ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 р. | № 15/202/06 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Палій В.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2006р.
у справі №15/202/06 господарського суду Миколаївської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд”
до відповідача Державного унітарного підприємства
“Бендерський завод залізобетонних труб”,
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Пансіонат Колос корпус №4”,
Приватного підприємства “Фірма “Анаконда”
про визнання недійсним установчого договору
за участю представників:
ВАТ “Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд” –Приходько Д.І.;
ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб” –не з’явилися;
ТОВ “Пансіонат Колос корпус №4” –не з’явилися4
ПП “Фірма “Анаконда” –не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство “Пересувна механізована колона №14 “Дунайводбуд” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом та просило суд визнати недійсним установчий договір від 29.03.2001р. про створення ТОВ “Пансіонат Колос корпус №4”, який укладено між відповідачами у справі –Приватним підприємством “Фірма “Анаконда” та Державним унітарним підприємством “Бендерський завод залізобетонних труб”.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що угода від імені ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб” укладена гр.Дащенко В.Б. за відсутності відповідних повноважень, оскільки відповідно до довіреності від 27.11.2000р. останньому надавалось право представляти ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб” лише при оформленні документів, які засвідчують право власності на спальний корпус №4 пансіонату “Колос” без права на його відчуження. Між тим, відповідно до спірної угоди, що підписана від імені першого відповідача вказаною особою, як внесок до статутного фонду ТОВ “Пансіонат Колос корпус №4” передано спальний корпус пансіонату “Колос” №4 та санітарний блок, що є власністю ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб” (а.с.4-5).
Другий відповідач у справі –ТОВ “Пансіонат Колос корпус №4” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що ВАТ “Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд” не є належним позивачем, оскільки його право не порушено. Крім того, відповідач спростовує заявлені вимоги вказуючи також на те, що повноваження представника ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб”, а також факт належності права власності на майно корпусу №4 пансіонату “Колос” ТОВ “Тітан-Оцел” встановлена під час розгляду справи №9/305/05 (а.с.33-34,58-59).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.05.2006р. до участі у справі в якості третього відповідача залучено Приватне підприємство “Фірма “Анаконда” (а.с.51).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог від першого та третього відповідача відзивів суду не надійшло.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.05.2006р. у позові відмовлено (а.с.124-126).
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є особою, права або охоронювані законом інтереси якого порушені, на захист яких ним подано даний позов.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2006р. залишено без змін (а.с.195-199).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ “Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені вимоги задовольнити.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані скаржником порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у справі – ТОВ “Пансіонат Колос корпус №4” у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.03.2001р. у м. Миколаєві між ПП “Фірма “Анаконда” та ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб” (Молдова) укладено установчий договір про створення Товариства з обмеженою відповідальністю “Пансіонат Колос корпус №4”.
Відповідно до умов установчого договору, для забезпечення діяльності цього товариства створюється статутний фонд за рахунок внесків учасників у розмірі 114 000грн., що поділений на 100часток по 1 140грн. кожна частка (ст.3 установчого договору).
Згідно установчого договору, внесок ПП “Фірма “Анаконда” складає 57 000грн., що складає 50% статутного фонду. При цьому, внесок цього підприємства формується наступним чином: будматеріалами на суму 17100грн., а інша частина вноситься грошовими коштами або майном протягом року з моменту реєстрації товариства.
Внесок іншого учасника –ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб” складає 57 000грн., що також складає 50% статутного фонду товариства. Внесок вказаного товариства повністю формується шляхом передачі майна, вартістю 57 000грн., –спального корпусу №4 пансіонату “Колос” на 250 місць та санітарного блоку (об’єм споруди 8 050куб,м., корисна площе 1 960,6куб.м., жила площа 1 344,8куб.м.), що знаходиться за адресою: с. Коблево, Березанського району Миколаївської області.
ТОВ “Пансіонат Колос корпус №4” зареєстрований Реєстраційно-ліцензійною палатою виконкому Миколаївської міської ради 30.03.2001р.
Дійсність зазначеного установчого договору оспорюється позивачем у даній справі. При цьому, позивач –ВАТ “Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд” посилається на те, що за умовами договору оренди №1 від 04.05.2005р., ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб” взяло на себе зобов’язання передати йому в строкове платне користування майно –спальний корпус №4 пансіонату “Колос” з інженерними комунікаціями, покриттям та дерев’яними спорудами, який передано як внесок до статутного фонду ТОВ “Пансіонат Колос корпус №4” за умовами спірного установчого договору.
При цьому, дійсність установчого договору оспорюється з огляду на підписання його від імені ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб” особою без відповідних на те повноважень.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суди виходили з того, що ВАТ “Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд” не є особою, якій належить суб’єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист яких ним подано позов (неналежний позивач).
Так, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Договір оренди, на який посилається позивач, обґрунтовуючи порушення свого права, укладений значно пізніше, ніж спірний установчий договір про створення ТОВ “Пансіонат Колос корпус №4”; Дащенко В.Б., повноваження якого на підписання спірного договору оспорює позивач, діяв не від імені ВАТ “Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд”, а від імені відповідача –ДУП “Бендерський завод залізобетонних труб”, який і має право оспорювати повноваження останнього в установленому порядку.
Таким чином, враховуючи, що позов, який є предметом розгляду у даній справі, поданий особою, яка не має суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суди, дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у позові.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. у справі №15/202/06 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона №15 “Дунайводбуд” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Палій В.М.
Черкащенко М.М.