АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Фадєєнко А.Ф.
при секретарі - Орловій С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
14.07.2011 року, ОСОБА_3, звернулась із позовом про захист гідності та честі, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.
Уточнивши вимоги, позивачка просила: визнати недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права інформацію, яка міститься у письмових скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що адресовані головному лікарю Овідіопольської центральної районної лікарні (далі-Овідіопольська ЦРЛ); визнати винними відповідачок у розповсюджені недостовірної інформації стосовно позивачки; зобов'язати відповідачок у тижневий термін після набрання рішенням суду законної сили направити на ім'я головного лікаря Овідіопольської ЦРЛ заяви про відклик скарг і спростувати інформацію, яка міститься у скаргах й надати копії цих заяв позивачці; стягнути з відповідачок на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.
Позов обгрунтовано тим, що позивачка працює лікарем акушером-гінекологом Овідіопольської ЦРЛ, з лютого 2011 року переведена на 0,5 ставки у поліклініку. Наказом по Овідіопольській ЦРЛ від 30.05.2011 року №101 позивачці оголошена догана за порушення функціональних обов'язків - наказу №503 МОЗ України від 28.12.2002 року "Про удосконалення амбулаторної акушерської гінекологічної допомоги в Україні".
Підставою для видачі наказу і оголошення догани, як зазначає позивачка, стали скарги відповідачок на ім'я головного лікаря Овідіопольської ЦРЛ, у яких відповідачки виклали недостовірну інформацію стосовно позивачки, безпідставно звинувативши її у грубості, безвідповідальності по відношенню до пацієнтів, некомпетентності, як фахівця.
Посилаючись на те, що поширення відповідачками недостовірної інформації порочить честьта гідність і ділову репутацію і призвело до глибоких моральних страждань, створює потенційну загрозу звільнення з роботи з ініціативи адміністрації, позивачка просила позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала.
Відповідачка ОСОБА_2 не приймала участі у судовому засіданні у суді першої інстанції.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.02.2012 року позов
2
задоволено: суд визнав такими, що не відповідають дійсності, порочать честь і гідність , ділову репутацію позивачки відомості, викладені ОСОБА_1 у заяві від 14.05.2011 року про те, що "лікар ОСОБА_3 відмовляється ставити її на облік як вагітну особу і повідомила їй, що якщо вона працює на роботі зі шкідливими умовами, у цьому разі нема необхідності вагітнити" та викладені ОСОБА_2 у заяві від 19.05.2011 року, що " ОСОБА_3 погано відноситься до вагітних і вагітні не бажають приходити на прийом до лікаря ОСОБА_3", зобов'язав відповідачів на протязі 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили відкликати написані ними заяви, з наданням позивачці копії заяв про відкликання. З відповідачок на користь позивачки, з кожної, стягнуто по 2500 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.
В апеляційній скарзі апелянтки (відповідачки) просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема на те, що у заяві ОСОБА_1 відсутні будь-які ствердження щодо особистої і ділової репутації позивачки, заява не містить слів, які б порочили честь та гідність позивачки, а ствердження ОСОБА_2 у заяві є її оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню.
У засіданні колегії суддів: ОСОБА_1, її представник і представник ОСОБА_2 скаргу підтримали; позивачка і її представник скаргу не визнали.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.
Згідно зі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Позивачка, уточнивши вимоги, просила: визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, інформацію, яка міститься у письмових заявах ОСОБА_1 від 14.05.2011 року і ОСОБА_2 від 19.05.2011 року; визнати відповідачок винними у розповсюдженні недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права позивачки; спростувати недостовірну інформацію шляхом зобов'язання відповідачок відкликати заяви; стягнути з відповідачок у рівних частках моральну шкоду у сумі 5000 гривень (а.с.67).
За змістом ст. ст. 275 ч.1, 277 ч.1, 280 ч.1 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Колегією суддів встановлено наступне.
Позивачка ОСОБА_3, з 1984 року працює лікарем акушером-гінекологом Овідіопольської ЦРЛ.
14.04.2011 року ОСОБА_1 подала заяву на ім'я головного лікаря Овідіопольської ЦРЛ, у якій, зокрема зазначила, що у 7 тижнів вагітності вона відвідала лікаря ОСОБА_3, а потім через місяць. Лікар відмовилась ставити її на облік і видавати довідку, незважаючи на те, що вона працює у шкідливих умовах, при цьому лікарь заявила, що у такому разі непотрібно було вагітнити. У заяві також вказала, що вона просить перевести її до іншого, більш компетентного лікаря (а.с.12).
19.05.2011 року ОСОБА_2 подала заяву на ім'я головного лікаря Овідіопольської ЦРЛ , у якій, зокрема зазначила, що вона кілька разів намагалась стати на облік у зв'язку із вагітністю, проте лікар ОСОБА_3 відправляла її, кажучи, щоб вона приходила потім . У заяві також зазначила, що ОСОБА_3 погано відноситься до вагітних, до неї не бажають ходити вагітні, грубий лікар і тому вона просить дозволу стати на облік в іншого лікаря (а.с.11).
3
У даному випадку поширення інформації щодо позивачки не відбулося.
Так, відповідачки звернулись із заявами до посадової особи Овідіопольської ЦРЛ з інформацією стосовно позивачки, яка працює лікарем у цій медичній установі. Головний лікар Овідіопольської ЦРЛ , як посадова особа, у компетенцію якого входе перевірка заяв та скарг громадян, повинен був перевірити вказану інформацію і надати заявникам обгрунтовану відповідь.
Після проведеної перевірки, відповідачки, у зв'язку із вагітністю, поставлені на облік іншими лікарями, а позивачка притягнута до дисциплінарної відповідальності.
Ствердження позивачки, що у заявах міститься неправдива інформація стосовно того, що відповідачки неодноразово звертались до неї про прийняття іх на облік, фактично відповідачки відвідували інших лікарів, крім того, адміністрація лікарні не створила належних умов для її роботи як лікаря акушера-гінеколога не є підставою для висновку, що зазначена інформація, як недостовірна, була поширена і порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачки.
У випадку, коли особа звертається до посадової особи підприємства, установи, організації із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і у разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідть, навіть, якщо під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.ст. 40,49 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації (п.16 абз.2 постанови Пленуму Верховногоо Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справіх про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи").
Не є підставою для задоволення позову посилання позивачки на те, що у заявах міститься інформація про те, що вона поганий, грубий і некомпетентний лікар, якого не бажають відвідувати інші пацієнти.
Суд, вирішуючи питання про те, чи є поширена інформація недостовірною, повинен виходити з характеру такої інформації і насамперед з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або ж йдеться про оціночні судження (п.19 абз.1 постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року).
Згідноо зі ст. 30 ч.2 п.1 Закону України "Про інформацію", оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер виконання мовних засобів.
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Зважаючи на викладене, судовому захисту не підлягають оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які є вираженням суб'єктивної думки та поглядів відповідачів і які неможна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Відомості у заявах стосовно особистих і ділових якостей позивачки - є оціночними судженнями відповідачок, їхніми переконаннями, критичною оцінкою певних фактів щодо порушень позивачкою, на думку відповідачок, їхніх прав як вагітних, тобто вираженням їхньої суб'єктивної думки, які неможливо перевірити та спростувати.
Отже заяви відповадачок містять оціночні судження, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Суб'єктивні думки висловлені не у брутальній, принизливій або непристойній формі й не принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки, у зв'язку з чим позивачка не має права на відшкодування моральної шкоди.
Оскільки позивачка не довела своїх вимог, колегія суддів відмовляє у позові у повному обсязі.
Посилання позивачки на те, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.09.2011 року у справі за її позовом про скасування наказів, поновлення на роботі і відшкодування моральної шкоди встановлений факт того, що відповідачки відвідували інших лікарів, безпідставні (а.с.70 зворот).
Встановлено, що відповідачки, реалізуючи своє конституційне право, передбачене ст.40
4
ст.49 Конституції України, звернулись до головного лікаря Овідіопольської ЦРЛ з інформацією стосовно позивачки, як лікаря цієї медичної установи, до компетенції якого входе перевірка такої інформації з наданням мотивованої відповіді.
Навіть, якщо під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, ця обставина сама по собі не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у даному випадку поширення інформації не відбулося.
Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 -
задовольнити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом визнання недостовірною інформації, визнання винними у розповсюдженні недостовірної інформації, спростування недостовірної інформації, зобов'язання відкликати заяви і відшкодування моральної шкоди.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
А.Ф. Фадєєнко
1 Головуючий у першій інстанції Куркан М.М. Справа № 22\1590\4839\2012 Доповідач Ващенко Л.Г. Категорія 39 ЦП
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------