Справа № 902/810/12
2-а/902/76/12
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2012 року м. Болехів
Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Головенко О.С. ,
розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області "Про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст.49,50,54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначеного Законом про бюджет України, та стягнення коштів"",-
в с т а н о в и ла :
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом у якому просить визнати неправомірною відмову УПФУ в м. Болехові в перерахунку пенсії по інвалідності, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що становить прожитковий мінімум для непрацездатних;стягнути з УПФУ в м.Болехові на його користь невиплачену пенсію за 2005р-квітень 2009р. у сумі 104920,24грн.; зобов'язати УПФУ в м.Болехові провести перерахунок призначеної пенсії відповідно до ст. 50,54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2009рік" та нараховувати її з травня 2009, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 498 грн.
Ухвалою суду від 19 листопада 2012 року позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 01 січня 2005 по 02 грудня 2008 року включно залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Представник Управління ПФУ заперечував проти задоволення позову у повному обсязі надавши суду їх у письмовій формі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Встановлено, що позивач є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, його визнано інвалідом ІІІ-ї групи (а.с.10). Положеннями статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 -ти мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин суд приходить до переконання, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6-ти мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 894 від 13.07.2004 року, № 1293 від 27.12 2005 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Незважаючи на те, що ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому, відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
За таких обставин дії Управління пенсійного фонду України в м.Болехові щодо нарахування пенсії позивачу в меншому розмірі є протиправними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8,9, 71,97,99, 183-2 КАС України, ст.ст.8, 55, 22, 46, 92 Конституції України, ст.ст. 48,62,71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
ПОСТАНОВИЛА:
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області «Про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату недоотриманої державної та додаткової пенсії»задоволити.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м.Болехові щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії у розмірі встановленому ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03 грудня 2008 року по 03 червня 2009 року включно.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м.Болехові здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію, відповідно до ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основоної (державної) пенсії не менше 6-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум за період з 03 грудня 2008 року по 03 червня 2009 року включно.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, через Болехівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Головенко О.С.