ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 листопада 2006 р.

№ 2/36

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Палій В.М.,

                                                                                Черкащенко М.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” на рішення господарського суду м. Києва  від 06.03.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р.

у  справі                    №2/36 господарського суду м. Києва

за позовом                 Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю

“Автомобільна школа “Київавто”

треті особи                         Київська міська державна адміністрація,

                                   Київське комунальне підприємство “Київпарксервіс”           

про                              виселення та передачу нежилих приміщень

за участю представників:

КП “Київжитлоспецексплуатація” –Харченко С.Л.;

ТОВ “Автомобільна школа “Київавто” – Герасименко В.І.; Кретов О.О.;

КМДА – не з’явилися;

КП “Київпарксервіс” -  не з’явилися

в с т а н о в и л а :

Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд виселити відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю “Автомобільна школа “Київавто” з нежилих приміщень загальною площею 213,10м2  у будинку №22/23 “А” по вул. Ярославській у м. Києві та зобов’язати передати зазначені приміщення позивачу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що спірні приміщення розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.08.2005р. №1492 передані та закріплені на праві повного господарського відання за ним, а відповідач займає їх без достатніх на це підстав та не сплачує плату за користування ними (а.с.2-3).

Відповідач у справі – ТОВ “Автомобільна школа “Київавто” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

-          спірними приміщеннями користується на підставі договору №26 оренди нерухомого майна від 02.10.2001р., що укладено між ним та КП “Київпарксервіс”, якому вони передані на праві повного господарського відання згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №221 від 23.02.2000р.;

-          строк оренди визначений договором до 02.10.2006р. і на момент пред’явлення позову не закінчився (а.с.13-14).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2006р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено Київську міську державну адміністрацію та Київське комунальне підприємство “Київпарксервіс” (а.с.38-39).

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.03.2006р. у позові відмовлено (а.с.69-70).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно користується спірними приміщеннями, які передані йому в оренду на підставі договору оренди від 02.10.2001р., строк дії якого не закінчився.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. рішення господарського суду м. Києва від 06.03.2006р. залишено без змін (а.с.127-128).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, КП “Київжитлоспецексплуатація” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені позовні вимоги задовольнити.

У поданій касаційній скарзі КП “Київжитлоспецексплуатація” посилається на порушення на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у справі – ТОВ “Автомобільна школа “Київавто” у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними просить залишити її без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за позивачем –КП “Київжитлоспецексплуатація” розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.08.2005р. №1492 на праві господарського відання  закріплено нежилий будинок №22/23 літ.А по вул. Ярославській загальною площею 1081,8м2.

Частину приміщень у зазначеному будинку займає відповідач у справі –ТОВ “Автомобільна шкода “Київавто”, а саме 152,2м2 на першому поверсі (з них 122,2м2 переданих згідно договору оренди та 30м2 –санвузли) та 55,9м2 підвальних приміщень.

Предметом спору у даній справі є правомірність користування відповідачем вказаними приміщеннями.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на незаконність володіння та користування відповідачем спірними приміщеннями загальною площею 213,10м2 у будинку №22/23 “А” по вул.  Ярославській у м. Києві.

Під час вирішення спору у даній справі, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановили наступне.

Розпорядженням Київської міської держаної адміністрації від 23.02.2001р. №221, за КП “Київпарксервіс” закріплено будинок №22/23а по вул. Ярославській у м. Києві на праві повного господарського відання.

02.10.2001р. між Київським міським комунальним підприємством “Київпарксервіс” та відповідачем у справі –ТОВ “Автомобільна школа “Київавто”  укладено договір №26, предметом якого є передача в строкове платне користування нежилих приміщень в будинку №22/23а по вул. Ярославській в м. Києві загальною площею 122,2м2 та підвального приміщення площею 55,9м2 (загальною площею 178,1м2), які є комунальною власністю.

Даний договір укладено на виконання доручення голови Київської міської державної адміністрації від 18.05.99р. №9572 та протоколу доручень апаратної наради Київської міської державної адміністрації від 21.01.2000р. №5 (п.23).   

Строк оренди визначений п.6.2 договору -  з 02.10.2001р. по 02.10.2006р.

Судами не встановлено, що зазначений договір визнано недійсним або розірвано в установленому законом порядку.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. №171/1605 “Про вдосконалення управління транспортними підприємствами” орендодавця за вказаним договором - КП “Київпарксервіс” реорганізовано шляхом перетворення його у відокремлений підрозділ КП “Київпастранс” – службу по будівництву і експлуатації гаражів, автостоянок, паркінгів для автотранспорту “Київпарксервіс”.

Наказом КП “Київпастранс” від 09.06.2003р. №151 “Про передачу нежилих будинків з балансу Служби “Київпарксервіс” на баланс Служби “Київтранссервіс” нежилий будинок по вул. Ярославській, 22 у м. Києві передано Службі “Київтранссервіс”.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.08.2003р. №1558 “Про використання нежилого будинку №22/23”А” по вул. Ярославській у Подільському районі, зазначений будинок передано від КП “Київпастранс” Головному управлінню з питань цінової політики виконкому Київської міської ради, яке і передало позивачу цей будинок згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.08.2005р. №1492.

Разом з тим, вилучення об’єкта оренди, що перебуває у комунальній власності, у орендодавця –КП “Київпарксервіс” та передача його у повне господарське відання чи оперативне управління іншій особі та всі наступні передачі цього приміщення різним особам не тягнуть за собою припинення договору оренди від 02.10.2001р., а лише змінюють сторону у договорі –орендодавця на його правонаступника у відносинах оренди, які виникли в силу такого договору, що вірно визначено судами обох інстанцій.

Згідно ст.268 ЦК УРСР (чинній на момент передачі об’єкта оренди Головному управлінню з питань цінової політики виконкому Київської міської ради), при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. При цьому, в силу ч.2 цієї норми, договір найму зберігає чинність і при переході майна від однієї державної організації (наймодавця) до іншої.

Загальний принцип збереження чинності договору визначений і нормами, діючими на момент передачі у повне господарське  відання позивачу спірних приміщень, які є об’єктом оренди, а саме ст.770 ЦК України.

Сторонами не передбачено у договорі оренди від 02.10.2001р. спеціальних умов щодо чинності договору, отже, на відносини сторін розповсюджують дію загальні умови, зокрема, визначені ст.268 ЦК УРСР та ст.770 ЦК України.

Посилання скаржника на втрату чинності розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.08.2003р. №1558 не заслуговують на увагу,  оскільки зазначена обставина не тягне за собою недійсність договору оренди від 02.10.2001р.

Несвоєчасна оплата орендних платежів чи не виконання обов’язку щодо сплати орендної плати орендарем може бути підставою для розірвання договору чи відмову від договору оренди в установленому порядку.

Враховуючи зазначене, касаційна інстанція вважає правильним висновок суду першої інстанції, який підтримано апеляційною інстанцією, щодо необґрунтованості заявлених вимог у зв’язку з безпідставністю тверджень позивача щодо відсутності підстав для користування відповідачем спірними приміщеннями.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р., якою залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від  06.03.2006р., підлягає залишенню без змін.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                        

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у справі №2/36 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу  Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” –без задоволення.

        Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                Палій В.М.

                                                                                                Черкащенко М.М.