Справа № 2-120/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Лахматовій С.В., Степанові В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «ПІК»до ОСОБА_1, Спільного українсько-чеського підприємства «Інекон-Сервіс», Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсними договору, свідоцтва про право власності та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 року Закрите акціонерне товариство «ПІК»(далі по тексту –ЗАТ «ПІК») звернулося до суду з позовом, який в подальшому був уточнений, до ОСОБА_1, Спільного українсько-чеського підприємства «Інекон-Сервіс»(далі по тексту –СП «Інекон-Сервіс»), Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі по тексту –виконком) про визнання недійсними договору, скасування державної реєстрації та виселення, посилаючись на те, що 24.07.2004 року між СП «Інекон-Сервіс»та ОСОБА_1 було укладено договір доручення №0054, яким передбачалося залучення повіреним коштів від довірителя на інвестування квартири №54 в житловому будинку по вулиці Куйбишева, 28 в м.Одесі. При цьому СП «Інекон-Сервіс»діяв на підставі договору №02/1-03 від 14.03.2003 року про спільну діяльність в будівництві житлового будинку по вул. Куйбишева, 28 в м.Одесі, укладеного військовою частиною А-4338, як замовником, ЗАТ «ПІК», як генпідрядник –інвестором, та СП «Інекон-Сервіс», як інвестором.

Позивач зазначив, що військова частина А-4338, як забудовник, діяла на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №845 від 13.12.2001 року, а після ліквідації 28.02.2003 року її правонаступником стало 22 управління начальника робіт, після ліквідації якого в 2006 році правонаступником стало Державне підприємство Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», яке звернулося до виконавчого комітету Одеської міської ради з пропозицією наділити повноваженнями забудовника будівництва житлового будинку по вул. Куйбишева, 28 в м.Одесі ЗАТ «ПІК», так як будівництво проводилося виключено за кошти ЗАТ «ПІК»та кошти інших інвесторів, а тому рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №727 від 24.06.2008 року функції забудовника були надані позивачу ЗАТ «ПІК», яке ввело даний житловий будинок в експлуатацію. Проте рішенням господарського суду Одеської області (справа №15/23-08-615) від 26.05.2008 року за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд»до ЗАТ «ПІК»та СП «Інекон-Сервіс»про зобов’язання усунути перешкоди у здійсненні робіт було визнано недійсним Договір №02/1-03 від 14.03.2003 року про спільну діяльність в будівництві житлового будинку по вул. Куйбишева, 28 в м.Одесі, укладений військовою частиною А-4338, ЗАТ «ПІК»та СП «Інекон-Сервіс».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, вважає, що СП «Інекон-Сервіс»не мав права залучати кошти від фізичних осіб для інвестування для будівництва та укладати з ОСОБА_1 договір про інвестування №0054 від 24.07.2004 року, а тому цей договір є недійсним на підставі ст.ст.203,215 ЦК України. Крім того, відповідачка ОСОБА_1 на підставі договору про інвестування №0054 від 24.07.2004 року отримала свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке позивач просить визнати недійсним і скасувати його та виселити ОСОБА_1 і всіх осіб, які там проживають, із квартири АДРЕСА_1 без надання їй іншого приміщення.

Позивач стверджує, що ЗАТ «ПІК», який в силу ст.876 ЦК України є власником об’єкта будівництва, не отримував інвестиційних коштів ні від ОСОБА_1, ні від СП «Інекон-Сервіс», а тому свідоцтво про право власності на спірну квартиру, яке було видано виконкомом на підставі договору №0054 від 24.07.2004 року, додаткової угоди до нього та акту прийому-передачі квартири №54 від 21.10.2009 року між ОСОБА_1 та СП «Інекон-Сервіс», є недійсним і підлягає скасуванню. При цьому позивач зазначив, що акт прийому-передачі від 20.08.2009 року між ЗАТ «ПІК»та ОСОБА_1 від 20.08.2009 року та інші акти прийому-передачі з особами, від яких інвестиційні кошти до ЗАТ «ПІК»не находили, були підготовлені зарання в процесі ведення переговорів з такими інвесторами, в тому числі з ОСОБА_1, і потрапили до відповідачки без відома ЗАТ «ПІК». Зазначене підтверджується тим, що в подальшому ОСОБА_1 так і не скористалася цим актом прийому-передачі від 20.08.2009 року для отримання правовстановлюючого документу на квартиру.

Відповідач СП «Інекон-Сервіс» позов ЗАТ «ПІК» визнав, надавши суду письмовий відзив на позовну заяву №57 від 21.03.2011 року, в якому пояснив, що укладаючи договір №0054 від 24.07.2004 року з ОСОБА_1, СП «Інекон-Сервіс» діяло на підставі чинного на той час договору №02/1-03 від 14.03.2003 року про спільну діяльність в будівництві житлового будинку по вул. Куйбишева, 28 в м.Одесі, укладеного СП «Інекон-Сервіс»з військовою частиною А-4338. З новим забудовником він, відповідач СП «Інекон-Сервіс», будь-яких договорів не укладав, а тому ЗАТ «ПІК» квартири в будинку №28 по вулиці Куйбишева в м.Одесі йому, СП «Інекон-Сервіс», не передавало. Відповідач СП «Інекон-Сервіс» зазначив, що при передачі ним квартири ОСОБА_1 за актом від 21.10.2009 року розраховував, що новий забудовник ЗАТ «ПІК»визнає ОСОБА_1 інвестором будівництва спірної квартири.

Відповідачка ОСОБА_1 позов ЗАТ «ПІК» не визнала, пояснила, що вона уклала договір інвестування №0054 від 24.07.2004 року з СП «Інекон-Сервіс», за умовами якого СП «Інекон-Сервіс»зобов’язався проінвестувати будівництво квартири АДРЕСА_1. При цьому вона повністю перерахувала суму інвестиції СП «Інекон-Сервіс»у розмірі 342 557,39 гривень, про що свідчать платіжні банківські документи та довідка СП «Інекон-Сервіс»№15 від 06.02.3008 року. А тому вважає, що правомірно набула право власності на спірну квартиру та отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1

Представник виконкому Одеської міської ради в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог ЗАТ «ПІК», вважаючи що свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1 видане ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ЗАТ «ПІК» підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України).

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №845 від 13.12.2001 року військовій частині А4338 було дозволено здійснити проектування та будівництво 7-ми поверхового 2-х секційного жилого будинку за адресою: вул. Куйбишева,28.

14.03.2003 року між військовою частиною А4338, як замовником, ЗАТ «ПІК», як генпідрядник-інвестором, та СП «Інекон-Сервіс», як інвестором, був укладений Договір №02/1-03 про спільну діяльність з будівництва будинку по вул. Куйбишева, 28 в місті Одесі (далі по тексту - Договір про спільну діяльність), предметом якого є добудова об’єкту незакінченого будівництва, що розташований в м.Одесі по вул. Куйбишева, 28 та здача його в експлуатацію.

Пунктом 1.1. Договору про спільну діяльність передбачалося, що військова частина А4338 доручає, а ЗАТ «ПІК»власними силами і залученими субпідрядними організаціями виконує всі будівельно-монтажні роботи з будівництва цегельного жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями згідно проектної документації в м. Одесі по вул. Куйбишева, 28, загальною площею 8160 кв.м та пред’являє його до здачі державній комісії. Згідно з пунктом 1.2 Договору про спільну діяльність військова частина А4338 доручає, а ЗАТ «ПІК»та СП «Інекон-сервіс»за рахунок власних та залучених фінансових коштів від інших інвесторів повністю здійснюють фінансування будівництва об'єкту в місті Одесі по вул.Куйбишева, 28, згідно затвердженого замовником графіку фінансування, що є невід'ємною частиною договору.

В той же час відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 02.12.02 №115/1/011 станом на 28.02.2003 року умовне найменування військова частина А4338, яке належало 22 управлінню начальника робіт, було анульовано. Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07.08.2006 року № 483 діяльність 22 управління начальника робіт була припинена шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», яке стало правонаступником 22 управління начальника робіт, а відповідно - і військової частини А4338.

26.05.2008 року рішенням господарського суду Одеської області (справа №15/23-08-615), яке було залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2009 року, Договір № 02/1-03 про спільну діяльність з будівництва будинку по вул. Куйбишева, 28 в м. Одесі від 14.03.2003 р., укладений між військовою частиною А4338, ЗАТ «ПІК»та СП «Інекон-сервіс» було визнано недійсним.

До прийняття вищенаведених судових рішень стосовно недійсності Договору про спільну діяльність, а саме: 26.07.2004 року відповідач СП «Інекон-сервіс», як Повірений, що уповноважений згідно Договору про спільну діяльність № 02/1-03 Військовою частиною А4338, уклав з відповідачкою ОСОБА_1, як Довірителем, Інвестиційний договір №00054 (далі по тексту –Інвестиційний договір), за умовами якого Повірений зобов’язався за рахунок залучених від Довірителя коштів проінвестувати будівництво житлового будинку в м.Одесі по вул.Куйбишева,28 та передати йому обумовлене у Додатковій угоді, додатку №1 житло (об’єкт інвестування), а Довіритель зобов’язався забезпечити відповідне фінансування об’єкту інвестування та прийняти його у свою власність за умовами цього договору.

Судом з’ясовано, що відповідачка ОСОБА_1 виконала свої зобов’язання перед Повіреним - СП «Інекон-сервіс», а саме: проінвестувала вартість об’єкту інвестування у розмірі 342 557,39 гривень, про що свідчить довідка СП «Інекон-сервіс» №15 від 06.02.2008 року. Втім доказів стосовно виконання СП «Інекон-сервіс» своїх зобов’язань за Інвестиційним договором, а саме: інвестування за рахунок залучених від Довірителя ОСОБА_1 коштів у розмірі 342 557,39 гривень на будівництво квартири АДРЕСА_1 суду не надано.

Суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ЗАТ «ПІК» в частині визнання недійсним Інвестиційного договору необхідно відмовити виходячи з наступного.

Незважаючи на свою назву, Інвестиційний договір за своєю правовою природою є договором доручення, визначення якого надано в главі 68 ЦК України, зокрема в статті 1000 ЦК: «За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.»

Відповідно до вимог п.1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Позивач ЗАТ «ПІК», який не є стороною даного Інвестиційного договору, не навів правових обґрунтувань, яким чином цей договір, як договір доручення, порушує його законні права та інтереси, і з яких саме підстав, визначених законом, вважає цей договір недійсним.

При цьому суд виходить з того, що недійсність Договору про спільну діяльність не є підставою для визнання недійсним Інвестиційного договору, що підтверджується роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.10 постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зокрема: «Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.»

Стосовно позовних вимог визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 07.12.2009 року, виданого виконкомом Одеської міськради на ім’я відповідачки ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №727 від 24.06.2008 року функції замовника на завершення будівництва жилого будинку за адресою: вул. Куйбишева,28 були передані позивачу ЗАТ «ПІК», якого було зобов’язано, зокрема: оформити документи на право користування земельною ділянкою; оформити дозвіл на виконання будівельних робіт; завершити будівництво жилого будинку за адресою: вул. Куйбишева,28 в термін до 31.03.2009 року відповідно до узгодженої та затвердженої проектної документації.

Свідоцтвом №15000528 про відповідність збудованого об’єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних нормі правил, виданим Інспекцією ДАБК в Одеській області 24.06.2009 року, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об’єкта 6-10 поверхового 4-х секційного жилого будинку з вбудованими офісами та прибудовами по вул. Куйбишева, 28 в м.Одесі проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних нормі правил та підтверджує його готовність до експлуатації. Згідно цього свідоцтва замовником об’єкта будівництва є ЗАТ «ПІК», код 05467033; генпідрядник (підрядник) будівництва відсутній, так як об’єкт збудовано власними силами.

Згідно ст.876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Слід зазначити, що відповідачка ОСОБА_1 та її Повірений - СП «Інекон-сервіс» з позивачем ЗАТ «ПІК», як замовником, будь-яких правочинів щодо перерахування коштів на будівництво спірної квартири не укладали. Суд не приймає до уваги надану ОСОБА_1 копію змін до Договору від 26.07.2004 року №00054 від 20.08.2009 року, в яких ЗАТ «ПІК»є замовником, а ОСОБА_1 –інвестором, так як позивач ЗАТ «ПІК» не був стороною раніше укладеного Інвестиційного договору №00054 від 26.07.2004 року, в якому сторона договору СП «Інекон-сервіс»був Повіреним, а ОСОБА_1 –Довірителем.

При цьому суд враховує відсутність будь-яких доказів щодо виконання СП «Інекон-сервіс» зобов’язань за Інвестиційним договором по перерахуванню коштів ОСОБА_1 замовнику ЗАТ «ПІК», як вже зазначалося вище.

Крім того, суд не приймає до уваги наданий ОСОБА_1 Акт прийому передачі від 20.08.2009 року між ЗАТ «ПІК»і ОСОБА_1, так як зі спірного Свідоцтва про право власності від 07.12.2009 року на ім’я відповідачки ОСОБА_1, вбачається, що воно видане на підставі інвестиційного договору №00054 від 26.07.2004 року, додаткової угоди від 26.07.2004 року та Акту прийому передачі квартири №54 від 21.10.2009 року, за яким не замовник ЗАТ «ПІК», а СП «Інекон-сервіс»передав ОСОБА_1 спірну квартиру АДРЕСА_1.

Згідно діючої на той час редакції Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за N 66/7387, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування - інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору (підпункт «а»пункту 6.1.).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що виконком Одеської міської ради не мав правових підстав для видачі правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я відповідачки ОСОБА_1, а відтак - Свідоцтво про право власності (серія САС №842790) від 07.12.2009 року є недійсним та підлягає скасуванню.

Виходячи з вищенаведених підстав, враховуючи, що власником об'єкта будівництва є позивач ЗАТ «ПІК», суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині виселення відповідачки ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 16,203, 215, 876 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «ПІК»до ОСОБА_1, Спільного українсько-чеського підприємства «Інекон-Сервіс», Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсними договору, свідоцтва про право власності та виселення –задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності (серія САС №842790) на квартиру АДРЕСА_2, видане 07 грудня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я ОСОБА_1.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2.

В решті частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

16.11.2012