донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.11.2012 р. справа №5006/33/23/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.
Секретар: Пеленова О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Бронець І.О. по дов.;
від відповідача: Мазалов Є.Л. по дов.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2012р. (повний текст від 23.07.2012р.) у справі №5006/33/23/2012 (суддя Сич Ю.В.)
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, м. Донецьк
до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, в особі відокремленого підрозділу «Шахта Моспінська», м. Моспіно Донецької області
про стягнення заборгованості в сумі 147 461,08грн. по відшкодуванню регресних вимог по відокремленому підрозділу «Шахта Моспінська».
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, в особі відокремленого підрозділу «Шахта Моспінська», м. Моспіно Донецької області, про стягнення 147 461,08грн. по відшкодуванню регресних вимог по Відокремленому підрозділу «Шахта Моспінська».
Рішенням від 17.07.2012р. господарський суд Донецької області, застосувавши позовну давність щодо стягнення вказаної суми заборгованості, відмовив позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом при винесенні рішення не було враховано того, що раз на півріччя між сторонами у справі здійснюється звірення розрахунків заборгованості по регресним вимогам та складається розгорнутий акт звірення, яким підтверджується зазначена заборгованість. Залишок заборгованості відповідача за мировою угодою становить 147 461,08грн. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого нерухомого чи рухомого майна, включаючи електроенергію, не поширюється.
Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 24.05.2000р. було порушено провадження у справі №5-344б про банкрутство ДВАТ шахта «Моспінська», м. Донецьк.
Ухвалою від 22.04.2003р. у справі №5/344б господарський суд Донецької області затвердив мирову угоду про погашення боржником вимог кредиторів, відповідно до умов якої ДВАТ «Шахта «Моспинська»зобов'язалось відшкодувати Пролетарському районному відділу ПФУ 970 780,70грн. щомісячно з травня 2003р. по грудень 2006р. рівними частинами в сумі 22 063,20грн.
В подальшому, Наказом Міністерства палива та енергетики України №492 від 18.08.2004р було створене ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», до складу якої для здійснення господарської діяльності увійшов без права юридичної особи Відокремлений підрозділ «Шахта «Моспінська».
Згідно довідки про динаміку розрахунків ДП «ДВЕК»станом на листопад 2011р., за вказаним підприємством обліковувалась кредиторська заборгованість перед УПФУ у Пролетарському районі м. Донецька в сумі 147 461,08грн., яка підлягала списанню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Водночас, в матеріалах справи наявний підписаний і скріплений печаткою ВП «Шахта «Моспінська»ДП «ДВЕК»акт звіряння розрахунків по регресним вимогам з Управлінням Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, згідно якого станом на 31.03.2012р. кредиторська заборгованість ВП «Шахта «Моспінська»ДП «ДВЕК»складає 63 115,05грн., в той час як дебіторська заборгованість за даними УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька -210 576,13грн.
Враховуючи викладене і посилаючись на те, що станом на 01.01.2012р. залишок заборгованості ВП «Шахта «Моспінська»перед УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька за мировою угодою становить 147 461,08грн., яка до теперішнього часу не сплачена, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з відповідним позовом.
Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі суд першої інстанції посилався на те, що перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за ухвалою суду про затвердження мирової угоди від 22.04.2003р. по справі №5/344б у розмірі 147 461,08грн. скінчився 01.01.2010р., доказів переривання перебігу позовної давності позивачем не представлено, тому за заявою відповідача господарський суд застосував до даних правовідносин приписи ст. 267 ЦК України.
Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки наявному в матеріалах справи акту звіряння розрахунків між ВП «Шахта Моспінська»ДП «ДВЕК»та УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька, згідно якого станом на 31.03.2012р. дебіторська заборгованість за відповідачем обліковувалась УПФУ в розмірі 210 576,13грн., в той час як кредиторська заборгованість відповідача за регресними вимогами значилась в сумі 63 115,05грн. Вказаний акт підписаний без зауважень і заперечень та скріплений печатками обох підприємств.
Ухвалою від 29.10.2012р. Донецький апеляційний господарський суд витребував у позивача належним чином засвідчені копії всіх існуючих актів звірок з відповідачем за регресними вимогами, на що супровідним листом №31534/07 від 09.11.2012р. УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька надало копії актів звіряння розрахунків за регресними вимогами починаючи з 01.10.2006р. по 30.09.2012р.
Так, в матеріалах справи наявні акти звірок, відповідно яких станом з 01.10.2006р. по 30.09.2011р. за відповідачем обліковувалась кредиторська заборгованість перед позивачем за регресними вимогами в сумі 210 576,13грн.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про динаміку розрахунків ДП «ДВЕК»станом на листопад 2011р., за вказаним підприємством обліковувалась кредиторська заборгованість перед УПФУ у Пролетарському районі м. Донецька в сумі 147 461,08грн., яка підлягала списанню у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Наказом №332 від 24.11.2011р. вказана кредиторська заборгованість перед позивачем була списана з балансу ВП «Шахта Моспінська»ДП «ДВЕК» у зв'язку зі спливом строку позовної давності, та згідно наступного акту звірки розрахунків між ВП «Шахта Моспінська»ДП «ДВЕК»та УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька від 31.03.2012р., кредиторська заборгованість відповідача за регресними вимогами значилась вже в сумі 63 115,05грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як встановлено судовою колегією, між сторонами з 01.10.2006р. по 30.09.2012р. підписувались акти звірки взаєморозрахунків (станом на 01.10.2006р., 01.01.2007р., 01.042007р., 01.07.2007р., 01.10.2007р., 31.03.2009р., 30.06.2010р., 30.09.2010р., 30.06.2011р., 30.09.2011р., 31.03.2012р., 30.06.2012р., 30.09.2012р.), що є діями, які свідчать про визнання відповідачем своєї заборгованості, та переривають строк позовної давності.
Таким чином, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України у даному випадку задоволенню не підлягає, а позовна заява підлягає розгляду в порядку, встановленому чинним законодавством України.
За загальним правилом, встановленим статтею 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст. 10 Закону).
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно наявного в матеріалах справи акту від 18.05.2000р., складеного представниками Пролетарського районного відділу Пенсійного фонду України та ДВАТ «Шахта Моспінська», заборгованість підприємства за регресними вимогами станом на 15.02.2000р. становила 156 167,55грн.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 24.05.2000р. було порушено провадження у справі №5/344б про банкрутство ДВАТ шахта «Моспінська», м. Донецьк.
Ухвалою від 22.04.2003р. у справі №5/344б господарський суд Донецької області затвердив мирову угоду про погашення боржником вимог кредиторів, відповідно до умов якої ДВАТ «Шахта «Моспинська»зобов'язалось відшкодувати Пролетарському районному відділу ПФУ 970 780,70грн. щомісячно з травня 2003р. по грудень 2006р. рівними частинами в сумі 22 063,20грн.
Статтею 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, чинній на момент затвердження мирової угоди) передбачено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Згідно ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у відповідній редакції, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Частиною 5 ст. 38 вказаного Закону встановлено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.
Наказом Міністерства палива та енергетики України №492 від 18.08.2004р було створене ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», до складу якої для здійснення господарської діяльності увійшов без права юридичної особи Відокремлений підрозділ «Шахта «Моспінська».
Однак, згідно акту звірки розрахунків між сторонами, станом на 01.10.2006р. заборгованість ВП «Шахта Моспінська»ДП «ДВЕК»перед УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька за регресними вимогами складала 210 576,13грн.
В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за затвердженою мировою угодою.
Таким чином, заборгованість за мировою угодою в розмірі 147 461,08грн. на теперішній час позивачу не сплачена. Посилання відповідача на те, що вказана заборгованість була списана з балансу шахти як прострочена за строком давності у зв'язку з невжиттям позивачем вчасних заходів по її стягненню, судова колегія до уваги не приймає з огляду на вищевикладене.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов затвердженої мирової угоди у справі про банкрутство ДВАТ «Шахта «Моспінська», позовна давність за якими не закінчилась з огляду на наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення з ДП «ДВЕК»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Моспінська»147 461,08грн. заборгованості по відшкодуванню регресних вимог обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2012р. у справі №5006/33/23/2012 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька, м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2012р. (повний текст від 23.07.2012р.) у справі №5006/33/23/2012 - задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2012р. (повний текст від 23.07.2012р.) у справі №5006/33/23/2012 -скасувати.
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька, м. Донецьк, до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, в особі відокремленого підрозділу «Шахта Моспінська», м. Моспіно Донецької області, про стягнення 147 461,08грн. по відшкодуванню регресних вимог по Відокремленому підрозділу «Шахта Моспінська»- задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, в особі відокремленого підрозділу «Шахта Моспінська», м. Моспіно Донецької області, на користь Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька, м. Донецьк, 147 461,08грн. заборгованості по відшкодуванню регресних вимог по Відокремленому підрозділу «Шахта Моспінська».
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, в особі відокремленого підрозділу «Шахта Моспінська», м. Моспіно Донецької області, на користь державного бюджету судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 949,22грн. -за подання позовної заяви та 1 474,61грн. -за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: В.В. Манжур
А.М. М'ясищев
Надруковано примірників-6
1-у справу
1-позивачу
2-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС