ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № 4/2700-9/390 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого |
Разводової С.С. (доповідач) |
Катеринчук Л.Й. |
розглянувши касаційну скаргу | ДП “ПМК 184” ВАТ “Львівводбуд” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду області від 18.09.2006 року |
у справі | № 4/2700-9/390 господарського суду Львівської області |
за позовом | ДП “ПМК 184” ВАТ “Львівводбуд” |
до | ВАТ “Львівводбуд” |
про | стягнення 771752,49 грн. |
За участю представників сторін
від кредитора Демчик О.І. дов.,
від боржника Кузан Р.І. дов.
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство „Пересувна механізовано колона № 184” ВАТ „Львівводбуд” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Львівводбуд” 771752,49 грн. на підставі доведення позивача до процедури банкрутства.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.12.2005 (суддя Данко Л.С.) позовні вимоги задоволено повністю з підстав обгрунтованості позовних вимог, постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Львівводбуд” на користь Дочірнього підприємства „Пересувна механізована колона № 184” ВАТ „Львівводбуд” 771752 грн. 49 коп. основного боргу, 1700 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі п. 7 ст. 126 Господарського кодексу України, п. 5 ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(далі по тексту –Закон).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року рішення господарського суду Львівської області від 27.12.2005 року у справі № 4/2700 –9/390 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ДП „Пересувна механізована колона № 184” ВАТ „Львівводбуд” відмовлено на підставі ст. 619 Цивільного кодексу України і ст.ст. 13, 25 Закону.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, ліквілатор ДП “Пересувна механізована колона № 184” ВАТ “Львівводбуд” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 27.12.2005 року, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року скасувати, посилаючись на порушення та не вірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 619 Цивільного кодексу України і ст.ст. 13, 25 Закону.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог цивільного законодавства, суть субсидіарних зобов’язань полягає в тому, що особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред’явленої кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред’явлення позову –подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено особливостей відповідальності по зобов'язаннях перед кредиторами контролюючих підприємств стосовно дочірніх, у разі банкрутства останніх. Таким чином, у випадку банкрутства дочірніх підприємств процедури банкрутства відбуваються відповідно до положень та загальних правил, передбачених цим законом, з урахуванням особливостей, які зазначені у Господарському та Цивільному кодексах України, щодо відповідальності контролюючого підприємства.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.
Як видно з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ДП „Пересувна механізована колона № 184” ВАТ „Львівводбуд” порушено в результаті несплати позивачем зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами, а також несплати платежів за використану електроенергію.
Суди встановили, що частиною 2 пункту 3.7. статуту позивача передбачено, що контролююче підприємство спільно з дочірнім підприємством несе солідарну відповідальність лише по угодах, укладених за його розпорядженням. В даному випадку, вимоги позивача ґрунтуються не на підставі неналежного виконання цивільно-правових угод, а на підставі несплати платежів до бюджетів.
Згідно з ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Таким чином, в контексті вказаних норм та ст. 11 Цивільного кодексу України у відповідача не виникає прав та обов’язків перед дочірнім підприємством щодо виконання зобов’язань, зокрема по сплаті до бюджетів податків та зборів (обов’язкових платежів).
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками Львівського апеляційного господарського суду стосовно того, що необхідною умовою субсидіарної відповідальності контролюючого підприємства перед дочірнім є наявність вини контролюючого підприємства, оскільки такі висновки прямо передбачені ст. 126 Господарського кодексу України.
Виходячи з загальних підстав відповідальності за завдану шкоду, передбачених ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування шкоди є наявність вини.
Суд апеляційної інстанції вірно дійшов до висновку про те, що не можуть бути належними доказами по справі платіжні доручення про перерахування позивачем у лютому-березні 2005 року коштів на рахунок відповідача, оскільки таке перерахування не призвело до неплатоспроможності позивача та порушення щодо нього процедури банкрутства. А саме, представлені позивачем накази щодо контролю основного підприємства над діяльністю дочірнього не містять вказівок на укладення завідомо невигідних угод дочірнім підприємством та не підтверджують причинно-наслідкового зв’язку між такими діями відповідача та банкрутством позивача, а тому не є доказом вини ВАТ „Львівводбуд” в банкрутстві ДП „ПМК –184” ВАТ „Львівводбуд”.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що наведеним обставинам апеляційний суд дав належну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку, а тому не вбачається підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків апеляційного суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, оскільки в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ДП “ПМК 184” ВАТ “Львівводбуд” залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року залишити без змін.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді С.С. Разводова
Л.Й. Катеринчук