ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2012 року м. Київ Справа № 2-а-2473/12/2070 К/9991/51148/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 р.
у справі № 2-а-2473/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-ВБ»
до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-ВБ»(далі -позивач, ТОВ «Будсервіс-ВБ») звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Основ'янська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000061540 від 08.02.2012 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Будсервіс-ВБ»задоволено.
У касаційній скарзі Основ'янська МДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 р. скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Будсервіс-ВБ», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 р. -без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будсервіс-ВБ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ», за результатами якої складено акт № 86/18-011/33607056 від 24.01.2012 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 та пункту 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України та статті 5 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, яке полягало у завищенні по податковим деклараціям з ПДВ за січень-лютий, червень-липень, вересень 2011 податкового кредиту по контрагенту ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ»на суму 252 637,13 грн.
08.02.2012 р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000061540, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 283 114,87 грн., у тому числі 252 637,13 -основний платіж, 30 477,74 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за перевіряємий період основним постачальником ТОВ «Будсервіс-ВБ»являється ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ».
Згідно інформації наданої від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова перевіркою ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ»встановлені порушення: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1, 3.2 акта перевірки постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями; ( п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 3.1 ст. 188 Податкового кодексу України). Статутний фонд ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ»на момент створення відповідно до установчих документів склав -1 500,00 грн. За місцем знаходження ТОВ «ПРОМБУД- МОНТАЖІНВЕСТ»та його посадові особи відсутні, про що свідчать довідки від ВПМ Жовтневого району м. Харкова, фактична адреса платника податків не встановлена.
Проте, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, позивач підтвердив свої господарські операції з ТОВ «ПРОМБУД- МОНТАЖІНВЕСТ»належним чином оформленими первинними документами, з яких вбачається правомірність укладених угод.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі -ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі: первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодекс, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межа господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відтак, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання у господарській діяльності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов