АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/3627/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3627/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Сьоря С.І. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Мартєва С.Ю., Одринської Т.В.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2012 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що відповідно до умов укладеного з ОСОБА_2 кредитного договору №8/SFG7-02-08 від 27 лютого 2008 року, останньою отримано кредит на суму 11 000,00 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 26 лютого 2011 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за даним кредитним договором, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_3 укладено договір поруки №8/SFG7-P від 27 лютого 2008 року.

Відповідачі від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором відмовляються, допускають прострочення по платежам, зокрема, 391,02 грн. по сплаті відсотків, 1 732,50 грн. комісійної винагороди та 7 772,08 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії та відсотків.

Вважаючи свої права, як кредитора, порушеними, банк просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору у сумі 9 895,60 грн.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2012 року позов частково задоволено.

Постановлено стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»заборгованість за кредитним договором №8/SFG7-02-08 від 27 лютого 2008 року у сумі 4 247,04 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»по 47,00 грн. судового збору з кожної.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 27 лютого 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №8/SFG7-02-08, за умовами якого останньою отримано кредит у сумі 11 000,00 грн. зі строком користування кредитними коштами до 26 лютого 2011 року (а.с. 9-10).

Цього ж дня між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_3 укладено договір поруки №8/SFG7-P, відповідно до якого поручитель зобов'язувалась відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним (основним) договором (а.с. 11).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за зазначеним кредитним договором, у квітні 2010 року банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2010 року на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №8/SFG7-02-08 від 27 лютого 2008 року у сумі 2 706,45 грн. та судові витрати (а.с. 34-36).

Зазначене рішення місцевого суду виконано ОСОБА_2 у повному обсязі лише 10 березня 2011 року, дана обставина не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на зміст ч. 2 ст. 509 та ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема з договорів та інших правочинів та перестають діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань зазначені у главі 50 ЦК України та не передбачають можливості припинення зобов'язання у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків, пені й інших платежів, передбачених договором до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Місцевим судом вірно застосовано зазначені норми чинного законодавства, та правомірно стягнуто з позичальника та поручителя у солідарному порядку нараховані банком у період з 22 липня 2010 року по 10 березня 2011 року (день повного виконання ОСОБА_2 рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2010 року) відсотки по кредиту, комісійну винагороду та пеню за несвоєчасну сплату комісії та відсотків, відповідно до умов кредитним договором №8/SFG7-02-08 від 27 лютого 2008 року (а.с. 6).

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру неустойки на підставі положень ст. 551 ЦК України.

Твердження апелянта, що банк не вживав жодних заходів стосовно повідомлення боржника щодо продовження нарахування відсотків та інших платежів за кредитним договором після постановлення судового рішення про стягнення заборгованості, є неспроможним, оскільки такого обов'язку на кредитора чинне законодавство не покладає.

Решта доводів апеляційної скарги також не ґрунтуються на законі та не спростовує вірних висновків місцевого суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави сплачений не у повному обсязі судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 60,30 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль