АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження: № 22-ц/2090/7150 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.
Справа №2034/5995/2012 Головуючий 1 інстанції Юдін Є.О.
Категорія: право власності
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Кукліної Н.О.
С у д д і в Черкасова В.В.
Пономаренко Ю.А.
При секретарі Каплоух Н.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Гідромеханізація», Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі та по зустрічному позові Приватного підприємства «Гідромеханізація»до ОСОБА_3, Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі
по апеляційній скарзі Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства «Гідромеханізація», Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі літ.А-1 площею 836,7 кв.м , розташовану по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірна нежитлова будівля побудована за спільні з відповідачем кошти на підставі договору про спільну діяльність, але відповідач відмовляється прийняти будівлю в експлуатацію з оформленням на нього права власності на половину будівлі.
Відповідач ПП «Гідромеханізація», засновником якого є ОСОБА_3, позов визнав та пред'явив зустрічні вимоги від імені ПП «Гідромеханізація»до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі літ.А-1 площею 836,7 кв.м , розташовану по АДРЕСА_1. В обґрунтування зазначав, що будівництво об'єкту нерухомого майна закінчено, приватне підприємство набуло право власності на цей об'єкт і як спосіб захисту непорушного права власності проти пред'явленого ОСОБА_3 позову, передбачений ст. 16 ЦК України , просить визнати за ПП «Гідромеханізація»право власності на 1\2 частину нежитлової будівлі , що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Позивач ОСОБА_3 зустрічний позов ПП «Гідромеханізація», засновником якого є ОСОБА_3, визнав.
Відповідач - Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області , в судове засідання не з'явилася, у вирішенні справи покладалася на прийняття судом на власний розсуд законного та обґрунтованого рішення. ( а.с. 34)
Від позивача та відповідача ПП «Гідромеханізація»22 травня 2012 року надійшли заяви, підписані ОСОБА_3, про визнання позовів та розгляд справи без їх участі. ( а.с. 33, 38)
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2012 року основний та зустрічний позови задоволено. Визнано за ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Гідромеханізація»право власності по Ѕ частині за кожним на нежитлову будівлю літ.А-1 площею 836,7 кв.м , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі Харківського міжрайонного прокурора, поданої в інтересах держави в особі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні основного та зустрічного позову про визнання права власності на самочинно збудовану нежитлову споруду на земельній ділянці, яка ні ОСОБА_3, як фізичній особі, ні Приватному підприємству «Гідромеханізація»у визначеному законом порядку не надавалася. Суд безпідставно виходив з того, що спірна будівля є новоствореним майном , тому визнання на такий об'єкт права власності за забудовниками не повинно узгоджувалися з відповідними компетентними органами і для прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі у судовому порядку достатньо технічного висновку ПП «Модулор- Сервис». Рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує інтереси держави в сфері земельних правовідносин.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов , суд 1 інстанції керувався ст..ст. 331, 376 ч.5 ЦК України і виходив із того, що позивач ОСОБА_3 та відповідач Приватне підприємство «Гідромеханізація»набули рівного права власності на новостворене майно з моменту завершення будівництва, здійснивши з дотриманням всіх архітектурних, будівельних, санітарних, норм та правил забудову належної їм земельної ділянки на підставі договору про спільну діяльність від 9 жовтня 2010 року , підписану від імені обох сторін ОСОБА_3 ,та збудували нежитлову будівлю, придатну для експлуатації , відмовляти у збереженні якої підстав немає.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Згідно з ст.ст. 213 ,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. ст. 331, 375 ЦК України власник земельної ділянки може зводити на ній будівлі та споруди, дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Положеннями ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до роз'яснень , викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при вирішенні справ цієї категорії суди повинні керуватися положеннями законодавства України про містобудування, яке складається, зокрема, із Конституції України, відповідних положень Цивільного Кодексу України , Земельного кодексу України та інших законів України. Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 ЗК) або з інших передбачених законом підстав. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування»спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Проте наведені норми матеріального права та роз'яснення, викладені у вищезазначеній Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року судом першої інстанції застосовані не були.
Матеріали справи свідчать, що нежитлова будівля літ.А-1 площею 836,7 кв.м , самовільно збудована на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка у визначеному законом порядку не була відведена для цієї мети ні ОСОБА_3 , ні ПП «Гідромеханізація».
Вказана обставина підтверджується як змістом укладеного 9 жовтня 2010 року договору про спільну діяльність, в якому не міститься зазначення кому із сторін і для якої мети надавалася земельна ділянка по АДРЕСА_1, на забудову якої укладався договір, та письмовим повідомленням секретаря Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області . ( а.с.35-37, 49)
Також матеріали справи не містять даних про надання у встановленому порядку ОСОБА_3 та ПП «Гідромеханізація»земельної ділянки під уже самовільну збудовану будівлю по АДРЕСА_1.
За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав вважати, що позивачами здійснено самочинну забудову належної їм земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст.. 331 ЦК України право на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Матеріали справи не містять даних про звернення позивачів до інспекції державного будівельного архітектурного контролю з питання прийняття спірного об'єкту до експлуатації та чинення позивачам за основним та зустрічним позовам перешкод в отриманні документу , що засвідчує готовність збудованого позивачем об'єкту до експлуатації та відповідність об'єкту будівельним нормам та правилам а саме свідоцтва , що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам , що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю і датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі інспекцією зареєстрованого свідоцтва .
Також матеріали справи не містять доказів, що позивачам за основним та зустрічним позовами саме відповідачем в особі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області безпідставно відмовлено в прийнятті збудованого об'єкту нерухомості в експлуатацію за місцем розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Оцінюючи повно і всебічно встановлені у справі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні,відповідно до ст.ст. 10,11,58.59, 60 ,303 ЦПК України колегія суддів визнає, що позивачами за основним та зустрічними позовами без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та належно затвердженого проекту здійснено самочинне будівництво спірної нежитлової будівлі, на земельній ділянці, що не була відведена ні позивачу, ні відповідачу ПП«Гідромеханізація». З приводу прийняття самочинно збудованої будівлі до експлуатації її забудовники не зверталися із заявою до компетентного державного органу .
З урахуванням наведених обставин та вимог закону немає підстав для задоволення основного та зустрічного позову про визнання права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ.А-1 площею 836,7 кв.м , розташовану на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка для цієї мети не надавалася і не відводилася.
Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні основного та зустрічного позовів ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Гідромеханізація»про визнання за кожним права власності на Ѕ частину самочинно збудованої нежитлової будівлі літ.А-1 площею 836,7 кв.м , розташованої по АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу скарзі Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення .
В позові ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Гідромеханізація», Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі літ.А-1 площею 836,7 кв.м , розташовану по АДРЕСА_1, відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Гідромеханізація»до ОСОБА_3 , Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі літ.А-1 площею 836,7 кв.м , розташовану по АДРЕСА_1, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді