ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" листопада 2012 р. м. Київ К-46923/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від
26.02.2009
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009
у справі № 2а-3848/08/5/0170
за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство
водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції
в Автономній Республіці Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001711502/0 від 29.09.2008.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009, позов задоволено повністю; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0002251503/0 від 08.05.2008; стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, в ході якої було встановлено порушення Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та за результатами якої складено Акт перевірки № 1521/15-02/03347678 від 22.09.2008;
- за наслідками вказаної перевірки Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001711502/0 від 29.09.2008, яким на підставі пп.5.3.1 п.5.3.ст.5 та пп.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 132 календарний дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 68 378,00 грн. позивачу нараховано штраф у розмірі 34 189,01 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 5.3.1п.5.3.ст.5 та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Причиною виникнення спору у справі став факт зарахування податковим органом сум податкових зобов'язань позивача по податку на додану вартість, сплачених позивачем за березень 2008 року, в рахунок погашення податкового боргу позивача попередніх періодів всупереч призначенню платежу, визначеному платником у платіжних дорученнях.
Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів (яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях) не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 цього Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону.
Тому суми податкових зобов'язань (або податкового боргу), з урахуванням положень пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Названим Законом серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, не визначено зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зокрема, п.7.7 ст.7 цього Закону) не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано скасували спірне податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний