Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 429/6146/12
21 червня 2012 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Кононенко Т.О.
за участю секретаря: Кисіль Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров’я, -
В С Т А Н О В И В:
07 червня 2012 року ОСОБА_1 (далі - Позивач), звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров’я.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що з 13.11.1978 року по 20.04.2000 року він працював на виробничих структурних підрозділах шахта «Дніпровська» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на різних посадах з повним робочим днем у шахті. За період роботи Позивач неодноразово отримував травми, пов’язані з виконанням трудових обов’язків. Згідно довідки МСЕК від 14.03.2000 року первинного огляду Позивачу встановлено в сукупності 60 відсотків втрати працездатності на все остаточне життя, встановлена третя група інвалідності від трудового каліцтва 29.02.2000 року – безстроково. Зважаючи на викладене, Позивач вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність, став інвалідом, переживає з приводу того, що змушений пристосовуватись до нових обставин життя, а саме: дуже важко звестися на ноги, біль у суглобах обмежує рух. Почуття розчарування, недовіри, невпевненості в собі поселилися в моєму серці. Моральну шкоду оцінює в 6 000 (шість тисяч) грн.
В судове засідання, призначене на 21.06.2012 року о 12 год. 40 хв., Позивач не з’явився, хоча був повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його особистої участі.
Представник відповідача – з’явився, ОСОБА_2 (НОМЕР_1, виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 31.01.2004 року, за довіреністю) в судовому засіданні позов не визнала та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суд, вислухавши доводи представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, а саме ксерокопії: виписки з історії хвороби (а.с. 8), висновку МСЕК від 14 березня 2000 року (а.с. 11), акту розслідування хронічного професіонального захворювання (а.с. 9-10), трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 5-7), вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
На момент виникнення спірних правовідносин вони були врегульовані ЦК Української РСР 1963 року, та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, (п. 11) та Законом України «Про охорону праці» (ст. 12), які передбачали відшкодування власником моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я працівника.
Крім того, згідно зі ст. 76 ЦК Української РСР 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. У позивача право на позов виникло з 14 березня 2000 року – з моменту встановлення втрати працездатності.
Згідно ст. 71 ЦК Української РСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 80 ЦК Української РСР 1963 року, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд, визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2004 року, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки право на звернення до суду з позовом у позивача виникло з моменту встановлення втрати працездатності, тобто з 14 березня 2000 року, і до введення в дію ЦК України 2004 року, то встановлений ст. 71 ЦК Української РСР 1963 року, строк позовної давності сплив.
Зважаючи на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров’я є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 9, 23, 268, 1167, 1168, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 57-60,88, 131, 137, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Суддя:
ОСОБА_3