У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,
при секретарі - Криворучці Ю.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення грошової компенсації, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Четвертої Одеської державної нотаріальної контори, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на спадщину та договору купівлі-продажу, визнання частково недійсним договорів купівлі-продажу та договору міни, визнання права власності в порядку спадкування,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернувся з позовом до відповідачів та просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості 1/6 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1, а також грошову компенсацію вартості 1/6 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2, посилаючись на те, що є співвласником зазначених квартир на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.11.2004 року після смерті батька - ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він постійно проживає в іншому місті - Городище Черкаської області, та у зв'язку з неможливістю виділу в натурі належних часток в зазначених квартирах.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом, в якому після неодноразових змін і уточнень, просили поновити строк позовної давності, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 21.09.1998 року в частині покупця, зазначивши покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 замість ОСОБА_8; визнати частково недійсним договір міни від 30.12.1999 року квартири НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 в частині сторони - власника квартири НОМЕР_1, вказавши стороною - власником квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в будинку №11 по АДРЕСА_7 ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 01.07.1992 року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.11.2004 року після смерті батька - ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на частку будинку АДРЕСА_8 а також на 1/2 частки земельної ділянки за цією ж адресою в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 У позовній заяві посилалися на те, що 01.07.1992 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 01.07.1992 року, за яким ОСОБА_8 придбав квартиру у виконкому Суворовської райради народних депутатів, але ОСОБА_1 не надавав на це своєї згоди, відтак договір укладений із порушенням діючого законодавства. В свою чергу, квартиру АДРЕСА_3 було придбано саме за кошти ОСОБА_1, частину з яких вони позичали у батьків ОСОБА_1 та друзів, обмін квартири здійснили з тією метою, щоб батьки проживали поряд з ними для кращого догляду за ними, батько при обміні був зазначений власником квартири автоматично. Також позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказала про належність спадкодавцеві на праві власності 1/2 частки будинку АДРЕСА_8 та земельної ділянки за даною адресою, тому в цій частині просила вимоги задовольнити, оскільки раніше про таке майно спадкодавця їй не було відомо.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 Задоволено частково вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2, визнане за нею право на спадщину у вигляді 1/4 частки будинку АДРЕСА_8 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині зустрічного позову - відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, батько ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
За життя на праві приватної власності ОСОБА_8 належала квартира АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 1992 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори, за яким ОСОБА_8 придбав квартиру у виконкому Суворовської райради народних депутатів, а також квартира АДРЕСА_6 на підставі договору міни нерухомого майна, зареєстрованого Регіональною товарною біржею 30.12.1999 року, укладеного між ОСОБА_8, власником квартири НОМЕР_1 цього ж будинку згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_9, зареєстрованого Одеською Універсальною біржею "Вітязь" 21.09.1998 року, та власником квартири ОСОБА_7.
Також спадкодавцеві належало на праві власності 1/2 частки будинку АДРЕСА_8, що підтверджується наданими на виконання ухвали суду відомостями комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" .
Отже, після його смерті відкрилась спадщина на вказане вище нерухоме майно.
ОСОБА_3 своєчасно прийняв спадщину та 17.11.2004 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на належні йому 1/6 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_6 та 1/6 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_5.
Свідоцтво про право на спадщину на будинок АДРЕСА_8 спадкоємцям не видавалось.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1, як членом родини не надавалася письмова згода в 1992 році на викуп ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_5, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи, за якою підпис від імені ОСОБА_1 у заяві про продаж квартири від 08.06.1992 року виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсними угод, свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції виходив з того, що хоча відсутність згоди позивача на викуп квартири і свідчить про порушення порядку оформлення договору купівлі - продажу, однак ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності про визнання його недійсним і підстави для поновлення цього строку відсутні.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, ґрунтується на законі.
Вбачається з матеріалів справи, не заперечується сторонами, що з часу укладання договору купівлі - продажу ОСОБА_8 ОСОБА_1 проживав в спірній квартирі, брав участь в її утриманні, та за 15 років існування договору не міг не знати про те, хто є її власником. Згода решти мешканців квартири, в тому числі ОСОБА_2 на її викуп саме ОСОБА_8 не заперечувалася, при цьому поважні причини, які б давали підстави поновити строк позовної давності через такий тривалий строк відсутні.
Більш того, вимоги про визнання угоди недійсною не заявлялися до смерті ОСОБА_8, що свідчить про те, що позивач фактично надав згоду на оформлення квартири на ім'я померлого, а теперішні вимоги обумовлені лише претензіями спадкоємця останнього на квартиру.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що належні докази на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_3 придбана за кошти ОСОБА_1 не надані.
Відповідно до ч.2ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховані докази по справі - розписка про передачу коштів ОСОБА_1 та пояснення свідків до уваги не приймаються, оскільки судом надана оцінка доказам, вони досліджені у встановленому законом порядку, і апеляційний суд не вправі їх переоцінювати.
Письмовими договорами визначено про покупку спірної квартири ОСОБА_8 і такі відомості не спростовані. Більш того, отримавши розписку від ОСОБА_5 про сплату коштів за квартиру, ОСОБА_1 погодився із тим, що власником спірної квартири є ОСОБА_8, не заперечував він цього і під час укладання договору міни, який за його поясненнями укладався з його та дружини ОСОБА_2 відома та згоди.
За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстав для зміни сторін у зобов'язанні немає. Крім того, навіть сам факт надання коштів на покупку квартири не є підставою для визнання за особою права власності на неї без надання письмового договору про створення спільної власності.
Відмова у вищезазначених позовних вимогах має наслідком незадоволення решти вимог, зокрема про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
За таких обставин доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:підпис
Судді: підпис
3
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Головуючий у першій інстанції: Шепітко І.С.
Доповідач: Сєвєрова Є.С.Справа №22-ц/1590/4859/2012
Категорія ЦК:20