Справа № 2505/2321/2012 Провадження № 22-ц/2590/3665/2012 Головуючий у I інстанції - Березовський О. Д.
Категорія - цивільна Доповідач - Боброва І. О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБобрової І.О.,
суддів:СКРИПКИ А.А., Шевченка В.М.,
при секретарі:Руденко О.М.,
за участю:позивача та представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства „Чернігівторф" на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства „Чернігівторф" про стягнення заробітної плати, заборгованості за авансовими звітами, середнього заробітку, компенсації за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ДП "Чернігівторф" просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 42900 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та 300 грн. відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити повністю.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. На його користь з відповідача стягнута заборгованість по заробітної платі в сумі 14651,06 грн., заборгованість за авансовими звітами в розмірі 15187,64 грн., компенсацію трати частини заробітної плати в зв'язку порушенням термінів її виплати за період з лютого 2011 р. по січень 2012 р. в сумі 174,33 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення 42900 грн., а також моральну шкоду в розмірі 300 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Судом не повно досліджені обставини справи, внаслідок чого не застосовано законодавство, яке підлягало застосуванню.
Апелянт зазначає, що судом не враховано положення ст. 233 КЗпП України та рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року, з яких вбачається, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, який у випадку з ОСОБА_6 сплинув ще 23 червня 2011 року, тоді як до суду він звернувся лише 20 серпня 2012 року. За таких обставин суд мав відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 в даній частині вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що позивач відповідно до наказу ДП "Чернігівторф" від 01.06.2005 року № 36-К був прийнятий на посаду старшого майстра Городнянської майстерської торфодільниці з 01.06.2005 року з окладом згідно штатного розпису (а.с.5). Наказом відповідача від 23.03.2011 року № 21-к позивача було звільнено з займаної посади 23.03.2011 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6). Факт роботи ОСОБА_6 в період з 01.06.2005 року по 23.03.2011 року в ДП "Чернігівторф" на посаді старшого майстра Городнянської майстерської торфодільниці також підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача (а.с.33-35).
З довідки ДП "Чернігівторф" від 13.09.2012 року № 504 вбачається, що 23 березня 2011 року (день звільнення ОСОБА_6М.) значиться робочим днем в табелі обліку робочого часу (а.с.36), проте в цей день остаточний розрахунок з ним проведений не був. Спору про розмір сум, належних позивачу при звільненні, між ОСОБА_6 та ДП "Чернігівторф" станом на 23.03.2011 року не було.
Згідно з довідкою ДП "Чернігівторф" від 05.09.2012 року № 481 нарахована ОСОБА_6 за період з січня 2010 року по березень 2011 року заробітна плата становить - 37333,27 грн., утримано податків - 11648,78 грн., до виплати -25684,49 грн. Виплачено заробітної плати - 11033,43 грн. Заборгованість станом на 01.09.2012 року становить - 14651,06 грн. (а.с.17).
Відповідно до довідки від 05.09.2012 року №481, заборгованість ДП "Чернігівторф" за авансовими звітами ОСОБА_6 за період з січня 2010 року по березень 2011 року становить - 15187,64 грн. (а.с.16). ДП "Чернігівторф" в суді першої інстанції не заперечувало факт наявності заборгованості перед позивачем за авансовими звітами, а також по виплаті заробітної плати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості за авансовими звітами та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати за період з лютого 2011 року по січень 2012 року не суперечать закону, визнані відповідачем та документально підтверджені. А оскільки фактичного розрахунку з ОСОБА_6 при звільненні проведено не було, як не проведено відповідного розрахунку і на момент розгляду справи в суді першої інстанції, то строк звернення ОСОБА_6 до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою працівникові належних йому при звільненні сум, на момент звернення з відповідним позовом до суду не сплинув, оскільки подія з якою пов'язується початок перебігу відповідного строку не настала, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.03.2011 року по 09.10.2012 року в розмірі 42900 грн.
Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідачем дійсно було порушено законні права позивача на своєчасний та повний розрахунок при звільненні, а тому виходячи з вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення цих вимог в сумі 300 грн.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд враховуючи наступне.
За статтею 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Рішенням Конституційного Суду України №1-5/2012 від 22.02.2012 року зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду з позовом не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем не проведено до цього часу, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк звернення ОСОБА_6 до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою працівникові належних йому при звільненні сум, на момент звернення з відповідним позовом до суду не сплинув.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Чернігівторф" - відхилити.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: