Головуючий у 1 інстанції - Деревльова О.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 серпня 2008 року                                                                    справа № 22-а-7639/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду  у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області у виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26.05.2007 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2007 роки було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму щорічної допомоги за 2007 рік у розмірі 710 гривень.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії і є інвалідом 3 групи та перебуває на обліку у відповідача, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 400 гривень.

                                  В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано і сплачено в 2007 році - 90 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу у розмірі 800 гривень, тому стягнув 710 гривень на користь ОСОБА_1

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював нарахування виплати, керуючись Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково, судове рішення скасувати та ухвалити нову постанову.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам 1 категорії 3 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2007 рік Управління нарахувало щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн., установлену постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова №562).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи - 90 гривень.

З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2007 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова № 562.

            Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

               Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом протягом фінансового року, за який йому належить до сплати щорічна допомога на оздоровлення.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

            Таким чином, відмову відповідача в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Проте, позивач повинен був отримати від відповідача грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 400 х 4 - 90 = 1510 гривень, але у своєму позові просив стягнути з відповідача лише 750 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову місцевого суду та прийняти нову, якою стягнути на користь позивача 1510 гривень відповідно до норм матеріального права.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, п.3 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26.05.2008 року у справі № 2-а-101/08 - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області «про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення» - задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної ради Донецької області суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510 гривень на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: