РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/4515/2012Головуючий суду першої інстанції:Шустова І.П.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.

РІШЕННЯ

"08" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіХмарук Н.С.

СуддівСінані О.М., Рошка М.В.,

При секретаріГаліч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання спільною сумісною власністю подружжя частки будинку, встановлення факту перебування у власності померлого спадкодавця частки майна подружжя, про визнання майна спадковою масою, про встановлення факту прийняття частки у спадщину, визнання права власності на частку у спадковому майні

за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7

на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

28 вересня 2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, треті особи Комунальне підприємство «Сімферопольський міжрайонний відділ реєстрації та технічної інвентаризації», Виконавчий комітет Малоріченської сільської ради Автономної Республіки Крим про визнання спільною сумісною власністю подружжя 96/400 часток будинку АДРЕСА_1, визнання у порядку спадкування за ОСОБА_9 та ОСОБА_7 по 1/6 частці будинку, виключення із спадкової маси 1/3 частки будинку, зобов'язання внести зміни в свідоцтво про право власності.

Після смерті позивача ОСОБА_9 суд залучив до участі у справі його правонаступника ОСОБА_6.

Позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 уточнили позовні вимоги та

просили визнати причину пропуску строку позовної давності при зверненні до суду поважною; встановити факт находження у власності спадкодавця ОСОБА_10 Ѕ частки від 96/400 часток спірного домоволодіння з надвірними та господарськими будівлями; визнати цю частку спадковою масою; визнати факт прийняття ј частки від 96/400 часток спірного домоволодіння ОСОБА_9 померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його матері ОСОБА_10, визнати за ОСОБА_6 право власності на ј частку від 96/400 часток спірного домоволодіння після смерті її чоловіка ОСОБА_9; визнати за ОСОБА_7 право власності на ј частку від 96/400 часток спірного домоволодіння після смерті його матері ОСОБА_10, змінити частку ОСОБА_8 з 96/400 часток спірного домоволодіння на 48/400 частки. Вимоги мотивовані тим, що 13.08.2001 року ОСОБА_10, уклала шлюб з ОСОБА_8. На час укладення шлюбу ОСОБА_8 був власником 96/400 часток домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки зазначене майно за час шлюбу було суттєво поліпшено, вважають його спільним майном подружжя.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2012 року позовна заява ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 13.08.2001 року (а.с. 186).

На час укладення шлюбу відповідач ОСОБА_8 був власником 96/400 часток домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 17).

07 березня 2006 року ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована за тією ж адресою, що і будинок на підставі рішення Малоріченської сільської Ради від 15 листопада 2005 року (а.с. 15).

В період часу з 2002 року по 2007 рік на зазначеній земельній ділянці до існуючого домоволодіння була збудована прибудова літ. «А3» у двох рівнях загальною площею 68, 3 кв.м., сарай літ. «Б» та навіс літ. «б», реконструйовані у двоповерхову господарську споруду літ. «Б» площею 61,6 кв.м., збудовані літня кухня літ. «Ч» площею 33,7 кв.м., сарай літ. «Ц» площею 20, 3 кв.м., сарай літ. «Я» площею 6, 1 кв.м., душ літ. «Ю» площею 1,2 кв.м. та туалет літ «Х» площею 3,8 кв.м.

Зазначені об'єкти були прийняті в експлуатацію на підставі рішення Виконавчого комітету Малоріченської сільської ради від 26.12.2007 року та зареєстровані в КРП «СМ БРТІ» на ім'я ОСОБА_8 (а.с. 20-24).

16 березня 2008 року ОСОБА_10 померла (а.с. 13). Її діти - ОСОБА_9 та ОСОБА_7 звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті їх матері ОСОБА_10, а ОСОБА_6 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_9 (а.с. 122).

Підставою позовних вимог є посилання на те, що за час шлюбу подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за рахунок спільних грошових вкладень збільшили загальну площу житлового будинку, зробили значні покращення, що збільшило його вартість. Тому на підставі ст. 62 СК України позивачі просили визнати частку спірного житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а також встановити юридичні факти.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов помилкового висновку, що вимога про визнання спірної частки будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя спадкоємцями не заявлялась, а встановлення фактів, що мають юридичне значення не допускають правонаступництва.

Ці висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Як вбачається із позовної заяви від 28 вересня 2010 року позивачі звернулись до суду з декількома вимогами, в тому числі і про визнання спільною власністю подружжя частки будинку (а.с. 5).

Відповідно до вимог діючого законодавства питання про визнання майна, що належить на праві особистої приватної власності одному з подружжя, їх спільним сумісним майном вирішує суд за заявою заінтересованого в цьому одного з подружжя або спадкоємця.

Суд першої інстанції встановивши, що позивачі є спадкоємцями дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Виходячи з наведеного, рішення суду в частині мотивів відмови в позові не може бути визнаним законним та обґрунтованим.

Згідно зі статтею 62 СК України, якщо будинок був особистою власністю одного з подружжя, то його можливо визнати спільною власністю подружжя в тому разі, коли він був капітально відремонтований ними в період їх спільного шлюбного життя і істотно збільшився у своїй цінності за певних умов.

Підстави виникнення спільної сумісної власності на заново створену річ можуть бути тоді, коли цінність речі значно вища, ніж вартість використаних матеріалів, старого будинку і за умови, що вона проведена спільною працею подружжя або за рахунок коштів подружжя, який не є власником матеріалів, будинку. В тому випадку, коли затрачений труд і кошти одного з подружжя вкладені в майно другого лише покращили це майно подружжя, який поніс такі витрати, може вимагати їх відшкодування, але не визнання його співвласником цього майна.

Сам по собі факт довгого спільного використання в інтересах сім'ї майна, яке було власністю одного з подружжя, і спільний господарський догляд за збереженням цього майна не є підставою виникнення спільної сумісної власності.

Статтями 59, 60 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачі на підтвердження своїх вимог, що 94/100 частки будинку, які належали ОСОБА_8 на праві власності в період спільного шлюбного життя з ОСОБА_9 істотно збільшились у своїй цінності, а не були покращені тільки господарські будівлі, що є приналежністю будинку, доказів не надали. Як і не надали доказів на підтвердження того, що частка будинку значно збільшилась або була покращена внаслідок спільної праці подружжя або за рахунок коштів ОСОБА_9

Посилання позивачів в обґрунтування своїх доводів на висновок судової будівельно-технічної експертизи, проведеної по іншій справі, щодо вартості переобладнання та добудови спірного об'єкту, яка складає 1 139 698 грн. не може бути доказом, у сенсі статей 57, 58 ЦПК України, за відсутності інших належних доказів по справі (а.с.26-34).

Колегія суддів вважає необхідним зазначити на наступне.

Статтею 72 СК України передбачено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірваний. Позовна давність застосовується від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Як вбачається із матеріалів справи подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_8 шлюб не розривали. ОСОБА_9 померла у 2008 році, а правонаступники з позовом до суду звернулись у 2010 році. За таких обставин, строк позовної давності для звернення до суду позивачами не пропущений.

Згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

За таких обставин колегія судів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 2 частини першої статті 307, пунктом 3,4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Н.Хмарук О. Сінані М.Рошка