ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 139698/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Гінди О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.04.2011р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

24.03.2011 р. позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просилавизнати протиправними дії відповідача, зобов'язати пенсійний орган нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі з врахуванням надбавки 20% відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», за 6 місяців 2010 року і до дати набрання сили постановою суду та проводити виплату надалі.

Постановою суду від 12.04.2011р. заявлений позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача протиправною. Зобов»язано пенсійний орган перерахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» , Закону України «Про статус гріських населених пунктів в Україні» за період з 24.09.2010 р. по 31.03.2011 р. включно та починаючи з 01.04.2011 р. до припинення права на таке з врахуванням виплачених сум. Позовні вимоги за період з 01.06.2010 р. по 23.09.2010 р. включно залишено без розгляду. Постанову допущено до негайного виконання.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Також не враховано, що управління виплачує тільки ті кошти, які надходять на його рахунок, і іншого фінансування не має.

Встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком. Проживає в гірському населеному пункті.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави обмежувати орган, відповідальний за здійснення нарахування і виплати пенсії позивача певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що у відповідності до ч.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських і населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх пердбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм матеріального права, через що оскаржувану постанову слід змінити в частині допущення постанови до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 160, 195,197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ст.201, 200, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення. Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.04.2011р. у справі №2а-1375/11 змінити в частині допущення до негайного виконання.

Допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.04.2011р. у справі №2а-1375/11 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.П.Кушнерик

Судді В.М.Багрій

О.М.Гінда