Справа № 22-ц-1031/12 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж. І.

Провадження № 22-ц/1390/1031/12

Категорія - 41 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -судді Курій Н.М.,

суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.,

за секретаря Служали А.Ю.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «За замком», про визнання права на користування квартирою, вселення в неї, усунення перешкод в користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просив ухвалити рішення про визнання права на користування квартирою АДРЕСА_1, вселення в квартиру, встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання йому окремої кімнати, усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивував тим , що з 1992 року проживає у вказаній вище квартирі, у зв'язку з перешкодами в користуванні житлом, які йому чинять відповідачі змушений проживати в самовільно здійсненій прибудові, іншого житла для проживання в нього немає. В судовому засіданні позивач ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав та пояснив, що у зв'язку з чиненням відповідачами перешкод в користуванні квартирою не має доступу до житлових кімнат та кухні, іншого житла для проживання в нього немає . Він у встановленому законом порядку зареєстрований у вказаній квартирі його батьками . У зв'язку з перешкодами у вселенні до квартири змушений проживати в антисанітарних умовах, у непридатній для проживання самовільно здійсненій прибудові до квартири, у зв'язку з чим погіршився стан його здоров'я.

Відповідач ОСОБА_3 в суді першої інстанції позов визнала частково та пояснила, що позивач дійсно зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 У самочинній прибудові позивач проживає за власним бажанням. Також пояснила, що позивач має право проживати у спірній квартирі, оскільки в ній зареєстрований, проте не має права на проживання в окремій кімнаті, оскільки в квартирі фактично проживають семеро осіб, які справно та вчасно сплачують всі комунальні послуги, також в квартирі проживає її новонароджений внук.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2011 року зазначений вище позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови в позові є незаконним та необґрунтованим.

Апелянт зазначає, що у рішенні суду відсутні належно обґрунтовані обставини на підтвердження відмови у задоволенні уточнених позовних вимог щодо вселення.

Апелянт зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, безпідставно не взяв до уваги тих фактів, що він є інвалідом, хворою людиною похилого віку, яка без побутових умов, без опалення живе в прибудові, що підлягає зносу.

ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ним права на користування житловим приміщенням, вселення в нього та надання в користування йому кімнати, та постановити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В апеляційній інстанції апелянт доводи апеляційної скарги підтримав та, ураховуючи, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2011 року відкрито провадження у справі за позовом Личаківської районної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та третіх осіб -Львівської міської ради, ОКП ЛОР БТІ та ЕО про демонтаж самочинно здійсненої прибудови до АДРЕСА_1 (яку долучив до матеріалів справи), просив апеляційну скаргу задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих листів з повісткою про розгляд справи (а.с.168,170-172).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права на користування квартирою АДРЕСА_1 встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання йому окремої кімнати, оскільки рішення суду в цій частині законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, районний суд, відмовляючи у позовній вимозі про вселення ОСОБА_2, виходив з того, що останній у встановленому законом порядку зареєстрований у спірному житлі, відтак, в силу ч.2 ст.16 ЦК України немає підстав для захисту його непорушеного права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанцій в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про вселення його у спірну квартиру не відповідає.

Згідно з ч.2 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Суд, відмовляючи у зазначеній вище позовній вимозі ОСОБА_2, не врахував, що останній є інвалідом третьої групи, живе у самочинній прибудові (питання про знесення якої передано до суду), необлаштованій для проживання, оскільки відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні житлом, не має іншого житла, а усунення перешкод користування житлом без визначення шляху реалізації його права на це житло порушить конституційне право на житло, передбачене ст. 47 Конституції України.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.

Відповідно до статті 9 Житлового кодексу Української PCP, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відмова у вселенні ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 порушить його права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України, а тому рішення суду першої інстанцій в частині відмови у позовній вимозі про вселення позивача у спірну квартиру підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зазначеної вимоги.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2011 року в частині відмови в позовній вимозі ОСОБА_2 про вселення скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_2, та вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1

В решті рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2011року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: