АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/923/2012 Номер провадження 11/1690/923/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Рожкова Наталія Мирославівна Суддя-доповідач: Гавриш В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Гавриша В.М.
суддів Денисенко Л.М., Копитько Л.І.
за участю прокурора Ситника Р.Г.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 липня 2012 року,-
В с т а н о в и л а:
Згідно з вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець с. Ленінградське, Ленінградського району Кокчетавської області, Республіки Казахстан, громадянин України, не одружений, не працюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий:
визнаний винним та засуджений за ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину за наступних обставин.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1, близько 21 год. засуджений ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_4, вітчимом ОСОБА_5 та двоюрідним братом ОСОБА_6 вживали спиртні напої.
Знаходячись в стані сп'яніння між потерпілим ОСОБА_5 і ОСОБА_3, виникла чергова сварка під час якої потерпілий дорікав засудженого щодо його працевлаштування та роботи на що останній, маючи умисел на його вбивство, схопив кухонний ніж і умисно наніс один удар ножем в область серця ОСОБА_5, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння та від яких він помер на місці події.
На вирок суду подана апеляція засудженим ОСОБА_3, який просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 КК України на ст.116 КК України вважаючи, що умисне вбивство ним вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи збоку потерпілого, при цьому не вказує зміст і характер цієї образи.
Засуджений ОСОБА_3 також посилається на те, що в ніч з 7 березня на 8 березня 2012 року працівникам міліції він давав показання у вкрай важкому емоційному стані, чим скористалися оперативні працівники під час відібрання пояснень і явки з повинною, а також вважає, що показання свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_6 не відповідають дійсності.
Інші учасники вирок суду не оскаржували.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляцію та просили її задовольнити, вислухавши заперечення прокурора Ситника Р.Г., дослідивши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи починаючи з моменту затримання засудженого і подання ним явки з повинно від ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 давав стабільні, послідовні і чіткі пояснення з детальним викладенням обставин справи.
Під час вживання спиртних напоїв ІНФОРМАЦІЯ_2 між ним і вітчимом, в черговий раз та з приводу необхідності його, ОСОБА_3, роботи виникла суперечка тому він., взявши на столі ніж з білою колодочкою, підійшов до вітчима - потерпілого ОСОБА_5, який сидів на дивані, вдарив ножем в область лівої частини грудей, потім витяг ніж і положив його на стілець.
Такі ж обставини злочину ОСОБА_3 виклав в поданій і власноручно написаній ним явці з повинною та одночасно зазначив, що вона подана без фізичного та психологічного впливу з боку працівників міліції
/ т. 1 а.с.5 /
В подальших свідченнях при допиті його в якості підозрюваного та обвинуваченого, при відтворенні обстановки та обставин події, засуджений ОСОБА_3 давав аналогічні показання, зазначаючи, що «в ході сварки не втримався і схопивши ножа, який лежав на табуреті, вдарив ним вітчима в груди, після цього витягнув ніж з тулуба вітчима та знову поклав його на табурет та, не виходячи з хати, почав чекати на приїзд працівників міліції», що вказує на повне усвідомлення свої дій та передбачаючи їх наслідки.
/т. 1 а. с. 5-6, 45-47, 50 -56, 246 - 247 /
В судовому засуджений ОСОБА_3 погодився з пред'явленим обвинуваченням за ч.1 ст. 115 КК України, повністю визнав вину у вчиненому злочині при викладених в обвинувальному висновку обставинах та також дав суду аналогічні показання.
/ т. 2 а. с. 36 -37 /
В приведених показаннях засуджений жодного разу не вказує на факт нанесення йому потерпілим тяжких образ, в тому числі в присутності учасників пиятики та фактично не привів їх і при розгляді справи в апеляційній інстанції.
Крім того, зі змісту показань свідка ОСОБА_4 -матері засудженого та свідка ОСОБА_6, які вони давали на досудовому слідстві вбачається, що ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння поводить себе агресивно, між засудженим та потерпілим завжди були неприязні стосунки, постійні сварки та бійки, були такі випадки, коли ОСОБА_3 кидався на ОСОБА_5 з сокирою.
/ т. 1 а. с. 66 -67, 68 /
Показання цих свідків та засудженого перевірялися в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України, за наслідками відтворення обстановки і обставин події були призначені та проведені додаткові судово-медичні експертизи за висновками яких, їх показання не суперечать даним отриманим при судово-медичному дослідження трупу загиблого, що свідчить про достовірність їх показань.
/ т. 1 а. с. 50 -56, 70-76, 77-82, 114, 118, 122 /
Наведені та аналогічні показання свідки і ОСОБА_3 дали в судовому засіданні, при цьому приводом до сварок були докори останньому, в тому числі з боку загиблого відчима, щодо його працевлаштування, однак зазначені свідки, як і сам засуджений також не вказували на нанесення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 тяжких образ.
/ т. 2 а. с. 37- 38, 45 - 46 /
Перелічені обставини свідчать про те, що неприязні стосунки, постійні сварки та бійки були звичайним та « нормальним »явищем в сім»ї засудженого, а тому обопільні образи однин одного не могли викликати сильне душевне хвилювання у засудженого ОСОБА_3 та стати приводом до вбивства потерпілого ОСОБА_5
Більше того, сам засуджений в апеляції так і не вказує зміст та характер образ які, ніби то на його адресу висловлював засуджений та нібито такі образи для його гідності є тяжкими.
Органами досудового слідства обставини, мотиви вчинення цього злочину також ретельно перевірялися та з цією метою була призначені і проведена судово психолого - психіатрична експертиза за висновком якої, ОСОБА_3 в момент скоєння вбивства не знаходився в стані фізіологічного афекту ( як психологічної підстави сильного душевного хвилювання ) або в іншому особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і діяльність у досліджуваній ситуації.
/ т. 1 а. с. 21 -226 /
За таких умов, твердження ОСОБА_3 в апеляції про помилковість кваліфікації його злочинність дій та вимога про їх перекваліфікацію на ст. 116 КК України не ґрунтується на матеріалах справи, а тому є безпідставними.
Безпідставним є вимога засудженого щодо пом'якшення призначеного йому покарання.
З медичного висновку від 09.03.2012 року вбачається, що ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння поводить себе не адекватно, імпульсивно та агресивно, має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкогольних напоїв
/ т. 1 а. с. 260 /
Злочин у вчиненні якого ОСОБА_3 визнаний винним є особливо тяжким, вчинив він його на грунті пиятики та в стані алкогольного сп'яніння, що обгрунтовано визнано судом першої інстанції обставиною, які обтяжує покарання.
Водночас суд в повній мірі врахував і обставини, які пом'якшують його покарання, обрав його близьким до мінімального, яке є достатнім для виправлення ОСОБА_3, попередження вчинення ним нового злочину та таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку ретельно дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого на матеріалах справи і вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України та за вказаний злочин призначив справедливе покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому апеляція засудженого є безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.
Поряд з цим, судом при постановленні вироку не вирішена доля речових доказів та судових витрат, а тому колегія суддів вважає за необхідне запропонувати вирішити ці питання в порядку ст. 409 КПК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Кобеляцького районного суду від 11 липня 2012 року залишити без задоволення, а вирок Кобеляцького районного суду стосовно нього -без змін.
В порядку ст. 365 КПК України, запропонувати суду вирішити долю речових доказів по справі та судових витрат.
С У Д Д І :
ГАВРИШ В.М. ДЕНИСЕНКО Л.М. КОПИТЬКО Л.І.