АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Дрішлюка А.І., Гірняк Л.А.,
при секретарі - Кушнір М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до неповнолітнього ОСОБА_2, в особі законного представника - матері ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про усунення перешкод в користуванні правом власності, визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2011 року, -
встановила:
23.04.2010р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив на підставі ст.ст. 16,386,391 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зобов'язати ОСОБА_2 в особі законного представника - матері ОСОБА_3 не перешкоджати йому в праві користування та розпорядження його особистим майном - квартирою АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати площею 16 кв.м., загальною площею 29, 6 кв.м., шляхом визнання малолітнього ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Також позивач просив зняти малолітнього ОСОБА_2 з реєстрації за адресою його місця проживання - квартири АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 17 листопада 2008р., рішенням Приморського райсуду м. Одеси, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, разом з якою вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
За вказаним вище рішенням суду, їх спільна з ОСОБА_3 дитина, була залишена на виховання матері, у зв'язку із чим малолітній ОСОБА_2 фактично мешкає із матір'ю, громадянкою Росії ОСОБА_3 в АДРЕСА_2.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 22ц/1590/8837/2012р.
Головуючий суддя в 1 інстанції - Терьохін С.Є. Суддя-доповідач - Кварталова А.М. Категорія ЦП-5
При народженні малолітній ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою - квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира належить йому на праві приватної власності згідно із договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2001р., де він також є зареєстрованим.
Позивач посилався на те, що жодного часу малолітній ОСОБА_2 не проживав за вищевказаною адресою, за якою він був зареєстрований, а його перебування на реєстраційному обліку в спірній квартирі, створює для нього, як власника квартири перешкоди в користуванні та розпорядженні своєю власністю. Через те, що малолітній ОСОБА_2 залишаться зареєстрованим у вказаній квартирі, він вимушений нести додатковий матеріальний тягар, сплачувати комунальні послуги за себе та за відповідача, факт реєстрації малолітньої дитини в квартирі, заважає йому використовувати квартиру, як заставу перед банком, що унеможливлює одержання кредиту, а також провести відчуження своєї квартири.
В суді позивач та його представник позовні вимоги - підтримали в повному обсязі.
ОСОБА_3, як законний представник малолітнього ОСОБА_2 та представник самої ОСОБА_3, позовні вимоги ОСОБА_1 - не визнали, посилаючись на те, що вимоги позову суперечать інтересам малолітньої дитини, яка не має житла для проживання.
02.11.2010р. ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом, в якому просила суд - провести примусову реєстрацію ОСОБА_3, як матері малолітнього ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1
Орган опіки та піклування, належним чином повідомлені про слухання справи, надав витяг з засідання ради опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28 липня 2011р., в якому було рекомендовано вважати недоцільним зняття з реєстрації малолітнього ОСОБА_2, 2007 року народження з квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2011р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд зобов`язав неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі законного представника - матері ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у реалізації права користування та розпорядження його особистим майном - квартирою АДРЕСА_1, визнавши неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловою площею квартири АДРЕСА_1, в іншій частині вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2011р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2012р. прийнята відмова ОСОБА_3 від зустрічних позовних вимог про примусову реєстрацію матері за місцем реєстрації малолітньої дитини.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_3, її представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали скаргу в частині вимог до позивача та просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_7 просили скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради просила скаргу задовольнити, посилаючись на те, що малолітня дитина не може бути позбавлена житла.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 частково та зобов`язавши малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі законного представника - матері ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у реалізації права користування та розпорядження його особистим майном - квартирою АДРЕСА_1, визнавши малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловою площею у спірній квартирі, суд першої інстанції виходив з того, що малолітній ОСОБА_2 лише формально значиться зареєстрованим у спірній квартирі позивача, не проживав там та не проживає в спірній квартирі, залишився проживати з матір'ю ОСОБА_3, яка не отримувала права на проживання в квартирі позивача, є громадянкою іншої держави, в зв'язку з чим ОСОБА_2 втратив право користування спірним житлом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Згідно зі ст. ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Частиною 1 ст. 161 СК України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Як вбачається з матеріалів справи, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом на підставі ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" про усунення перешкод в користуванні правом власності, визнання сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням(а.с.3-4,74).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходилися у шлюбі з 03.10.2006р.(а.с.44). Рішенням Приморського райсуду м. Одеси від 17 листопада 2008р., було розірвано шлюб між сторонами, які мають спільну дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.5). За вказаним вище рішенням суду від 17 листопада 2008р. дитина була залишена на виховання матері ОСОБА_3
За договором купівлі - продажу від 12.10.2001р. ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1(а.с.6). Згідно довідки про склад сім'ї в спірній квартирі зареєстровані: позивач - ОСОБА_1 з 30 листопада 2001р. та його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17 вересня 2008р.(а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Молдова (а.с.9). За довідкою від 11.11.2009р. Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України з 20.08.2008р.(а.с.39).
Згідно зі ч. 2 ст. 59 СК України при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.
Нормами ч. 4 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання ії батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
За ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", який набрав чинності 01 січня 2006р., для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. До набрання чинності цим Законом законодавство України не передбачало обов'язкової згоди органу опіки та піклування стосовно нерухомого майна, відносно якого діти мали лише право на користування.
Відповідно до рішення суду про розірвання шлюбу від 17 листопада 2008р. місце проживання малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України не визначено, його передано на виховання матері, яка є громадянкою іншої держави - Росії, не має житла, тимчасово зареєстрована в м. Одесі, а батько є громадянином України та має житло на праві власності. Відомостей про те, що ОСОБА_3 має нерухоме майно в м. Одесі та в Республіці Молдова не має, що підтверджено відповідними довідками.
За ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно ст.64, ч.4 ст.156 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне
господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали
бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному
жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач
та члени його сім'ї. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Тобто, на речовий характер права користування жилими приміщенням членами сім'ї власника вказує ст. 156 ЖК УРСР, яка передбачає, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за вищевказаною адресою з 17.09. 2008р., як член сім'ї власника. Саме по собі припинення сімейних відносин, не може вважатись підставою для позбавлення права користування дитини житловим приміщенням, яка не має постійного житла, є громадянином України, а його матір також не має житла на праві власності.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні вимог позивачу слід відмовити.
Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що спірне житлове приміщення за вказаною адресою належить до приватного житлового фонду. Користування жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду регулюється главою 6 ЖК України, а тому вимоги ст.ст. 16, 386,391 ЦК України та ст. 71 ЖК України, на яку посилається позивач та його представник в суді апеляційної інстанції, на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджуються. Позивачем не заявлені вимоги за ст.71 ЖК України.
Крім того, вимоги ст. 71 ЖК України регулюють питання щодо користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду, до якого спірна квартира не належить.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, ч.2 ст. 405 ЦК України, передбачені, спеціальні підстави для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом власника: у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З огляду на встановлене, суд не звернув уваги, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права( на підставі ст.ст. 16,386,391 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" ) не відповідає сутності правовідносин, що склалися між сторонами. Матеріалами справи підтверджено, що малолітній ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є членом сім'ї власника житла, а тому його правовідносини з власником житла з приводу не проживання на спірній житловій площі врегульовані правилами ст. 405 ЦК України, на підставі яких і повинен визначатися спосіб захисту порушеного права.
Таким чином, у разі виникнення спору між власником та особами, які вселялися в житло у якості членів його сім'ї, суд повинен врахувати, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статті 405 ЦК України, але таких вимог позивачем не заявлено.
Виходячи з конституційного принципу (ст. 19 Конституції України та ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"), що всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці діють лише на підставі закону і в межах повноважень і способом передбаченим Конституцією і законами, з урахуванням правової природи реєстраційних процедур, прийняття рішення суду про визнання особи, яка втратила право користування жилим приміщенням для відповідного органу само по собі є достатнім для анулювання реєстрації місця проживання відповідача.
Оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і закону, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні правом власності, визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Керуючись ст.ст. 209,307 ч.1 п.1,2,309 ч.1 п.п. 3,4, 314 , 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів , -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2011 року скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі законного представника - матері ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у реалізації права користування та розпорядження його особистим майном - квартирою АДРЕСА_1, визнавши неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловою площею квартирою АДРЕСА_1.
В позові ОСОБА_1 до неповнолітнього ОСОБА_2, в особі законного представника - матері ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про усунення перешкод в користуванні правом власності, визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.М.Кварталова
А.І. Дрішлюк
Л.А.Гірняк
1