2
6
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: прокурора Челій-Пушкар О.І.
відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Калуша в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Івано-Франківської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 26 вересня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
в березні 2012 року прокурор м. Калуша звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року встановлено, що відповідачі проживають у технічному будинку радіорелейної станції по АДРЕСА_1, власником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, на праві господарського відання Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Згідно проведених розрахунків відшкодування витрат за проживання в частині технічного будинку за 2009 рік склало 1430,07 грн., з яких 108,75 грн. земельний податок; за 2010 рік - 1371,65 грн., з яких 114,84 грн. земельний податок, всього 2801,72 грн. Тому просив вказану суму завданої шкоди стягнути з відповідачів.
________________________________________________________________________________
Справа № 2/0908/1550/2012 Головуючий у І інстанції - Гавриленко В.Г.
Провадження № 22ц/0990/2125/2012 Суддя-доповідач - Васильковський В.М.
Категорія 30
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26 вересня 2012 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Івано-Франківської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення 2801,72 грн. витрат та 214,60 грн. судового збору в дохід держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що прокурор без достатніх підстав звернувся в інтересах Міністерства транспорту за зв'язку України в особі Івано-Франківської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Згідно статуту Концерн є господарським об'єднанням і самостійною юридичною особою, яка може бути позивачем у суді, а Івано-Франківська філія концерну не є структурним підрозділом Міністерства транспорту та зв'язку. Суд стягнув кошти на користь Івано-Франківської філії, яка не є юридичною особою. Стягуючи в солідарному порядку з відповідачів кошти за проживання та земельний податок, суд не вказав що це за кошти і з чого вони складаються. У довідці контрольно-ревізійного відділу в м. Івано-Франківську від 04.04.2011 року йдеться про амортизацію на будинок, а не про реальні витрати на його ремонт чи утримання. Законом не передбачено відшкодування амортизації будівлі особами, які проживають в квартирі, що розташована в ній. Суд не застосував норми Податкового кодексу України, який не відносить амортизацію до витрат підприємства, та згідно ст. 14 якого необхідною умовою для виникнення обов'язку сплати земельного податку є наявність у особи права власності на землю або права постійного користування землею. Відповідачі не є власниками або користувачами земельної ділянки. Суд у рішенні не послався на жодну норму матеріального права, якою було б передбачено відшкодування фізичними особами витрат на амортизацію будівлі. Тому просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про відшкодування витрат відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник апеляційну скаргу підтримали, прокурор і представник Івано-Франківської філії Концерну РРТ доводи апеляційної скарги заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі проживають у технічному будинку радіорелейної станції по АДРЕСА_1 на другому поверсі, площею 69,9 кв.м. Власником даного технічного будинку є держава на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.10.2007 року. Будинок перебуває в повному господарському віданні Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Правом постійного користування земельною ділянкою наділено Івано-Франківську філію концерну згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 135062 від 22.05.2008 року. На території знаходиться «дім пасічника», площею 36 кв.м, два металічні гаражі, площею 36 кв.м та 15 кв.м, які є особистою власністю відповідачів і не обліковуються на балансі Івано-Франківську філію концерну. В результаті ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської філії Концерну РРТ за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року встановлено, що згідно проведених розрахунків відшкодування витрат за проживання в частині технічного будинку, площею 69,9 кв.м, плата за землю за 2009 рік склала 1430,07 грн., з яких 108,75 грн. земельний податок; а за 2010 рік - 1371,65 грн., з яких 114,84 грн. земельний податок, всього 2801,72 грн. завданої шкоди.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить на праві постійного користування Івано-Франківській філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення і використовується для розміщення та обслуговування технічного будинку Калуської радіорелейної станції, в якому без достатніх правових підстав проживають відповідачі, які не надали належних обґрунтованих доказів правомірності свого проживання. Тому суд вважав, що вимоги прокурора щодо стягнення з відповідачів коштів за проживання в технічному будинку та по земельному податку підлягають до задоволення.
Погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на запитання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі поданих доказів. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).
Правовими підставами заявлених позовних вимог прокурор визначив положення ст. ст. 11, 22 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У даному спорі, на думку прокурора, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Посилаючись на вимоги ст. 22 ЦК України, завдана шкода Івано-Франківській філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року становить 2801,72 грн., яку прокурор просив стягнути з проживаючих у технічному будинку радіорелейної станції по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Задовольняючи позов, суд першої інстанції на порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України в ухваленому рішенні не зазначив назву статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.
Як видно з довідки контрольно-ревізійного відділу в м. Івано-Франківську від 04.04.2011 року № 110-21/008 ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за ревізійний період нарахування витрат за проживання та земельного податку філією не проводилося, що є порушенням ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Проживаючими особами витрати не відшкодовувалися. Відповідне порушення допущено з вини директора філії ОСОБА_8, яким не вжито заходів щодо відшкодування витрат за проживання і земельного податку та головного бухгалтера ОСОБА_9 (а. с. 22).
В основу розрахунків відшкодування витрат за проживання в технічному будинку радіорелейної станції по АДРЕСА_1, загальною площею 69,9 кв.м, за 2009-2010 роки, проведених завідувачем сектором ревізій КРВ в м. Івано-Франківську та головним бухгалтером філії Концерну РРТ взято дані бухгалтерського обліку амортизації будинку та земельного податку (а. с. 27, 93). З наведеними розрахунками погодився і суд першої інстанції.
Однак, покладення судом солідарного обов'язку на відповідачів відшкодувати ці витрати суперечить вимогам закону.
Підпунктом 14.1.3 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Таким чином, зазначені витрати підприємства не можуть бути покладені на відповідачів в силу закону, оскільки вони не є власниками основних засобів та земельної ділянки біля технічному будинку радіорелейної станції по АДРЕСА_1 чи її землекористувачами.
За змістом ст. ст. 22, 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З матеріалів справи вбачається, що у спірному приміщенні відповідачі проживають з 1970 року. Квартплату за житло здійснювали по тарифах в КП «ЖЕО № 1» та проводили оплату комунальних послуг. Вони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчать відомості будинкової книги та копії їх паспортів.
Прокурором не доведено завдання матеріальної шкоди відповідачами на порушення інтересів держави у сфері забезпечення ефективного використання державного майна.
Не нарахування амортизаційних витрат та земельного податку згідно акту ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської філії Концерну РРТ допущено з вини директора філії ОСОБА_8 та головного бухгалтера ОСОБА_9
З огляду на викладене, правових підстав для стягнення в солідарному порядку з відповідачів вказаних витрат на користь Івано-Франківської філії Концерну РРТ в суду першої інстанції не було.
За таких обставин, ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог прокурора.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 26 вересня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові прокурора м. Калуша в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Івано-Франківської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування витрат відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Меленко О.Є.
Проскурніцький П.І.