Справа № 2-1538/11 Провадження № 22-ц/2590/3504/2012 Головуючий у I інстанції - Косач І.А.

Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГоробець Т.В.,

суддів:Страшного М.М.,Хромець Н.С.

при секретарі:Лучик Н.В.

за участю:позивача ОСОБА_5., відповідача ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Чернігова апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним,-

в с т а н о в и в:

В скарзі на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2011 року, яким ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та зобов"язання відповідачів повернути одне одному все, що вони одержати на викоання угоди, позивач просить скасувати це рішення, ухваливши нове рішення по суті позовних вимог.

Апелянт вважає, що суд, ухвалюючи рішення, усупереч ст. 65 СК України, безпідставно дійшов висновку про те, що купівля-продаж транспортного засобу не виходить за межі дрібного побутового, а тому згода другого подружжя на його відчуження не була обов'язковою. Вказує також, що суд не звернув уваги на вимоги цієї ж норми закону, де передбачено, що укладення договорів одним із подружжя відносно цінного майна потребує письмової згоди іншого подружжя.

Крім того, на думку ОСОБА_5, рішення не узгоджується з вимогами ст.369 ЦК України, відповідно до якої згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально засвідчена.

Апелянт зазначає, що Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року( далі - Інструкція) встановлено, що договори про відчуження транспортних засобів реєструються нотаріусами за місцем державної реєстрації цих транспортних засобів або за місцем реєстрації однієї із сторін правочину. Отже, висновок суду про те, що письмова згода подружжя на відчуження автомобіля не була необхідною, на думку позивача, є хибним.

Апелянт, крім того вважає, що про незаконність рішення суду першої інстанції свідчить також той факт, що в тексті Біржової угоди від 17.09.2009 року йдеться посилання на норми Цивільного Кодексу України , які діяли в редакції 1963 року, що станом на дату підписання угоди вже втратив чинність.

Не обґрунтованим та таким, що суперечить наявним доказам вважає апелянт висновок суду про те, що продаж автомобіля було здійснено за його згодою. Вказує, що сам факт його обізнаності про відчуження автомобіля не є достатньою підставою для висновку про надання ним згоди на таке відчуження, оскільки така згода мала бути письмовою.

Скарга містить посилання також на відсутність у рішенні належної оцінки та аналізу тому факту, що у Біржовій угоді сторонами при відчуженні автомобіля зазначено ціну значно нижчу його дійсної вартості . Зазначає, що реальна вартість такого автомобіля близько 320 000,00 грн..

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції буз змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що 17 вересня 2009 року між відповідачкою ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_6 було укладено Біржову угоду купівлі продажу транспортного засобу - автомобіля SUBARU TRIBECA 2008 року випуску . Відповідачка ОСОБА_5 на момент укладання зазначеної Біржової угоди перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_5 з 11.01.1992 року, отже спірний автомобіль являвся спільним майном подружжя. За домовленістю між сторонами ,згідно до п.2 Біржової угоди від 17.09.2009 року автомобіль було продано за 1500,00 грн.

Як на підставу для відмови у позові, суд першої інстанції послався на положення ст. 65 СК України, відповідно до якої, письмова згода подружжя необхідна при вчиненні правочину другим подружжя за умови, що правочин, потребує нотаріального посвідчення і ( або) державної реєстрації, а також, стосовно цінного майна.

Наявність письмової згоди позивача на відчудження автомобіля його дружиною, суд визнав не обов"язковою, виходячи з положень ст.657 ЦК України.,

Крім того, суд дійшов висновку, що чинним законодавством, зокрема Законом України „Про товарну біржу" не встановлено обов'язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації такого договору, а тому письмова згода другого з подружжя, про яку йдеться у ст. 65 СК України, не є необхідною.

Проте, з таким висновком повністю не може погодитись апеляційний суд.

Визнаючи факт власної ініціативи про необхідність продажу автомобіля, який не влаштовував його певними технічними характеристиками та умовами обслуговування. позивач стверджував, що продаж автомобіля здійснила безпосередньо та самостійно дружина - відповідачка ОСОБА_5, без його участі, без погодження з ним ціни продажу, особи покупця та інших суттєвих умов відчудження транспортного засобу. При цьому, всі дії, необхідні для вчинення правочину по відчудженню автомобіля здійснював він сам ( заяву у МРЕВ від імені дружини про зняття автомобіля з реєстрації для продажу писав особисто, сам їздив в МРЕВ, отримував необхідні документи). Дізнавшись про продаж автомобіля у день вчинення правочину від дружини, він не цікавився, за якою ціною здійснено продаж, кому і де було продано автомобіль та як використані отримані від продажу кошти. Не цікавився також, хто допомагав дружині, яка не має водійського посвідчення, управляти автомобілем у день оформлення угоди.

У даний час він має намір розлучатись з відповідачкою, тому у 2011 році постало питання поділу спільного майна, у тому числі, і автомобіля, який був проданий без його письмової згоди у 2009 році.

Відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні позов та апеляційну скаргу не визнав, зазначивши, що позивач діє не добросовісно, в діях останнього він вбачає ознаки шахрайства. Стверджує, що правочин було вчинено з ініціативи ОСОБА_5, який особисто приїхав на Біржу для оформлення угоди, ціна автомобіля 1500,00 грн. у Біржовій угоді зазначена за домовленістю. Відповідачка ОСОБА_5 лише ставила підписи.

Допитана у судовому засіданні апеляційного суду у якості свідка, відповідно до ст.180-184 ЦПК України, представник третьої особи - бухгалтер Чернігівської Регіональної Товарної Біржі ОСОБА_9 пояснила, що вона особисто займалась вивченням і аналізом документів, наданих сторонами для оформлення правочину по відчудженню продавцем ОСОБА_5 покупцю ОСОБА_6 спірного автомобіля.

Позивач ОСОБА_5 за кілька днів до 17.09.2009 року особисто звертався до неї з питання погодження дати оформлення такої угоди. 17.09.2009 року при наданні всіх необхідних документів для оформлення угоди, визначенні ціни автомобіля, за якою він відчуджується, також був присутнім особисто позивач - ОСОБА_5 Відповідачка лише проставляла підписи на документах, як особа, на яку було зареєстровано автомобіль. Свідок також пояснила, що безпосередньо перед реєстрацією правочину на Біржі, на її запитання сторони повідомили, що всі розрахунки між ними проведено до підписання угоди.

ОСОБА_5 був знайомий з правилами оформлення правочинів по відчудженню автомобіля через їх Біржу, так як раніше, від імені юридичної особи оформляв особисто угоду по відчудженню автомобіля фірми.

Отже, аналізуючи всі наявні у справі докази у їх сукупності, у тому числі, покази свідка ОСОБА_10, які є належним та допустимим доказом по даній справі і узгоджуються з іншими , наявними у справі доказами, суд вважає встановленим, що відчуження автомобіля відповідачкою було здійснене зі згоди позивача. Отже, підстав, передбачених ч.2 ст.65 СК України для звернення до суду з вимогою про захист порушеного права, як співвласника, шляхом визнання правочину недійсним, на думку апеляційного суду, у позивача не було, оскільки наведена норма не передбачає наявність саме письмової згоди.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України при укладенні одним з подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого подружжя має бути подана письмово. Тобто, відсутність письмової згоди позивача, при умові доведеності , що мова йде саме про цінне для подружжя, майно, та при умові, що саме факт відсутності письмової згоди призвів до порушення прав другого подружжя, може свідчити про правову обґрунтованість вимог ОСОБА_5 про захист його права шляхом визнання судом , на підставі ч.1 ст.203 та ст. 215 ЦК України, такого правочину недійсним.

Вирішуючи, на виконання ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України , питання, чи є проданий відповідачкою через Біржу автомобіль цінним майном для подружжя, апеляційний суд вважає, що спірний автомобіль є цінним майном, проте, його вартість сторонами була визначена на власний розсуд за домовленістю у 1500,00 грн. і позивач був присутнім при укладенні такої угоди.

На даний час, маючи намір повернення автомобіля для поділу його за реальної ціною, на думку апеляційного суду , позивач ОСОБА_5, звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, зловживає своїм правом на шкоду іншій стороні правочину - відповідачу ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, не визнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також, зловживання правом у інших формах.

Відповідно до ч.6 ст.13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 ст.12 ЦК України, суд може зобов"язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи, у разі порушення нею положень частини 2-5 статті 12 ЦК України.

Виходячи з встановленого, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню , рішення суду першої інстанції скасуванню, проте з інших підстав, ніж зазначено в оскаржуваному рішенні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313,316, 317, 319 ЦПК України, ч.2-5 ст. 12 та ч.3 ст. 16 ЦК України, ст.65 СК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2011 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: