У Х В А Л А

Іменем України

02.10.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Дроботі В.В., Власова С.О.

з участю секретаря : Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу - ОСОБА_3, першої Ужгородської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому про визнання недійсним заповіту, скасування свідоцтва про право на спадщину та стягнення матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2012 року відмовлено ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Мотивує її тим, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 та її представник, ОСОБА_5 підтримали вимоги апеляційної скарги й просили задовольнити таку з наведених у ній підстав.

Представник прокуратури в особі Гребеник І.А. підтримала, доводи скарги, оскільки вважає, що порушено права та інтереси недієздатної особи.

Представник ОСОБА_4 в особі ОСОБА_7 заперечив, доводи апеляційної скарги, позаяк вважає таку необґрунтованою.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивачів не знайшли свого підтвердження, а звідси являються необґрунтованими..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводом апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи, так-як підпис у заповіті не належить ОСОБА_8. Не з'ясовано обставини стосовно суми грошей, які покійна ОСОБА_8 поклала на депозит до банку від продажу будинку, який належав батькам ОСОБА_1.

Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та вимог норм процесуального й матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно заповіту від 16.07.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1681 - ОСОБА_8 розпорядилась всім своїм майном на користь ОСОБА_4.

На виконання вимог ст. 143 ЦПК України в справі призначено ухвалою від 19.06.2012 року судову почеркознавчу експертизу підпису покійної ОСОБА_8, який міститься в заповіті від 16.07.1999 року.

Висновком експерта від 12.09.2012 року № 15/78 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 у графі "Підпис заповідача" в заповіті від 16.07.1999 року за реєстровим № 1681, вчинений ОСОБА_8. Який не вчинено навмисно зміненим почерком, і не виконаний у незвичних умовах. Досліджуваний підпис у заповіті та підписи в долучених додаткових документах (зразках), виконані однією особою, Т.2, а.с. 30-36.

Виходячи із цього та вимог ст. 1298 ЦК України було видано 03.02.2011 року ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРЕ № 383688 і ВРЕ № 383689, які зареєстровано в реєстрі за № 3-168, 3-169, що складається із грошових заощаджень із належними відсотками та компенсаціями, а.с. Т.1, 82, 83.

ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 заявлено також вимогу про відшкодування спадкоємцем шкоди, внаслідок набуття майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави.

При цьому зазначала, що ОСОБА_8 від імені малолітньої внучки ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_9 28.02.2005 року договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 за суму 12858 гривень, Т.1., а.с. 21, 22.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 протягом судового розгляду пояснили, що кошти від продажу будинку ОСОБА_8 поставила в банк на депозит, а звідси, такі належать ОСОБА_1.

Як убачається з довідки від 21.12.2011 року за № 30.1.0.0/2-20111128/2501 ПриватБанку на ім'я як ОСОБА_1 так і ОСОБА_8 наявні різні рахунки, але руху грошових коштів по них не було, Т.1., а.с. 102. А з довідки про обсяг та обіг грошових коштів слідує, що такі здійснювались з вересня 2008 року й пов'язані були із соціальною допомогою, пенсією й зарплатою, а.с. 103-112.

Виходячи із зазначеного та зважуючи на вимоги ст. 60 ЦПК України, позивачка не надала доказів того, що кошти від продажу будинку, покійна ОСОБА_8 внесла на власний депозитний рахунок, а також відсутні дані про конкретний банк та номер рахунку. Таким чином, дані вимоги ґрунтуються на припущеннях позивача.

Окрім цього, слід зазначити, що ОСОБА_4 набула грошові кошти у відповідності до свідоцтв про право на спадщину за заповітом серії ВРЕ № 383688 і ВРЕ № 383689, які зареєстровані в реєстрі за № 3-168 і 3-169. А тому, відсутні підстави стверджувати, що такі набуто без достатньої правової підстави.

Приймаючи до уваги наведені мотиви, апелянтка не довела ті обставини на які вона посилалась як на підставу своїх вимог. Та оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного й висновків суду першої інстанції, а тому, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла до думки, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

А звідси, виходячи з вимог статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2012 року, залишити без змін.

Ухвала постановлена в порядку ч. 3 ст. 209 ЦПК України набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили .

Головуючий : ___________________ Судді : _____________________

_____________________