Справа № 1/0907/646/2011
Провадження № 11/0990/497/2012
Категорія ст.190 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Лазарів О.Б.
Доповідач Хруняк Є.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Хруняка Є.В.,
суддів: Іванів О.Й., Поповича С.С.,
з участю: секретаря судового засідання Лавриновича С.Я.,
прокурора Федорук Ю.І.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4, на вирок Івано-Франківського міського суду від 27 березня 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньо - спеціальною освітою, одружений, на утриманні має двоє малолітніх дітей, працює приватним підприємцем, раніше не судимий,-
засуджений за ст.190 ч.1 КК України на 850 гривень штрафу; за ст. 190 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на один рік.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.
Відповідно до ст. 76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України на засудженого ОСОБА_4 покладені певні обов'язки.
Вирішено питання про речові докази.
Постановлено стягнути із ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_5 900 гривень; на користь ОСОБА_2 2000 гривні; 800 гривень на користь ОСОБА_6, 1700 гривень на користь ОСОБА_7 за нанесення їм моральної шкоди.
За вироком, ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні злочинів за таких обставин.
ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_5, повідомив останньому що він являється приватним підприємцем і надає послуги по поставці та монтажу металопластикових конструкцій. Потерпілий ОСОБА_5, повіривши в добросовісні намірів ОСОБА_4, заключив з ним 12 червня 2010 року угоду № 239 поставки та монтажу металопластикових конструкцій. На підставі вказаної угоди, ОСОБА_5, в офісному приміщенні, що по АДРЕСА_2 передав ОСОБА_4, кошти в сумі 10816 грн., як передоплату за 16 метало-пластикових вікон. Також, потерпілий ОСОБА_5 на вимогу ОСОБА_4, передав останньому ще кошти в сумі 250 грн. за поставку замовлених метало-пластикових конструкцій. Не маючи намірів виконувати зобов'язання згідно угоди, ОСОБА_4, діючи умисно та передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, шляхом шахрайства заволодів коштами в сумі - 11066 грн., які належать потерпілому ОСОБА_5, та використав на власні потреби. Крім цього, 24 червня 2010 року між підсудним та потерпілим було укладено угоду № 241 поставки та монтажу металопластикових конструкцій. На підставі вказаної угоди, потерпілий ОСОБА_5, в офісному приміщенні, що по АДРЕСА_2 передав ОСОБА_4 кошти в сумі - 2000 грн., як передоплату за металопластикові двері. 14 липня 2010 року потерпілий згідно умов укладеної угоди № 241 від 24 червня 2010 року, додатково оплатив засудженому ОСОБА_4, ще кошти в сумі 711 грн., як передоплату за металопластикові двері. Не маючи намірів виконувати свої зобов'язання згідно угоди, ОСОБА_4, діючи умисно та передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, коштами в сумі - 2711 грн., які належать ОСОБА_5, заволодів шляхом шахрайства та використав на власні потреби. А всього ОСОБА_4, шляхом шахрайства заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5, на загальну суму 13777 грн.
Крім цього, у вересні 2010 року ОСОБА_4 повідомив потерпілому ОСОБА_2, що він являється приватним підприємцем і надає послуги по поставці та монтажу металопластикових конструкцій. ОСОБА_2, повіривши в добросовісні наміри засудженого, заключив з ним 03 вересня 2010 року угоду № 254 поставки та монтажу металопластикових конструкцій. На підставі вказаної угоди, потерпілий ОСОБА_2, в приміщенні своєї житлової квартири АДРЕСА_3 передав ОСОБА_4, кошти в сумі 3000 грн., як передоплату за три металопластикові вікна. Не маючи намірів виконувати свої зобов'язання згідно угоди, ОСОБА_4, діючи умисно та передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, заволодів шляхом шахрайства коштами в сумі - 3000 грн., які належали потерпілому ОСОБА_2, та використав на власні потреби.
Крім цього, засуджений ОСОБА_4, у вересні 2010 року повідомив потерпілого ОСОБА_6, що він являється приватним підприємцем і надає послуги по поставці та монтажу металопластикових конструкцій. Потерпілий ОСОБА_6, повіривши в добросовісні наміри ОСОБА_4, заключив з ним 06 вересня 2010 року угоду № 256 поставки та монтажу металопластикових конструкцій. На підставі вказаної угоди, ОСОБА_3, в приміщенні своєї житлової квартири АДРЕСА_4 передав засудженому, кошти в сумі 2280 грн., як передоплату за два металопластикові вікна. Не маючи намірів виконувати свої зобов'язання згідно угоди, ОСОБА_4, діючи умисно та передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, заволодів шляхом шахрайства коштами в сумі - 2280 грн., які належали потерпілому та використав їх на власні потреби.
Також, на початку вересня 2010 року підсудний повідомив потерпілого ОСОБА_9, що він являється приватним підприємцем і надає послуги по поставці та монтажу металопластикових конструкцій. Потерпілий ОСОБА_9, повіривши в добросовісні наміри підсудного, заключив з ним 06 вересня 2010 року угоду № 255 поставки та монтажу металопластикових конструкцій. На підставі вказаної угоди, потерпілий, в приміщенні своєї житлової квартири АДРЕСА_3 передав ОСОБА_4, кошти в сумі 3410 грн., як передоплату за три металопластикові вікна. Не маючи намірів виконувати свої зобов'язання згідно угоди, засуджений ОСОБА_4, діючи умисно та передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, заволодів шляхом шахрайства коштами в сумі 3410 грн., які належали потерпілому ОСОБА_9, та використав їх на власні потреби.
Крім цього, в жовтні 2010 року ОСОБА_4 повідомив потерпілу ОСОБА_10, що він являється приватним підприємцем і надає послуги по поставці та монтажу металопластикових конструкцій. Потерпіла ОСОБА_10, повіривши в добросовісні наміри ОСОБА_4, заключила з ним 18 жовтня 2010 року угоду № 265 поставки та монтажу металопластикових конструкцій. На підставі вказаної угоди, потерпіла, в приміщенні своєї житлової квартири АДРЕСА_5 передала ОСОБА_4 кошти в сумі 1500 грн., як передоплату за два металопластикові вікна. Не маючи намірів виконувати свої зобов'язання згідно угоди, засуджений ОСОБА_4, діючи умисно та передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, заволодів шляхом шахрайства коштами в сумі 1500 грн., які належали потерпілій та використав їх на власні потреби.
Крім цього, в жовтні 2010 року ОСОБА_4 повідомив потерпілого ОСОБА_7, що він являється приватним підприємцем і надає послуги по поставці та монтажу металопластикових конструкцій. Потерпілий ОСОБА_7, повіривши в добросовісні наміри підсудного, заключив з ним 27 жовтня 2010 року угоду № 267 поставки та монтажу металопластикових конструкцій балкону. На підставі вказаної угоди, потерпілий, в приміщенні своєї житлової квартири АДРЕСА_6 передав засудженому, кошти в сумі 2000 грн., як передоплату за металопластикові конструкції балкону. 02 листопада 2010 року потерпілий ОСОБА_7, згідно умов укладеної угоди № 267 від 27 жовтня 2010 року, додатково на вимогу засудженого, оплатив останньому ще кошти в сумі 2000 грн., як передоплату за металопластикові конструкції балкону. Крім цього, 13 грудня 2010 року, потерпілий ОСОБА_7, згідно умов укладеної угоди №267 від 27 жовтня 2010 року, додатково на вимогу ОСОБА_4, оплатив останньому ще кошти в сумі 1280 грн., як передоплату за металопластикові конструкції балкону. Не маючи намірів виконувати свої зобов'язання згідно угоди, ОСОБА_4 діючи умисно та передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, заволодів шляхом шахрайства коштами в загальній сумі 5280 грн., які належали потерпілому ОСОБА_7, та використав їх на власні потреби.
Не погодившись із вироком, засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції, вважає його незаконним і не обгрунтованим, мотивує це тим, що в його діях відсутній склад злочину передбаченого с.190 КК України. Спори міх ним та потерпілими носять цивільно-правові відносини. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким його виправдати.
На апеляцію засудженого подані заперечення потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_9, які вважають вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін, а апеляція засудженого безпідставна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_1, які підтримали подану апеляцію, думку прокурора та потерпілих, які вважали вирок законним і обґрунтованим, а а пеляція засудженого безпідставною, провівши судове слідство, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.
Суд першої інстанції даючи оцінку доказам, обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено і правильно кваліфікував його злочинні дії за ч.ч.1,2 ст.190 КК України.
Вина засудженого ОСОБА_4 підтверджується зібраними по справах доказами, а саме: заявами потерпілих ОСОБА_5 (т.1 а.с. 12), ОСОБА_2 (т.1 а.с. 27), ОСОБА_6 (т.1 а.с. 48), ОСОБА_9 (т.1 а.с. 59), ОСОБА_10 (т.1 а.с. 78), ОСОБА_7 (т.1 а.с. 87), про шахрайське заволодіння засудженим їхніми коштами.
Із показань потерпілих убачається, що ОСОБА_4, після укладення з ними угод про встановлення металопластикових вікон і дверей, і внісши передоплату за вказані роботи, не повідомив їх про невиконання ним робіт, змінив місце знаходження офісу, на телефонні дзвінки не відповідав, тим самим ухилявся від зустрічі з ними.
Така поведінка засудженого підтверджує той факт, що він обманним шляхом заволодів грошовим коштами потерпілих, не мав наміру виконати умови договорів і незаконно використовував гроші потерпілих на власні потреби.
Засуджений ОСОБА_4, як на досудовому слідстві, так і в судових засіданнях місцевого та апеляційного суду, не зміг представити підтверджуючі документи про перерахування авансових платежів потерпілих в м. Кривий Ріг з метою виготовлення метало - пластикових конструкцій, і в подальшому встановлення їх, а тому, така його поведінка підтверджує умисний характер його неправомірних дій щодо невиконання зроблених потерпілими замовлень та відповідно заволодіння їхніми коштами.
Суд першої інстанції правильно врахував той факт, що на досудовому слідстві засуджений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненому (т.1 а.с. 130), а наступна зміна своїх свідчень в суді направлена на уникнення засудженого від справедливого покарання за вчинені ним неправомірних дій.
Що стосується призначення покарання, то відповідно до ст. 65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону судом дотримані не в повному обсязі.
Як видно із вироку, суд, призначаючи покарання, в достатній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_4
Разом з тим, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 слід звільнити від покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів справи, він позитивно характеризується, потерпілим повністю відшкодував матеріальні збитки, потерпілі будь яких претензій майнового характеру не мають, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на утриманні має двоє малолітніх дітей, після вчинення ним неправомірних дій, він не притягався до відповідальності, сумлінно і неухильно дотримується загальноприйнятих норм і правил поведінки встановлених у суспільстві, сумлінно ставиться до праці, про що свідчить характеристика з іншого місця праці.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що такі зміни в особі винного, які гарантують не вчинення ним злочинів у майбутньому, поважне ставлення до правил право- слухняної поведінки встановлених у державі, злочин за який його засуджено відноситься до категорії середньої тяжкості, тому на час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_4 не можна вважати суспільно небезпечною особою.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду від 27 березня 2012 року відносно ОСОБА_4 змінити.
За ч.ч.1, 2 ст.190 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання відповідно до ч.5 ст.74 КК України.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий Є.В. Хруняк
Судді О.Й. Іванів
С.С. Попович
Згідно з оригіналом
Суддя Є.В. Хруняк