ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № Б-7/41-19/227 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г.- головуючого |
Разводової С.С. (доповідач) |
Катеринчук Л.Й. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ "Фортуна" |
на постанову | господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2006 року |
у справі | № Б-7/41-19/227 господарського суду Івано-Франківської області |
за заявою | УПФ України в Галицькому районі |
до | ТОВ "Фортуна" |
про | банкрутство |
За участю представників сторін
від кредитора не з’явилися,
від боржника Шевченко В.Є. дов., Кравченко Н.Г. дов.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2006 року у справі № Б-7/41-19/227 (суддя Максимів Т.В.) про банкрутство ТзОВ «Фортуна»переведено провадження у справі на загальну судову процедуру по справі про банкрутство, визнано боржника ТзОВ «Фортуна»банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Іванишин І.В., зобов’язано ліквідатора у п’ятиденний строк подати оголошення у офіційні друковані органи про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, визначено строк ліквідаційної процедури –шість місяців та зобов’язано ліквідатора до 22.01.2007 року подати суду ліквідаційний баланс та звіт про виконану ним роботу на підставі п.1 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Не погоджуючись із постановою місцевого господарського суду, ТзОВ «Фортуна»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2006 року та припинити провадження у справі № Б-7/41-19/227, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 17, п.1 ст. 22, ст. 24, п. 6 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції постановою Вищого господарського суду від 14.06.2006 року скасовано постанову господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2006 року і справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалою суду від 06.07.2006 року прийнято до розгляду справу про банкрутство ТзОВ «Фортуна».
Суд першої інстанції зазначив, що арбітражним керуючим Іванишин І.В. в судовому засіданні 20.07.2006 року, у зв’язку з виявленням майна боржника –ТзОВ «Фортуна», подано заяву про перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство –ТзОВ «Фортуна», а саме відкриття ліквідаційної процедури за ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На підставі викладеного, господарський суд Івано-Франківської області дійшов правильного висновку про необхідність переходу на звичайну судову процедуру банкрутства по даній справі, про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Судова колегія не може погодитись із висновками суду першої інстанції, оскільки останні порушують норми діючого законодавства України.
Судом першої інстанції порушено ст.11112 Господарського процесуального кодексу України де зазначено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
З матеріалів справи видно, що постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2006 року по даній справі скасовано постанову господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2006 року, якою було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру стосовно ТОВ „Фортуна”. Зазначена постанова була скасована з підстав відсутності в матеріалах справи доказів які б підтверджували ті обставини, які мають бути доведені у відповідності до вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, ст. 52 Закону.
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням тих самих норм процесуального та матеріального права, що були підставою для скасування постанови від 02.03.2006 року по справі № Б-7\41.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, виходив з того, що в судовому засіданні 20.07.2006 року арбітражним керуючим Іванишиним І.В., у зв’язку з виявленням майна боржника – ТзОВ «Фортуна», подано заяву про перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство –ТзОВ «Фортуна», а саме відкриття ліквідаційної процедури за ст. 22 Закону.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ст. 52 Закону за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої ст. 52, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.
Крім того, згідно зазначеної норми Закону, за наслідками розгляду заяви ліквідатора про виявлення майна відсутнього боржника, господарський суд виносить ухвалу про припинення процедури ліквідації передбаченої ст. 52 Закону і переходу до загальних судових процедур передбачених цим Законом.
Як видно з матеріалів справи, відповідна ухвала судом першої інстанції не виносилась.
Відповідно до ст. 4 Закону до боржника застосовуються наступні судові процедури: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Таким чином, згідно зазначеної норми Закону перехід до загальних судових процедур мав відбуватися починаючи зі стадії розпорядження майном боржника, а не з процедури ліквідації. Перехід до стадії ліквідації боржника без дотримання вимог по проходженню стадії розпорядження майном порушує окрім прав самого боржника, ще й права кредиторів боржника, оскільки не пройшла процедура виявлення та розгляду вимог кредиторів.
Крім того, комітет кредиторів, який мав бути створений після виявлення кредиторів боржника, самостійно вирішив би, чи ліквідовувати боржника, чи відновити його платоспроможність шляхом санації.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржуване ТОВ «Фортуна»рішення ухвалено з порушенням ст. 43 ГПК України, а саме –без всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що постанову господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2006 року необхідно скасувати, а справу передати до господарського суду Івано-Франківської області для розгляду на стадію підготовчого засідання.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ТОВ "Фортуна" задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2006 року скасувати.
3. Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області для розгляду на стадію підготовчого засідання.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді С.С. Разводова
Л.Й. Катеринчук