УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0609/2-925/12

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.,

суддів: Трояновської Г.С.,

Забродського М.І.,

при секретарі судового засідання Ямковій О.М.,

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27 вересня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом. Просив змінити місце проживання дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що з відповідачкою ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з 02 листопада 1996 року по 17 вересня 2009 року. Від спільного проживання мають двох синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти залишені на виховання матері, а він надавав матеріальну допомогу на їх утримання. Проте, мати не змогла створити нормальних умов для проживання та виховання дітей, вчиняла психологічний тиск та застосовувала до дітей фізичну силу, внаслідок чого син ОСОБА_4 виявив бажання проживати з ним. Син з січня 2011 року постійно проживає з ним, став спокійнішим, покращились його успіхи в школі, а тому він просив залишити сина на його вихованні.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2012 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_3 про зміну місця проживання дитини за необґрунтованістю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, незаконним та таким, що суперечить інтересам дитини. На думку апелянта, суд не врахував бажання самої дитини проживати з ним, неправомірність поведінки відповідачки по відношенню до сина, відсутність у відповідачки самостійного доходу. ________________________________________________________________________________________________

Справа № 0609/2-925/12 Головуючий в суді 1 інст.: Бондарчук В.В.

Категорія 46 Доповідач: Миніч Т.І.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.11.1996 року по 17.09.2009 року.

Від спільного проживання мають двох синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу діти залишені на виховання матері.

На початку 2011 року син ОСОБА_4 перейшов проживати до позивача. Зазначені обставини відповідачкою не оспорюються.

Згідно з висновком виконкому Житомирської міської ради як органу опіки та піклування сина сторін ОСОБА_5 запропоновано залишити з матір"ю( а.с.64-65).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів про виконання ним своїх батьківських обов"язків та про фінансову спроможність утримувати дитину.

Проте, в повній мірі погодитись з такими висновками суду неможливо, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.160 СК місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов"язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров"я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК).

На час ухвалення оскаржуваного рішення дитині виповнилося 13 років. Вирішуючи спір, суд не врахував, що у вересні 2013 року, тобто, менше, ніж через рік, ОСОБА_5, в силу вимог ч.3 ст.160 СК вправі сам буде визначати місце свого проживання. Тобто, вік дитини на даний час дає їй можливість прийняти цілком усвідомлене рішення.

Крім того, сам він пояснив в суді, що хоче проживати з батьком, його категоричне небажання проживати з матір"ю обумовлено тим, що у нього не склалися нормальні стосунки з новим чоловіком відповідачки. Сама відповідачка цієї обставини не заперечувала та визнала, що син у зв"язку з такими обставинами вже неодноразово втікав з дому.

Зазначені обставини апеляційний суд вважає істотними та такими, що виключають можливість залишення дитини з матір"ю.

Також судом не врахована неправомірна поведінка самої відповідачки та її співмешканця по відношенню до сина ОСОБА_4. Вказані обставини встановлені неодноразовими перевірками, проведеними міліцією та прокуратурою (а.с.11,20,49,50).

Висновки суду щодо неспроможності позивача утримувати дитину та про відсутність у нього належних житлових умов спростовуються довідкою з місця його роботи та висновком органу опіки та піклування, згідно з яким дитині створені всі умови для проживання, навчання і належного розвитку (а.с.39,65).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про існування у відповідачки будь-якого джерела постійного доходу.

Оскільки позивач в даний час проживає разом зі своєю матір"ю ОСОБА_7 АДРЕСА_1 та працює, то цілком природньо, що бабуся опікується внуком, цікавиться його успіхами в школі. Проте, це не свідчить про ухилення позивача від виконання своїх батьківських обов"язків та не суперечить вимогам закону (ч.2 ст.151 СК).

Окреме проживання ОСОБА_5 з братом ОСОБА_8 в даному випадку не може бути підставою для повернення дитини до матері, оскільки перешкод у спілкуванні між дітьми не існує.

На підставі викладеного, та відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 з батьком - позивачем ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209,307,309,313, 314,316,317 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27 вересня 2012 року скасувати, ухваливши нове.

Позов задоволити. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: