УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0604/2-3462/12

Категорія 7

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.,

суддів: Трояновської Г.С.,

Забродського М.І.,

при секретарі судового засідання Копій Г.В.,

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності та права постійного користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом. Просила припинити право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 належну останньому на підставі державного акту серії IV-ЖТ № 044250, та припинити його право постійного користування земельною ділянкою за тією ж адресою на підставі державного акта II-ЖТ № 015710. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що ОСОБА_5 втратив право власності та право постійного користування зазначеними земельними ділянками у зв'язку з відчуженням нерухомого майна, розміщеного на цій земельній ділянці. Вважала, що у неї виникло право власності на спірну земельну ділянку у зв"язку з набуттям права власності на частину жилого будинку, розмішеного на ній.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2012 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_4 про припинення права власності та права постійного користування земельною ділянкою.

У поданій через свого представника апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки судом при його ухвалені не в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, які мають значення для справи, не була надана належна оцінка доказам по справі, неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не врахував положень ст.377 ЦК, ст.ст.120,141,143,145 ЗК.

________________________________________________________________________________

Справа № 0604/2-3462/12 Головуючий в суді 1 інст.: Полонець С.М.

Категорія 7 Доповідач: Миніч Т.І.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів вбачається, що рішенням Корольовського райсуду м.Житомира від 27.05.1997 року було встановлено порушення прав ОСОБА_4 та зобов"язано Житомирський міськвиконком виділити останньому в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м.Житомирі відповідно до варіанту №1 технічної експертизи.

На підставі рішення Житомирської міської ради від 24.07.1997 року №404 ОСОБА_4 було видано Державний акт на право приватної власності на землю ІУ-ЖТ №044250 площею 0,0100 га. та державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЖТ №015710 площею 0,0067 га. за адресою: м.Житомир, АДРЕСА_1.

29.12.1999 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7, який, в свою чергу, продав її за договором купівлі-продажу від 16.05.2002 року ОСОБА_3 Надалі право власності на зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2003 року перейшло до ОСОБА_8, яка, за договором дарування від 21.12.2004 року подарувала її позивачці ОСОБА_2

Тобто, право власності на частину житлового будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, перейшло до позивачки від ОСОБА_8 у грудні 2004 року (а.с.7-8).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що підстав для припинення права власності та права постійного користування відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку немає, виходячи з наступного.

До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі ст.377 ЦК, а з часу внесення змін до ст.120 ЗК - згідно зі ст.120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування (п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року з відповідними змінами та доповненнями „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Договором дарування, за яким позивачка набула право на частину будинку по АДРЕСА_1, не передбачено будь-яких умов щодо спірної земельної ділянки (а.с.7).

Крім того, право позивачки на нерухоме майно є похідним від права на нього попереднього власника - ОСОБА_8 Проте, позивачка не надала доказів про належність останній спірної земельної ділянки. Власники частини жилого будинку, до яких від ОСОБА_4 почергово переходило право власності на неї на підставі відповідних угод, спору про належність їм землі не порушували.

Державні акти про право власності та право користування спірною земельної ділянкою, видані на ім"я відповідача ОСОБА_4, є чинними (а.с.34,43,44,49-50).

Ст.140 ЗК, на яку посилається позивачка в обгрунтування заявлених вимог, не передбачає припинення права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлі та споруди, на яких вони розміщені.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог п."а" ч.1 ст.143 ЗК не заслуговують на увагу, оскільки з цих підстав позов в даній справі не був заявлений.

Крім того, рішенням Богунського райсуду м.Житомира від 06.10.2011 року, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ позивачці відмовлено в позові про визнання права власності на спірну земельну ділянку з підстав, передбачених ст.120 ЗК (а.с.35,39-42).

За наведених обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209,307,308,313, 314,316,317 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: