АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Ващенко Л.Г.
суддів - Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М.
при секретарі - Повар О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" про визнання кімнати у гуртожитку жилою квартирою, визнання права на приватизацію квартири у гуртожитку, зобов'язання вчинити певні дії і не чинити перешкод у приватизації квартири,
ВСТАНОВИЛА:
08.09.2009 року, ОСОБА_1, звернулась із позовом про: визнання жилого приміщення кімнати АДРЕСА_1 - жилою квартирою; визнання за нею права на приватизацію квартири; зобов'язання відповідача не чинити перешкод у приватизації квартири та підписати довідки на приватизацію й свідоцтво про право власності.
Позов обгрунтовувала тим, що на підставі рішення адміністрації і профспілкового комітета державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (далі-ДП "ІМТП") від 20.10.1999 року їй було надане ліжко-місце у гуртожитку, а на підставі ордера №1, вселилась і проживає у гуртожитку.
У травні 2004 року, з дозволу відповідача, вона вселилась у кімнату НОМЕР_1 загальною площею 13 м2, яку відремонтувала і у якій до цього часу проживає одна.
Посилаючись на те, що приміщення кімнати фактично є квартирою, за законом спірне приміщення у гуртожитку може бути приватизоване і відповідач не повинен перешкоджати їй у приватизації цього жилого приміщення, просила позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06.12.2010 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (позивачка) просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне дослідження й оцінку доказів, порушення норм матеріального і процесуального права.
У засіданні колегії суддів: апелянтка скаргу підтримала; представник відповідача скаргу не визнав.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
2
Позивачка, уточнивши вимоги, просила: визнати жиле приміщення кімнати АДРЕСА_1 -жилою квартирою;
визнати за нею право на приватизацію квартири у гуртожитку; зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у приватизації квартири та підписати довідки на приватизацію й видачу свідоцтва про право власності (а.с.7, 8, 212).
Суд, відмовляючи у позові, виходив з того, що гуртожиток, у якому знаходиться спірна кімната, до територіальної громади м. Іллічівська Одеської області не переданий, статус гуртожитка не змінено.
Висновок суду у цій частині відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1, якою користується позивачка, на праві державної власності належить Державі в особі Верховної ради України під управлінням Міністерства транспорту та зв'язку. У 1981 році, у встановленому законом порядку, будинок по АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію як гуртожиток для одиноких осіб (а.с.52-61,69-75,116,205-210).
За змістом ст.4 ч.2 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", громадяни, які проживають у гуртожитках, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень лише після передачі гуртожитків у комунальну власність.
Передача гуртожитка у власність територальної громади, який знаходиться у державній власності, передбачена ст.ст.1,2 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Уповноваженим органом управління державним майном, зокрема гуртожитка по АДРЕСА_1, який перебуває на балансі відповідача, є Міністерство транспорту та зв'язку України.
Міністерство транспорту та зв'язку України, як уповноважений орган управління державним майном, не є відповідачем у справі.
До цього часу стус гуртожитка не змінено, гуртожиток не передано у власність територіальної громади м. Іллічівська Одеської області.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог у частині зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у приватизації квартири у гуртожитку та зобов'язання вчинити дії, а саме підписати довідки на приватизацію й видачу свідоцтва про право власності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що уповноваженим органом управління державним майном, у даному випадку гуртожитком по АДРЕСА_1, є Міністерство транспорту та зв'язку України, а відповідач лише утримує на балансі це майно.
У зв'язку з цим, спори, що випливають з приватизації цього гуртожитка, мають вирішуватись з участю Міністерства транспорту та зв'язку України.
Вимоги про визнання права на приватизацію квартири задоволенню не підлягають виходячи із наступного.
Реалізація мешканцями гуртожитка права на житло шляхом приватизації кімнат у гуртожитку прямо предбачена Законом, а саме: ст. 4 Закону України " Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Суд, згідно зі ст. 8 ЦПК України, вирішує справи відповідно до законодавства, у тому числі Законів України.
Тому, визнавати рішення суду "право особи", при наявності Закону, який регулює спірні правовідносини, є неприпустимим.
Не грунтуються на законі вимоги про визнання жилого приміщення кімнати гуртожитка - жилою квартирою.
За змістом ст. 30 ч.1 п."б" п.п.5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", облік житлового фонду, контроль за його використанням здійснюється органами місцевого самоврядування.
3
Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської ради (ст. 127 ч.2 ЖК Української РСР").
Органи місцевого самоврядування, на підставі прийнятих ними рішень, вирішують зокрема питання про виключення з житлового фонду жилих будинків і жилих приміщень, переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, визначають статус будинка і жилого приміщення.
Отже, визначення статусу приміщення, у даному випадку ставиться питання про
визнання кімнати у гуртожитку - жилою квартирою, не є компетенцією суду.
Тому такі вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.
Доводи апелянтки про те, що: відповідач на її клопотання не надав належних доказів на підтвердження фактичного користування, надання жилої площі та утримання житлової будівлі у гуртожитку; що суд мав витребувати санітарний паспорт на гуртожиток і повенен був врахувати, що за користування житлом вона сплачує, як за окреме жиле приміщення, а не за кімнату з ліжко-місцем; що надані нею докази підтверджують той факт, що фактично будівля експлуатується у якості багатоквартирного житлового будинка, а не як гуртожиток - не заслуговують на увагу.
Матеріали справи не містять доказів того, що, у встановленому законом порядку, змінено статус гуртожитка, зокрема на багатоквартирний житловий будинок.
Посилання апелянтки на те, що суд не залучив до участі у справі у якості третьої особи Фонд державного майна України, а також, що суд не досить чітко виклав суть її позовних вимог (замість слів "кімната" не зазначив "квартира"), у розумінні ст. 308 ч.2 ЦПК України, не є підставою для скасування рішення суду.
Інших правових доводів, апеляційна скарга не містить.
Приймаючи до уваги, що суд постановив рішення відповідно до вимог закону, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Апелянтка не сплатила судовий збір у розмірі 04 грн. 25 коп. за подачу апеляційної скарги і не сплатила 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції (а.с.263).
Колегія суддів не знаходе підстав для зменшення розміру належних до оплати судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, або звільнення від їх оплати, розмір яких є мінімальним.
Тому судові витрати підлягають стягненню з апелянтки на користь держави.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 04 грн. 25 коп. судового збору і 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко
Г.Я. Колесніков
Л.М. Вадовська
1 Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В. Справа № 22ц-1190\11 Доповідач Ващенко Л.Г. Категорія 57 ЦП
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------