ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 червня 2006 р. |
№ 12/4953 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Божок В.С. -головуючого, |
|
|
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
|
розглянувши матеріали касаційної скарги |
Шепетівського підприємства теплових мереж, м. Шепетівка |
|
на постанову |
Житомирського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. |
|
у справі |
господарського суду Хмельницької області |
|
за позовом |
Виробничого об'єднання “Хмельницькі теплові мережі”, м. Хмельницький |
|
до |
Шепетівського підприємства теплових мереж, м. Шепетівка |
|
про |
стягнення 3067999, 12 грн. |
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Івчук Ю.В. -дов. від 27.07.2005р. №1030
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.03.2005р. у справі 12/4953 позов ВО “Хмельницькі теплові мережі” до Шепетівського підприємства теплових мереж про стягнення 3 067 999,12 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 862 629,59грн. основного боргу, 102 772,01 грн. інфляційних нарахувань, 39 753,80 грн. 3% річних та судові витрати.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03.2005р у даній справі змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 628 250,49 грн. основного боргу, 96 768,14 грн. інфляційних, 38 10463 грн. 3% річних та судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення 57 561,49 грн. припинено за відсутністю предмета спору. В решті позову відмовлено.
Постанова мотивована доведеністю позовних вимог щодо існування заборгованості відповідача за отримані енергоносії та відсутністю доказів з боку останнього щодо погашення боргу.
Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. Шепетівське підприємство теплових мереж звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, а саме ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ст. 13 Закону України “Про трубопровідний транспорт”, ст.49 ЦК УРСР, ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 83 ГПК України, стверджуючи, що господарський суд, стягуючи основний борг за кожним окремо договором, керувався лише розрахунками позивача, проігнорувавши розрахунки проплат відповідача та не врахувавши значні розходження між розрахунками обох сторін.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору №15-06/01-369 від 15.10.2001р. та додаткової угоди №1 від 15.10.2002р. до нього, договору №15-06/03-751 від 24.01.2003р. та договору №15-06/03-3636 від 12.01.2004р. позивач зобов'язався поставити відповідачу природній газ. Підставою для остаточних розрахунків за цими договорами є акти приймання - передачі газу.
Господарськими судами встановлено отримання відповідачем газу від позивача за вказаними договорами, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу.
Згідно наданого суду уточненого розрахунку позивача основний борг відповідача за договором №15-06/01-369 від 15.10.01р. становить 1 671 049,74грн., за договором №15-06/03-751 від 24.01.2003р.становить 211775,60 грн. та за договором №15-06/03-3636 від 12.01.2004р. становить 802 986,64грн. з яких 57 561,49 грн. погашено відповідачем після пред'явлення позову до суду.
Крім того, позивачем нараховані інфляційні, 3% річних та пеня:
- за договором №15-06/03-751 42 475, 19 грн. - інфляційних та 19569,95грн.-3%річних,
- за договором №15-06/03-3636 54 022,95 грн.- інфляційних, 18 984,65 грн. - 3% річних та 82 218,47 грн. -пені.
Задовольняючи позов частково суди попередніх інстанцій правомірно відмовили позивачу у стягненні на його користь пені з посиланням на ч.1ст.5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, а суд апеляційної інстанції правильно припинив провадження у справі в частині позову про стягнення 57 561,49 грн. боргу.
Що ж до решти позовних вимог задоволених в частині стягнення 2628250,49 грн. -боргу, 96 768,14 грн. - інфляційних нарахувань та 38 104,63 грн. 3% річних, то колегія вважає, що рішення суду апеляційної інстанції в цій частині винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
На цьому наголошує і відповідач, стверджуючи в касаційній скарзі, що:
- за договором №15-06/03-751 від 24.01.2003р. стягуючи основний борг суд не врахував проплат за даним договором на суму 50775,79 грн. здійснених ним платіжними дорученнями, копії яких знаходяться у справі;
- за договором №15-06/03-751 від 24.01.2003р. в основу рішення судом покладено розрахунок позивача, в якому не враховані взаємозаліки на суму 78484,49грн., докази проведення яких є у справі;
- за договором №15-06/01-3636 від 12.01.2004р. в остаточному розрахунку позивача, на який посилається суд, загальну суму проплат платіжними дорученнями (без розшифровування) визначено у 314159,36грн., тоді як за його розрахунком ця сума складає 576808,49грн. і копії платіжних доручень на таку суму долучено до справи.
Дійсно, перевірка матеріалів справи засвідчила наявність у ній первинних документів наданих суду відповідачем, які не містяться у розрахунках позивача та залишені апеляційним господарським судом поза увагою.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду вказаним вимогам не відповідає, оскільки господарський суд не перевірив правильність та повноту розрахунків позивача з урахуванням наданих відповідачем документів, поклав ці розрахунки в основу судового рішення, залишивши докази відповідача без належної оцінки.
Зазначені обставини не були предметом розгляду і в місцевому господарському суді.
Касаційна ж інстанція позбавлена можливості усунути зазначені недоліки, оскільки в силу приписів ст. 111-5 ГПК України розглядає скаргу за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
До того ж, мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, та на підставі яких задоволені частково позовні вимоги ВО “Хмельницькі теплові мережі”.
За таких обставин, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарськими судами порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає рішення та постанову господарських судів такими, що підлягають скасуванню в частині стягнення 2628250,49 грн. -боргу, 96 768,14 грн. - інфляційних нарахувань, 38 104,63 грн. 3% річних і судових витрат з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В решті постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. залишається без змін.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03.2005р. у справі №12/4953 скасувати в частині сягання з Шепетівського підприємства теплових мереж, м. Шепетівка, на користь Виробничого об'єднання “Хмельницькі теплові мережі” 2628250,49 грн. -боргу, 96 768,14 грн. - інфляційних нарахувань, 38 104,63 грн. 3% річних, 1 553, 71 грн. витрат по сплаті державного мита та 107,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
В решті постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. у справі №12/4953 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко