АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1

_____________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Фадєєнко А.Ф.

при секретарі - Пачевій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2010 року року у цивільній справі за позовом малого приватного підприємства "Анжеліка" до ОСОБА_2 про стягнення 6858 гривень 48 копійок,

ВСТАНОВИЛА:

31.07.2009 року, мале приватне підприємтсво (далі-МПП) "Анжеліка", звернулось із позовом про стягнення з відповідача заборгованості, і уточнивши вимоги, позивач, на підставі ст. 625 ЦПК України, просив стягнути 6858,48 гривень, які складаються з 3% річних і індексу інфляції за прострочення грошового зобов'язання у період з 2003 року по червень 2009 року.

Позов обгрунтовано тим, що на підставі судового наказу від 26.01.2006 року з відповідача на користь позивача стягнуто 3999,97 гривень боргу. З 2006 року по червень 2009 року судовий наказ знаходився на примусовому виконані. 17.06.2009 року з відповідача на користь позивача примусово стягнуто 3999,97 гривень.

Посилаючись на те, що у період з травня 2003 року по червень 2009 року відповідач не виконав грошове зобов'язання, з відповідача примусово стягнуто борг, позивач просив стягнути з відповідача індекс інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 3% річних від простроченої суми.

Представник відповідача позов не визнала.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.12.2010 року позов задоволено: суд стягнув з відповідача на користь позивача 6858,48 гривень - індекс інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, а також судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У засіданні колегії суддів : представник апелянта (відповідача) скаргу підтримала; представник позивача скаргу не визнала. Відповідач у засідання колегії суддів не з'явився.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ч.1 п.п. 3,4 ЦПК України.

Згідно зі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Позивач, уточнивши вимоги, з підстав ст. 625 ЦК України, просив стягнути з

2

відповідача індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3% річних від простроченої суми, а всього, згідно із розрахунком - 6858,48 гривень (а.с.3,32,33,64,65,70).

Колегією суддів встановлено наступне.

01.05.2003 року, між позивачем і відповідачем укладена "Угода про працевлаштування", за умовами якої позивач, зокрема зобов'язався: надати відповідачу інформацію про обсяг та вартість послуг, що надаються позивачем; представляти дані кандидата про працевлаштування; надати один примірник контракту про найм відповідача з іноземним роботавцем і ознайомити його з основними правами та соціальними гарантіями; попереджати відповідача про його матеріальну відповідальність по відшкодуванню збитків позивачу; надавати позивачу послуги з доставки приватної кореспонденції; надавати відповідачу та членам його сім'ї довідки і клопотання, а відповідач, зокрема зобов'язався оплатити позивачу за надані ним послуги 3999,97 гривень. 12.05.2003 року відповідач видав розписку, у якій зазначив, що він отримав відстрочку платежу за послуги позивача і гарантував оплату 12.06.2003 року (а.с.34,35).

На підставі судового наказу Київського районного суду м. Одеси від 26.01.2006 року, з відповідача на користь позивача стягнуто 3999,97 гривень за надання послуг по працевлаштуванню (а.с.4).

Позивач стверджував, що 17.06.2009 року з відповідача на користь позивача, на підставі судового наказу від 26.01.2006 року, примусово стягнуто 3999,97 гривень.

Зазначені обставини підтвердила представник відповідача.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2009 року судовий наказ від 26.01.2010 року про стягнення з відповідача 3999,97 гривень за надані послуги скасовано (а.с.27,67).

Позивач, у встановленому законом порядку, не заявив до відповідача вимогу про стягнення коштів за надані у 2003 році послуги з працевлаштування.

Правовідносини сторін стосовно надання послуг з працевлаштування виникли у 2003 році і регулюються ЦК України у редакції 1963 року.

ЦК України у редакції 1963 року не були врегульовані зобов'язання, що випливають із надання послуг.

За загальними положеннями цивільного законодавства, якщо цивільні відносини не врегульовані цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цивільного кодексу, іншіх актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Подібні за змістом цивільні відносини сторін регулюються главою 34 (Доручення) ЦК України у редакції 1963 року.

За змістом ст. ст. 386, 387 ЦК України у редакції 1963 року, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, а довіритель зобов'язуєтьться виплатити повіреному винагороду, яка передбачена договором.

Наведене свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини не з грошового зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України у редакції 2004 року - 6858,48 гривень, які становлять індекс інфляції за період з 2003 року по червень 2009 року і 3% річних з суми 3999,97 гривень, яка, за умовами договору про працевлаштування від 01.05.2003 року, є оплатою за послуги по укладенню контракта (а.с.34,64,65)

Між тим, ст. 625 ЦК України у редакції 2004 року, передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічні положення щодо відповідальності за прострочення саме грошового зобов'язання, передбачались і ст. 214 ЦК України у редакції 1963 року.

Зважаючи на те, що між сторонами мають місце відносини не з грошового зобов'язання, відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

3

Приймаючи до уваги, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив і неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2010 року - скасувати.

Відмовити малому приватному підприємству "Анжеліка" у позові до ОСОБА_2 про стягнення 6858 гривень 49 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

А.Ф. Фадєєнко

1 Головуючий у першій інстанції Салтан Л.В. Справа № 22ц-2938\11 Доповідач Ващенко Л.Г. Категорія 57 ЦП

---------------

------------------------------------------------------------

---------------

------------------------------------------------------------