Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.10.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Фазикош Г.В., Власова С.О.

з участю секретаря : Чучки Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Вторма-Ужгород" про зміну дати звільнення; стягнення заборгованості по зарплаті; середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені й видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вищезазначеним позовом та як на підставу своїх вимог посилалась на те, що починаючи з 01.10.09р. прийнята на роботу заготівельника вторинної сировини в ТзОВ "Вторма-Ужгород". За час роботи з 01.10.09р. по 31.01.10р. виникла заборгованість по зарплаті на суму 1999,68 гривень. Актом державного виконавця від 19.05.11р. при здійсненні виконавчих дій було передано керівнику підприємства 39 трудових книжок, серед яких виявилась і її книжка. У цьому випадку, днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Позаяк ТзОВ "Вторма-Ужгород" затримала, розрахунок при звільненні й видачу трудової книжки то за цих обставин повинно сплатити середній заробіток за весь час затримки. Внаслідок порушення трудових прав було спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. За надання правової допомоги понесла витрати у сумі 1000 грн., які підлягають стягненню. Виходячи із цього й просила змінити дату звільнення, стягнути заборгованість по зарплаті, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені й невидачі трудової книжки та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог, відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилається на те, що рішення суду є неправосудним, оскільки має місце порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального законодавства.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали, вимоги апеляційної скарги з підстав наведених у такій. Разом із цим пояснили, що відповідач не здійснив належного розрахунку при звільненні, у трудову книжку вніс неточні дані про звільнення. Дані порушення є підставою для задоволення позову.

Представники відповідача в особі Тегзи Г.І. та Панової І.В. в попередніх судових засіданнях заперечили, доводи апеляційної скарги, так-як позивачка не представила доказів стосовно наявності заборгованості по зарплаті, а трудову книжку отримала після звільнення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Проте з рішенням суду першої інстанції не можна погодитись, а тому таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відхилення позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оборотно-сальдова відомість є підтвердженням нарахування зарплати та аж ні в якому разі не підтверджує факт невиплати такої. Факт перебування трудової книжки в ТзОВ "Вторма-Ужгород" по 19.05.2011 року позивачка не довела. Виходячи із цього, дії ТзОВ "Вторма-Ужгород" по звільненню ОСОБА_1 є правомірними й не призвели до порушення її трудових прав.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи.

За змістом вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що власник ТзОВ "Вторма-Ужгород" не провів із нею розрахунку в день звільнення та не видав належно оформлену трудову книжку.

Як убачається зі змісту ст. 110 КЗпП та ч.ч. 1 і 2 ст. 30 ЗУ "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

На виконання зазначених норм, ТзОВ "Вторма-Ужгород" не надало доказів того, що ОСОБА_1 виплачено належну заробітну плату.

Згідно оборотно-сальдової відомості за період з 01.10.09р. по 31.01.10р., ТзОВ "Вторма-Ужгород" нараховано ОСОБА_1 зарплату в сумі 2987 грн. з якої виплачено тільки 987,32 грн. та залишок становить 1999,68 грн., а.с. 5. Нарахування ОСОБА_1 зазначеної суми зарплати стверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України від 21.08.2012 року, а.с. 54.

Виходячи із цього, колегія суддів вважає, що ТзОВ "Вторма-Ужгород" має заборгованість перед ОСОБА_1 по зарплаті в сумі 1999,68 гривень, яка підлягає стягненню.

Як вже вище зазначалось, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку ч. 1 ст. 47 КЗпП України.

Заперечуючи вимоги в цій частині, ТзОВ "Вторма-Ужгород" посилалось на те, що після звільнення ОСОБА_1 15.12.2009 року їй було видано трудову книжку, що стверджується відомістю по видачі трудової книжки при звільненні.

Дослідивши витяг із відомості про видачу трудових книжок, колегія суддів встановила, що в такій відсутня дата видачі звільненій ОСОБА_1 трудової книжки, хоч і наявний підпис останньої, а.с. 16.

Наявний у матеріалах справи наказ № 62-К від 17.02.2010 року зазначає, що в зв'язку з тимчасовим припиненням діяльності підприємства здійснено позапланове звільнення працівників ТзОВ "Вторма-Ужгород" серед яких і ОСОБА_1 і з даним наказом ознайомлена 19.02.2010 року під розпис, а.с. 15. Зазначений наказ вказує на те, що ОСОБА_1 звільнена не 15.12.09р., а 17.02.10р. у зв'язку з тимчасовим припиненням діяльності підприємства. Такий висновок узгоджується як із матеріалами справи, так і з поясненнями самої позивачки.

Та окрім цього, наявний у матеріалах справи акт державного виконавця від 19.05.2011 року засвідчив факт відкриття сейфу, який було опечатано 07.04.11р. з якого було видано - 39 трудових книжок, печатку і штамп товариства, книгу обліку ведення трудових книжок, і книгу кадрових наказів, а.с. 7.

Установлені обставини вказують на те, що при звільненні ОСОБА_1 не було ТзОВ "Вторма-Ужгород" видано їй належно оформлену трудову книжку. У такому разі, днем звільнення працівника вважається день видачі трудової книжки, абзац 7 п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників /ЗАТВЕРДЖЕНОЇ наказом Міністерства праці України, МЮ України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58/. Оскільки, трудову книжку було видано ОСОБА_1 - 19.05.2011 року, а тому днем її звільнення являється цей день.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 117 і ч. 4 ст. 235 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у день звільнення, при відсутності спору про їх розмір та у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника, працівникові виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та/або за весь час вимушеного прогулу.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні й перебування у вимушеному прогулі, слід виходити з роз'яснень зазначених у п. 20 постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", що у разі неповного задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

А звідси, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно визначити ОСОБА_1 з урахуванням розміру спірної суми на яку позивачка мала право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, а саме, звернення до суду не одразу після звільнення у лютому 2010 року. Виходячи із принципу співмірності й слід визначити ОСОБА_1 розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 869 гривень, що на час звільнення становила мінімальний розмір заробітної плати.

Доведеною є та обставина, що на момент звільнення не проведено із ОСОБА_1 повного розрахунку та не видано трудову книжку.

Внаслідок неправомірних дій ТзОВ "Вторма-Ужгород", ОСОБА_1 була позбавлена засобів до існування та не змогла вчасно повторно працевлаштуватись, що сприщило їй душевні страждання.

Та як убачається з п. 2 ч. 2 і абзацу 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.

А згідно ч. 1 ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як пояснила позивачка, внаслідок порушення відповідачем її законних трудових прав неправомірними діями, вона зазнала душевних страждань через небажання ТзОВ "Вторма-Ужгород" виплатити зарплату й видати трудову книжку, що у свою чергу призвело до порушення душевного спокою, необхідність звернення до суду за примусовим захистом порушеного права.

Зазначене вказує на те, ОСОБА_1 внаслідок порушення її законних прав, зазнала моральних страждань і втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приймає до уваги вищенаведене та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, зважує також на характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступеня вини ТзОВ "Вторма-Ужгород", а також з урахуванням періоду протягом якого ОСОБА_1 зазнавала душевних страждань і визначила такий у сумі 300 грн., тобто частково задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до змісту вимог ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони.

Як слідує зі змісту договору від 15.07.2011 року про надання правової допомоги, адвокат ОСОБА_2 зобов'язався надати правову допомогу ОСОБА_1. А п. 2. договору передбачає гонорар адвоката за домовленістю сторін, а.с. 9.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера за № 07 від 15.07.2011 року, ОСОБА_1 сплатила адвокату гонорар у сумі 1000 гривень, а.с. 10.

Правила адвокатської етики схвалені, Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.99 р. (протокол N 6/VI), зокрема, у ст. 33 передбачають, що гонорар отримуваний, адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою й порядком внесення й розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно вимог п. 1 постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" /чинної на час укладення Договору/ та п. 12 постанови ПВС України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" на користь сторони може бути стягнений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, що не перевищує суму, виходячи з 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

На підготовку та подання до суду кваліфікованим фахівцем у галузі права позову й заяв необхідно витратити не менше 2-х годин, а також витрати часу на прийняття участі в судових засіданнях, згідно журналів судового засідання становить не менше 1,5 години.

За цих обставин, отриманий адвокатом ОСОБА_2 гонорар за надання правової допомогу ОСОБА_1 відповідає вищенаведеним нормам та є розумно обґрунтованим за розміром.

Ураховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла до думки, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню на підставі вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30 гривень.

Зважуючи на вищезазначене та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 березня 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_1, задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з роботи в ТзОВ "Вторма-Ужгород" з 15.12.2009 року на 19.05.2011 року.

Стягнути із ТзОВ "Вторма-Ужгород" на користь ОСОБА_1: 1999,68 гривень заборгованості по зарплаті (з врахуванням податків та обов'язкових платежів); 869 гривень середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені й видачі трудової книжки; 300 гривень у відшкодування моральної шкоди; 1000 гривень витрат на правову допомогу та на користь держави 107 грн. 30 коп., судового збору.

У решті позовних вимог, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________