АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Драгомерецького М.М.
суддів: Панасенкова В.О.,
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Сенчук А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", Виконавчого комітету Одеськї міської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання рішень органів місцевого самоврядування, технічних паспортів на квартиру та свідоцтва про право приватної власності незаконними та недійсними,-
В С Т А Н О В И Л А:
18 травня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Приморської райадміністрації Одеської міської ради, КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконними та недійсними з дати винесення рішення Міжвідомчої комісії Приморської районної ради народних депутатів м.Одеси №279 від 16.11.1994р., рішення виконавчого комітету Приморської районної Ради народних депутатів м.Одеси №1516 від 27.12.1994р., розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №508 від 31.05.2002р., визнання виданими по фальшивим документам, незаконними та недійсними з дати видачі технічних паспортів на квартиру АДРЕСА_1 в м.Одесі, що належала ОСОБА_5, виданих Одеським міським бюро технічної інвентаризації 11.01.1995р. та 14.06.2002р., визнання незаконним та недійсним з дати видачі свідоцтва про право власності від 03.06.2002р. на квартиру АДРЕСА_1 в м.Одесі загальною площею 161,6 кв.м., виданого ОСОБА_5.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що він з сім'єю мешкає в будинку АДРЕСА_1 в м.Одесі, який є двоповерховим, у зазначеному будинку знаходяться дві квартири: під №16, (на першому поверсі) та №16 (на другому поверсі). Квартира №16 на другому поверсі є спільною власністю його сім'ї, яку вони придбали в 1992 році у Приморського Виконавчого комітету на підставі Договору купівлі-продажу, її загальна площа становить 104,7 м.кв.. Квартира №16 на першому поверсі, загальною площею 103,6 м.кв. була придбана ОСОБА_4, на підставі Договору купівлі-продажу №2-1170, посвідченого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 06 лютого 1992 року, зареєстрованого в МБТІ м. Одеси під №1286 від 24.06.1992 року.
Приймаючи участь у різних судових справах та вивчаючи матеріали судових справ, позивачу стало відомо, що порушуються його Конституційні права та йому заважають у користуванні його власністю, а саме обмежується його право в користуванні допоміжними приміщеннями підвалу. Зокрема порушення законів, були допущені Виконкомом Приморської районної Ради народних депутатів при винесенні рішення від 1994 року, Приморською районною адміністрацією Виконкому Одеської міської ради при винесенні розпорядження 2002 року та КП "ОМБТІ та РОН".
Позивач зазначав, що його сусід з першого поверху, ОСОБА_4, 24.12.1994 року продав свою квартиру загальною площею 103,6 м.кв. громадянину ОСОБА_5 (договір купівлі-продажу від 24.12.1994 року, що зареєстрований Одеською універсальною товарною біржею під №94/1063). Отже за цим договором квартира придбана ОСОБА_5 складалася із трьох кімнат, житловою площею 54,5 м.кв., а також коридору, кухні, туалету, ванної кімнати, підсобного приміщення загальною площею 103,6 м.кв.. Перед відчуженням квартири, ОСОБА_4 одержав незаконний дозвіл на реконструкцію підвалу з улаштуванням гаражу, тамбуру, камери сухого жару, кімнати відпочинку, санвузлу. Незаконний дозвіл був наданий Міжвідомчою комісією Приморської районної Ради народних депутатів, без проекту, без відведення земельної ділянки під двоповерхову прибудову до будинку, без згоди сусідів на перебудову підвалу та прибудову до будинку двоповерхової прибудови розміром 3x6 метрів. Після продажу ОСОБА_4 зазначеної квартири, коли власником її стає інша людина, Виконавчий комітет Приморської районної Ради розглядає представлені документи нібито ОСОБА_4 по квартирі (до якої він не мав ніякого відношення), та приймає рішення №1516 від 27.12.1994 року про прийняття в експлуатацію реконструйованого підвалу: гаража, обладнаного без проекту, з порушенням санітарних та протипожежних правил; тамбура (двоповерхова прибудова до будинку пл.36 м.кв.) без проекту; камери сухого жару, кімнати відпочинку, санвузла без проектів, без каналізації та вентиляції з порушенням Законів України, санітарних та протипожежних вимог.
Вищевказана реконструкція підвалу, що була незаконно прийнята до експлуатації 27.12.1994 року була завершена новим власником квартири ОСОБА_5 лише в 1996 року. Однак, ОСОБА_5 шляхом махінацій та домовленостей з представниками ОМБТІ одержує 11.01.1995 року незаконний технічний паспорт на квартиру загальною площею 161,1 м.кв. (куплену 24.12.1994 року 103,6 м.кв.). Приморська райадміністрація, не звертаючи уваги на незаконне збільшення площі квартири на 58 м.кв., видає Розпорядження №508 від 31.05.2002 року "Про видачу ОСОБА_5 Свідоцтва про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1" загальною площею 161,6 м.кв..
Позивач вважав, що Приморська районна адміністрація Одеської міської ради своїм Розпорядженням зробила відчуження нерухомого майна (допоміжних приміщень) без згоди співвласника допоміжних приміщень на користь ОСОБА_5, таким чином, на думку позивача, у ОСОБА_5 не виникло право приватної власності на підвальні приміщення площею 58м.кв., та двоповерхову прибудову до будинку площею 36 м.кв., а видача Свідоцтва на право приватної власності на перебудований підвал, та двоповерхову прибудову до будинку є незаконною. Позивач також зазначав, що, одержавши незаконне Свідоцтво про право власності на квартиру пл.161,6 м.кв, 14.06.2002 року КП "ОМБТІ та РОН" видає ОСОБА_5 технічний паспорт, що не відповідає дійсному стану квартири, без з'ясування причин збільшення квартири на 58 м.кв.. На підставі вищевказаного технічного паспорту 25.06.2002 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 незаконно збільшену на 58 м.кв. квартиру. Таким чином, вважаючи, свої права порушеними ОСОБА_2 просив задовольнити позов у повному обсязі, з наведених у позовній заяві правових підстав.
Справа розглянута за відсутністю представників відповідачів Приморської райадміністрації Одеської міської ради, КП "ОМБТІ та РОН", Виконавчого комітету ОМР та третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які про розгляд справи сповіщались належним чином, причини неявки до суду не повідомили.
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 надала до суду заперечення, згідно яких позов не визнала та зазначила, що позивач, вимагаючи визнати недійсними правовстановлюючі документи щодо квартири №16 (першого поверху) в буд. АДРЕСА_1 в м.Одесі, визначив власників цієї квартири у якості третіх осіб, а не співвідповідачів, позивач ОСОБА_2 не є власником квартири №16 (другий поверх) за спірною адресою, а свідоцтво про одруження з власником квартири ОСОБА_8 не є безумовним підтвердженням його права власності на квартиру, також позивачем був пропущений трирічний строк позовної давності. Доводи позивача, що квартира на той час, коли знаходилась у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, мала площу 103,6 кв.м. і до неї незаконно було приєднано підвальне приміщення, яке є власністю всіх власників квартир будинку №55, зокрема і його власністю, також є безпідставними, оскільки підсобні приміщення квартири, що знаходяться в підвальному приміщенні ніколи не використовувалися власниками квартир будинку №55, зокрема позивачем ОСОБА_2, як допоміжні приміщення. Протягом всього часу проживання в цій квартирі ОСОБА_6 одноособово сплачує квартирну плату з урахуванням площі підсобних приміщень квартири. Крім того, право власності ОСОБА_6 на квартиру №16 (першого поверху) в буд. АДРЕСА_1 в м.Одесі визнано в судовому порядку.
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконним та необгрунтованим.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідачі по справі Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", Виконавчий комітет ОМР та треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не з'явилися, але про розгляд справи вони сповіщалися належним чином, повідомлення про розгляд справи направлялись на останню відому суду адресу, документи підтверджуючі поважність причини неявки до суду ними надано не було, крім того інтереси ОСОБА_6 представляє її довірена особа. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка в суд апеляційної інстанції зазначених осіб не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та його пояснення на апеляцію, заперечення на апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в м.Одесі на праві приватної власності належить ОСОБА_8, дружині позивача ОСОБА_2. Свідоцтво про право власності на квартиру, видано 15 березня 2005 року розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №4523.
На першому поверсі розташована квартира №16, власником якої був ОСОБА_4. Зазначена квартира була ним придбана на підставі договору купівлі - продаж №2-1170, посвідченого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 06 лютого 1992 року, дана угода не суперечить п.9 "Положення про продаж громадянам в приватну власність квартир в будинках державного та комунального житлового фонду, їх утриманні та ремонту" затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 19 травня 1989 року, що діяло на момент винекнення спірних правовідносин, бажаючи придбати у приватну власність займану квартиру та підвальне приміщення ОСОБА_4 подав заяву до виконавчого комітету Приморської районної ради. На підставі чого Міжвідомча комісія Приморської районної ради народних депутатів надала йому дозвіл на перебудову підвалу з улаштуванням гаражу, тамбуру, камери сухого жару, кімнати відпочинку, санвузлу та прибудову до будинку двоповерхової прибудови розміром 3х6 метрів. Після чого, виконавчий комітет Приморської районної Ради прийняв рішення №1516 від 27.12.1994 року про прийняття в експлуатацію реконструйованого підвалу.
В подальшому квартира АДРЕСА_1 в м.Одесі була ОСОБА_4 відчужена.
На данний час власником вище вказаної квартири є ОСОБА_6, яка придбала зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 червня 2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за номером в реєстрі 2857.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 25 червня 2002 року та технічного паспорту, виготовленого КП "ОМБТІ та РОН" 14.06.2002 року, квартира на час набуття права власності мала загальну площу 161,6 кв.м, при цьому частина приміщень (гараж, тамбур, туалет, сауна, інші підсобні приміщення) знаходяться в підвальному приміщенні квартири.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно з ст.1 Закону України "Про об'днання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що спірні приміщення мають статус нежилих приміщень, а тому не є спільною сумісною власністю власників квартир, а відносяться до об'єктів права комунальної власності, що можуть бути відчужені у встановленому законом порядку.
Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особах місцевих рад. Жилий та нежилий фонд місцевих рад, розташований в рамках адміністративно-територіальних меж міста Одеси, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.
Відповідно до п.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
З наведеного вбачається, що приміщення, що є об'єктом спору перебувало у розпорядженні Одеської міської ради, згода на передачу приміщення, зі зміною права власності підтверджена рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради №1516 від 27.12.1994 року.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Доказом щодо правомірності проведення реконструкції спірного приміщення є розпорядження Приморської райадміністрації Одеської міської ради Одеської міської ради №1820 від 27 червня 2006 року "Про збереження виконаної реконструкції квартири №16, розташованої в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1".
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, перевірив усі докази по справі та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, оскільки власники квартир багатоквартирних будинків визнаються співвласниками лише тих підвальних приміщень, які відносяться до допоміжних приміщень будинку, тобто вони призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку. Інші нежилі приміщення, розташовані в підвалах багатоквартирних будинків, які не призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку не є спільною власністю власників квартир. Також, слід зазначити, що позивач ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_8, яка є власником квартири, не звертались до виконавчого комітету Приморської районної ради нородних депутатів із заявою про приватизацію нежилих приміщень або придбання їх у власність.
Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 щодо махінацій та домовленостей ОСОБА_5, за час перебування квартири №16 (першого поверху) у буд. АДРЕСА_1 в м.Одесі у його власності, з представниками КП "ОМБТІ та РОН", оскільки позивач не надав суду жодних доказів, які підтверджували незаконність виданих КП "ОМБТІ та РОН" документів.
За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308,313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький
В.О.Панасенков
Р.Д.Громік
2
____________________________________________________________________________________________________________________
Головуючий у суді першої інстанції: Андрухів В.В. Справа №22ц/1590/5324/12
Доповідач апеляційної інстанції: Драгомерецький М.М. Категорія ЦП: 57