АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.
при секретарі - Перонкові Є.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Н", товариства з обмеженою відповідальністю "Лідо", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом акціонерного комерційного банку "Трансбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Н", товариства з обмеженою відповідальністю "Лідо", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
18.01.2010 року, акціонерний комерційний банк (далі-АКБ) "Трансбанк" звернувся із позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №2188 від 18.01.2008 року.
Позов обгрунтовано тим, що 18.01.2008 року між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Обрій -Н" укладено кредитний договір, згідно якого ТОВ "Обрій-Н" позичило 520000 гривень на строк до 16.01.2009 року зі сплатою 19% річних за користування кредитом.
У подальшому, за додатковими угодами, процент річних за користування кредитом збільшився на 21%, а потім на 25%.
Крім того, 18.01.2008 року між позивачем і товариством із обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Лідо", ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, з кожним окремо, укладені договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язались нести солідарну відповідальність у разі неналежного виконання ТОВ "Обрій-Н" зобов'язань за кредитним договором. Позивач і поручителі також уклали додаткові угоди до договорів поруки, у яких погодили питання щодо збільшення проценту річних за користування кредитом.
Посилаючись на те, що відповідачі неналежно виконували умови взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, позивач, уточнивши вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 841920,56 гривень.
Відповідачі не приймали участь у судовому засіданні у суді першої інстанції.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.12.2010 року позоі задоволено: з відповідачів, солідарно, на користь позивача стягнута заборгованість у сумі 816740,56 гривень, з яких- 520000 гривень заборгованість по сплаті кредиту, 97945,22 гривень прострочені відсотки за кредитом, 58438,52 гривні пеня за порушення строків сплати кредиту, 8536,82 гривень пеня за порушення строків погашення відсотків за кредитом і 130000 гривень штраф у розмірі 25% від суми кредиту. З відповідачів на
2
користь позивача стягнуті судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність і необгрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
ТОВ "Лідо", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Обрій-Н" просять рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, зазначаючи, що суд неповно з'ясував обставини справи й порушив норми матеріального та процесуального права.
У засіданні колегії суддів: Янковський С.І., представник ТОВ "Обрій-Н", ТОВ "Лідо", ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скарги підтримали. Представник позивача у засідання колегії суддів не з'явився.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.
За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального або процесуального права.
Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 2188 від 18.01.2008 року (а.с.2-6).
Вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №2188 від 18.01.2008 року підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно кредитного договора № 2188 від 18.01.2008 року, ТОВ "Обрій-Н" отримало від позивача у позику 520000 гривень на строк до 16.01.2009 року, зі сплатою 19% річних за користування кредитом. У подальшому, за додатковими угодами до кредитного договору, сторони кредитного договору, зокрема, збільшували проценти річних відповідно до 21% й до 25%, а також визначали новий строк повернення кредиту, остаточно визначивши строк - до 16.06.2009 року включно.
За договором іпотеки від 18.01.2008 року, ТОВ "Обрій-Н" передало позивачу в іпотеку майнові права на нерухоме майно - індивідуальний житловий будинок №24, тип будинку-2 загальною площею 177,10 м2 у смт. Чорноморське Комінтернівського району Одеської області (а.с.7-19).
Встановлено, що станом на 29.12.2009 року, позивач допустив заборгованість зі сплати процентів у сумі 97945,22 гривень і відповідно до п.9.3 кредитного договору боржник повинен сплатити пеню у зв'язку із заборгованістю по кредиту у сумі 58438,52 гривень, а також 8536,82 гривень пені за порушення строку погашення процентів (а.с.9 зворот,38).
Відповідно до ст. 526, 611 ч.1, 1054 ч.1 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства. У разі порушенння зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Зважаючи на те, що ТОВ "Обрій-Н", боржник за кредитним договором №2188 від 18.01.2008 року, неналежно виконувало прийняті на себе зобов'язання, допустило заборгованість зі сплати процентів, вимоги позивача про стягнення із боржника заборгованості у сумі 684920,90 гривень, яка складається з кредиту, процентів і пені (520000+97945,22+58438,52+8536,82), підлягає задоволенню.
Позивач просить також стягнути 130000 гривень штрафу, як передбачено п.9.8 кредитного договору (а.с. 9 зворот).
Вимоги у цій частині не підлягають задоволенню за таких обставин.
За змістом ст. 549 ЦК України, штраф є одним із видів неустойки, який може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов'язання.
Позивач, за прострочення сплати процентів, згідно із кредитним договором, нарахував пеню у розмірі 58438,52 гривень й 8536,82 гривень, яка, згідно зі ст. 549 УК України, також є одним із видів неустойки.
Беручи до уваги, що відповідно до ст. 61 ч.1 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, колегія суддів відмовляє у вимогах про стягнення штрафа у розмірі
3
130000 гривень.
Вимоги у частині стягнення у солідарном порядку заборгованості за кредитним договором із поручителів також не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
18.01.2008 року, між позивачем і ТОВ "Лідо", ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3І, з кожним окремо, укладені договори поруки, згідно яких поручителі прийняли на себе зобов'язання у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, нести разом із ним солідарну відповідальність.
Крім того, між позивачем і поручителями укладені додаткові угоди до договорів поруки у зв'язку з тим, що за кредитним договором збільшувались проценти річних за користування кредитом й визначався новий строк повернення кредиту (а.с.21-36).
Згідно зі ст. 559 ч. 4 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
З матеріалів справи, договорів поруки між позивачем і ТОВ "Лідо", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вбачається, що у договорах поруки не визначено строк, після якого порука припиняється. Зазначені договори у цій частині містять вказівку про те, що порука припиняється до повного виконання зобов'язань боржника по основному договору та усіх додаткових угод до нього (п.4.1 договорів поруки, а.с.21 зворот, 25 зворот, 29 зворот, 32 зворот).
Разом з тим, за змістом ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче настане.
Такий строк, у розумінні ст. 252 ЦК України, договорами поруки між позивачем і відповідачами, не встановлений.
Зважаючи на те, що строк виконання зобов'язання поручителів у договорі поруки на встановлений, позивач, протягом шести місяців з дня настання строку виконання боржником основного зобов'язання (у період з 16.06.2009 року по 16.12.2009 року), не пред'явив вимоги до поручителів (позов пред'явлено до суду 18.01.2010 року), відповідно до ст. 559 ч.4 ЦК України, договори поруки між позивачем та ТОВ "Лідо", ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, вважаються такими, що припинили дію.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування (дії) самого зобов'язання поруки, у зв'язку з чим і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, внаслідок чого жодних дій щодо реалізації свого права, зокрема застосування примусових заходів захисту у судовому порядку, кредитор не може вчиняти.
Крім того, навіть якщо у межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані у ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.
Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє у позові про стягнення заборгованості із поручителів.
Доводи апелянтів про те, що провадження у справі за позовом до юридичних осіб - ТОВ "Обрій-Н" і ТОВ "Лідо" слід закрити через те, що спір у цій частині має розглядатись у порядку господарського судочинства, безпідставні.
Оскільки сторонами у даній справі поряд із юридичними особами, є і фізичні особи, вимоги взаємопов'язані між собою й окремий їх розгляд є неможливим, такий спір, відповідно до ст.ст. 15, 16, 118 ЦПК України, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Позивач, відповідно до вимог закону, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав і пред'явив позов як до основного боржника так і до поручителів, серед яких такж є фізичні особи, що узгоджується із вимогами ст.ст 3,15 ЦПК України.
4
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення із ТОВ "Обрій-Н" штрафу у розмірі 130000 гривень і про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Судові витрати у справі підлягають розподілу між сторонами, відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Зокрема, з ТОВ "Обрій-Н" на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1820 гривень за розгляд справи у суді першої інстанції, а з ТОВ "Лідо", ТОВ "Обрій-Н", ОСОБА_1, ОСОБА_2, з кожного, підлягає стягненню по 325,87 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 301 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Н", товариства з обмеженою відповідальністю "Лідо", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року - скасувати.
Позов акціонерного комерційного банка "Трансбанк" - задовольнити частково.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Н" (код ЄДРПОУ 32881279) на користь акціонерного комерційного банка "Трансбанк" заборгованість за кредитним договором №2188 від 18.01.2008 року у сумі 684920 гривень 90 копійок, з яких: 520000 гривень заборгованість по кредиту; 97945 гривень 22 копійки прострочена заборгованість за процентами; 58438 гривень 50 копійок і 8536 гривень 82 копійки пені за заборгованість по кредиту й за порушення строку погашення процентів.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Н" на користь акціонерного комерційного банка "Трансбанк" судові витрати у сумі 1820 гривень.
Відмовити акціонерному комерційному банку "Трансбанк" у позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Лідо" про стягнення заборгованості за кредитним договором №2188 від 18.01.2008 року.
Стягнути із товариства з обмеженю відповідальністю "Обрій-Н", товариства із
обмеженою відповідальністю "Лідо", ОСОБА_2, ОСОБА_1, з кожного, по 325 гривень 87 копійок судового збору за подачу апеляційної скарги.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко
Г.Я. Колесніков
Л.М. Вадовська
1 Головуючий у першій інстанції Вінська Н.В. Справа № 22ц1590\ \2012 Доповідач Ващенко Л.Г. Категорія 27 ЦП
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------