Справа № 22-ц-393/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я. М.

Провадження № 22-ц/1390/393/12

Категорія -34 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -судді Курій Н.М.,

суддів: Бойко С.М., Шумської Н.Л.,

за секретаря Винарчика О.П.,

з участю ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3 згідно з угодою від 27 квітня 2010 року на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям,

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2011 року зазначений вище позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 3364 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., судові витрати в розмірі 720 грн. та судовий збір в користь держави в сумі 51 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що районним судом не прийнято до уваги висновок експертизи № 576 від 06.10.2010 року, яким встановлено, що у АДРЕСА_1 виявлені сліди замокання в приміщенні житлової кімнати (літ 2-4). Наявні плями від замокання носять давній і неодноразовий характер та виявлені пошкодження в житловій кімнаті (літ.2-4) квартири №2 могли утворитись як наслідок залиття водою з квартири №4, що розташована поверхом вище, так і від неякісно виконаного примикання покрівлі над житловою кімнатою (літ.2-4) до покрівлі прибудови кв. №2, відсутності водовідведення в цьому місці.

Апелянт зазначає, що районним судом не прийнято до уваги той факт, що позивачем не подано доказів щодо іншого замокання, в часі та об'ємі відмінного від того, яке на думку позивача, мало місце 26.04.2009р., а тому апелянт вважає, що районним судом не розмежовано, яку саме шкоду завдано ним внаслідок залиття квартири, яке нібито мало місце 26.04.2009 р.

Апелянт звертає увагу на те, що під час розгляду справи районним судом у встановлений законний спосіб не встановлено, чи таке залиття дійсно відбулось внаслідок неналежного користування ним побутовими приладами, та чи саме 26.04.2009 р., а не декілька днів раніше.

Крім того, апелянт зазначає, що посилання суду на акти, які складені працівниками ЛКП «За замком»від 27.04.2009р. та від 11.05.2009р., як доказ того, що залиття приміщення квартири АДРЕСА_1 мало місце 26.04.2009р. є безпідставним, оскільки зазначені акти можуть підтверджувати тільки факт залиття, проте, не можуть встановлювати час та причини залиття, а інших доказів судом не здобуто.

Апелянт вважає, що у даному випадку позивач ОСОБА_4 не представила районному суду доказів залиття квартири 26.04.2009р., а тому, на думку апелянта, районний суд не повинен був приймати до уваги як належний доказ довідку Львівського обласного центру гідрометеорології, у якій зазначені погодні умови-наявність атмосферних опадів з 26.04.2009р.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а також не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до довідки ЛКП «За Замком»№ 743 від 06.05.2009 року, у квартирі АДРЕСА_1, яка розташована на 1-му поверсі, зареєстровані та проживають співвласники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.5).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з актом від 27.04.2009 р., складеним працівниками ЛКП «За Замком», при обстеженні квартири АДРЕСА_1, що належить позивачу ОСОБА_4, встановлено факт залиття стіни та стелі кімнати загальною площею 7м2 внаслідок недогляду мешканцем квартири АДРЕСА_1 -ОСОБА_2, яка розміщена поверхом вище, за водозапірною арматурою (а.с.3) .

Відповідно до акта від 11.05.2009 року, який склали працівники ЛКП «За Замком», 10.05.2009 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1, власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на момент залиття квартири був відсутній або не захотів відчинити двері для встановлення причини залиття квартири № 2, яка знаходиться поверхом нижче. Погода в день залиття була сонячна (а.с.6).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи з фототаблицями та кошторисом №576 від 06.10.2010 року, встановлено, що вартість відновлювальних ремонтних робіт квартири АДРЕСА_1 пов'язаних з ліквідацією шкоди, заподіяної залиттям становить 3364 грн. (а.с.28-41)

За таких обставин, ОСОБА_4 надано суду належні та допустимі докази у підтвердження своїх вимог по спричиненій відповідачем матеріальній шкоді в частині вартості відновлювальних ремонтних робіт та доведено факт залиття її квартири, яке відбулося 26 квітня та 10 травня 2009 року з квартири №4, яка належить відповідачу ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності його вини у залитті квартири позивача ОСОБА_4 колегія суддів вважає неспроможними, такими, що спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч цим вимогам відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів на спростування факту залиття саме з його квартири, чим не доведено, що шкоду позивачу завдано не з його вини.

Розмір матеріальної шкоди відповідачем не оспорюється.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь вартість відновлювальних ремонтних робіт квартири № 2 на вул.Металістів, 3а у м.Львові, пов'язаних з ліквідацією шкоди, заподіяної залиттям, у сумі 3364 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що через бездіяльність та небажанням добровільно відшкодувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, апелянт завдав позивачу моральної шкоди. При цьому, районним судом правильно оцінено визначені фактори заподіяння моральної шкоди, позивачу, зокрема, що з вини апелянта позивач, 1941 року народження, зазнала душевних страждань, оскільки вона вимушена була тривалий час доводити вину відповідача, у тому числі і звертаючись у судові інстанції. А відтак, колегія суддів погоджується із висновком районного суду, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не беруться, оскільки аналогічні доводи ОСОБА_2 були предметом дослідження в суді першої інстанції та повторного спростування не потребують.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3 згідно угоди від 27 квітня 2010 року, відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: