Справа № 2-1830/08
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2008 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Самсонової О.А.
при секретарі - Дзюбенко Р.Д.,
за участю позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2. про розірвання шлюбу.
В судовому засіданні позов підтримала, просить шлюб розірвати, миритися не бажає, вважає подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу неможливими. Причиною, з якої вона бажає розірвати шлюб, вважає поведінку відповідача, який зловживав спиртними напоями та вчиняв конфлікти в сім΄ї, навіть застосовував до неї силу. Внаслідок таких його дій втратила повагу та почуття любові до чоловіка, а тому не може з ним жити однією сім'єю. Наполягає на розірванні шлюбу, на примирення категорично не згодна.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що також не вважає можливим примирення з позивачем та збереження шлюбу. Неможливим вважає і спільне проживання з позивачем, бо вона його залишила. Але на розірвання шлюбу він категорично не згоден, бо заява про розірвання шлюбу написана не позивачем власноручно, а надрукована адвокатом. Той факт, що підписана заява була позивачем, його ставлення до предмету розгляду не змінює. Зазначає, що згоди на розірвання шлюбу не надає, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони з 9 січня 1961 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
З пояснень обох сторін по справі вбачається, що в їх подружньому житті виникали сварки.
В грудні 2007 року позивач залишила відповідача, з цього часу проживають окремо.
Суд звертає увагу на пояснення обох сторін про неможливість примирення та спільного проживання. Примиритись вони не намагались, намірів таких не мають.
Заперечуючи проти розірвання шлюбу, відповідач також повідомляв суду про неможливість примирення, спільного проживання, у зв'язку з цим не просив суд про надання терміну на примирення.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи зі змісту частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім΄ю складають особи, які спільно проживають, пов΄язані спільним побутом, мають взаємні права та обов΄язки.
Як встановлено в судовому засіданні, і позивач, і відповідач не мають наміру проживати однією сім'єю, вести спільне господарство, підтримувати подружні стосунки, виконувати обов΄язки подружжя.
Пояснення відповідача, що він не згоден на розірвання шлюбу з мотивів неналежного вчинку позивача - вона його залишила, коли він потребував догляду, «втекла» від нього, - не є підставою для відмови в позові.
Крім того, з пояснень обох сторін по справі вбачається, що ними втрачено почуття любові та взаємоповаги, на яких ґрунтується шлюб.
Тому суд приходить до висновку, що сім΄я сторін по справі розпалась, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі. Шлюб необхідно розірвати.
Витрати, пов΄язані з реєстрацією розірвання шлюбу, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11О, 112 СК України, ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 9 січня 1961 року Кіровським райбюро РАГС м.Дніпропетровська, актовий запис НОМЕР_1 між ОСОБА_2та ОСОБА_1 розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2. на користь держави державне мито в розмірі 17 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня проголошення рішення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий О.А.Самсонова