ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12231/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОзерянська С.І.
при секретаріМізері А.В.
за участю:
представника позивача Сипало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафмі" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дамфі» з вимогами стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дамфі» на користь державі в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 97 662,23 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дамфі» на користь державі в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15 799,77 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив,що відповідач до 16.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 97 662,24 грн. за 4 робочих місця призначених для працевлаштування інвалідів та не зайнятих ними. Несплата санкцій призвела до нарахування пені у розмірі 15 799,77 грн., та утворення заборгованості у загальній сумі 113 462,01 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав копії письмових звітів до районного центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів із зазначенням всієї необхідної інформації щодо вимог до претендентів станом на 21.04.2011 року, 28.03.2011 року, 17.11.2010 року, 12.01.2009 року.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено ,що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дамфі» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.06.2004 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
08.06.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дамфі» подало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми №10-ПІ,у якому зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становила 135 осіб, кількість штатних працівників-інвалідів-1 особа, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 5 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 24 415,56 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - не вказана.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з формою затвердженою Міністерством праці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платника збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні данні у повному обсязі, зокрема про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Приймаючи до уваги зазначені норми, обов'язок з працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові надання підприємствами, установами та організаціями інформації про створені робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, сплата адміністративно-господарських санкцій здійснюється у строк до 15 квітня року, що настає за роком в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно з розрахунком сума адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік складає 97 662,24 грн.
Згідно частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки відповідач у строк до 16.04.2010 року адміністративно-господарські санкції не сплатив, відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій йому нарахована пеня у сумі 15 799,77грн.
Судом встановлено, що в 2009 році відповідачем до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська подавався звіт від 12.01.2009 року про наявність вакансій у Формі №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, з якого вбачається, що відповідачем у графі 15 «Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші» значились вільні вакансії, щодо інвалідів робочої групи.
Відповідно довідки Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дамфі» протягом 2009 року надавало звіт за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», у тому числі для працевлаштування інвалідів 14.01.2009 року-пресувальник (4 шт.од.), шліфувальник (1 шт.од.), маляр (1 шт.од.). Інформація про вакансії доводилась до осіб з обмеженими фізичними можливостями, зареєстрованими в Ленінському РЦЗ, але ніхто з осіб зазначеної категорії не виявив бажання працевлаштовуватися в ТОВ «Дамфі».
Тобто, підприємством з початку року були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, тим самим ним були виконані вимоги ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.
За змістом ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дамфі»-відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України
Повний текст постанови складений 08 листопада 2012 року
Суддя С.І. Озерянська