнення аліментів і визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітньої дитини, судом першої інстанції досліджено матеріальне становище відповідача - наявність у нього постійного місця роботи та регулярного доходу у вигляді заробітної плати, його стан здоров'я (згідно наданої ним медичної довідки відповідач у зв'язку з наявними захворюваннями потребує постійного лікування), матеріально-побутові умови сім'ї відповідача, наявність 2 групи інвалідності у його дружини; матеріальне становище дитини, яка знаходиться на утриманні позивачки, прийнято до уваги матеріальний стан позивачки, враховані інші обставини, що мають істотне значення.
Встановивши наявність у ОСОБА_8 потреби в матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням в університеті та вказавши на обов'язок відповідача разом із позивачем його утримувати, з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визначивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини у вигляді 1/8 частини від заробітку (доходу).
Не оскаржуючи висновок суду про його обов'язок утримувати дитину, що навчається, відповідач, разом з тим, вважає, що рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в зв'язку з тим, що набрало законної сили рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 31 січня 2011 року, ухвалене по справі № 2-697/11.
Згідно ч.1 ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо рішення або ухвала суду, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.
Як вбачається зі змісту рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 31 січня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2011 року (а.с.29, 30-31), з позовом про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання 15 грудня 2010 року до суду звертався ОСОБА_8
Позивачем у даній справі є ОСОБА_6, яка згідно положень частини 3 статті 199 Сімейного кодексу України має право самостійного звернення до суду з позовом на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання. Тобто сторони у цих справах не є тотожними.
Не можна визнати тотожними і підстави позову, тобто юридичні обставини, визначені позивачами в обґрунтування своїх вимог. Так, позов ОСОБА_8 обґрунтовувався потребою матеріальної допомоги під час навчання в Керченському політехнічному технікуму і стосувався періоду 2008-2010 років; позов ОСОБА_6 стосується іншого періоду - часу навчання дитини в Університети економіки та управління.
За таких обставин доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.