УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/7386/2012Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.
"14" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАдаменко О.Г.
СуддівПавловської І.Г. Шестакової Н.В.
При секретаріТаранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи - служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, відділ реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту батьківства і внесення змін до актового запису про народження, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 за довіреністю - ОСОБА_9 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
10 березня 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про встановлення факту батьківства і внесення змін до актового запису про народження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2004 року вона познайомилась зі ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. З листопада 1995 року вони стали проживати однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1. Проживаючи разом, мали єдиний бюджет і вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась дочка - ОСОБА_7. Оскільки у шлюбі вони не перебували, дані про батька дитини були внесені до актового запису про народження з її слів. У 1999 році вона пішла від ОСОБА_10, а в наступному змінила своє прізвище і відповідно прізвище дитини з ОСОБА_7 на ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 помер. ІНФОРМАЦІЯ_6 також померла його мати - ОСОБА_12. Після її смерті залишилася спадщина. Спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_12, який прийняв спадщину, є відповідач ОСОБА_8 Вона в інтересах дочки також звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Але, для реалізації права її дочки на спадкування після смерті ОСОБА_10 і його матері ОСОБА_12 необхідно встановити факт батьківства і внести зміни до актового запису про народження.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, уродженець м. Сімферополя, Автономної Республіки Крим, є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Сімферополя, Автономної Республіки Крим.
Внесено зміни в актовий запис № 2836 від 27.12.1996 року про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Сімферополя, Автономної Республіки Крим, шляхом запису ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком дитини.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 за довіреністю - ОСОБА_9 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема зазначає, що рішення ухвалено суддею, який не мав права приймати участь у цій справі; суд помилково застосував до спірних правовідносин норми Сімейного кодексу України замість норм Кодексу про шлюб та сім'ю України, який регулює спірні правовідносини; суд задовольнив позов за відсутності належних і допустимих доказів батьківства ОСОБА_10 щодо неповнолітньої ОСОБА_7
У письмових запереченнях ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і її представника, а також представників відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд керувався ст. 53 КпШС України і виходив з того, що позивач довела, що до народження у неї дочки ОСОБА_7, вона протягом двох років проживала разом і вела спільне господарство зі ОСОБА_10, а після народження дитини ОСОБА_10 визнавав себе батьком дівчинки та приймав участь у її вихованні і утриманні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України (далі - СК) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Оскільки неповнолітня ОСОБА_7 народилась у 1996 році, суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин ст. 53 КпШС України. Приведення судом у рішенні норм СК України, які на даний час регулюють подібні правовідносини, з посиланням на п. 7 розділу 7 Прикінцевих положень цього Кодексу, не свідчить про вирішення справи на їх підставі.
Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, а також письмовими і речовими доказами з достовірністю підтверджується, що з 1994 року ОСОБА_7 проживала разом зі ОСОБА_10 в квартирі його матері - ОСОБА_12 АДРЕСА_1 і вела з ним спільне господарство, а після народження у неї у 1996 році дочки ОСОБА_7, ОСОБА_10 приймав участь у вихованні і утриманні цієї дитини, визнаючи таким чином щодо неї своє батьківство.
Досліджені судом докази є належними і допустимими, а оцінка їм надана судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, судом першої інстанції також не допущено.
Постановлення Апеляційним судом АР Крим 23.01.2012 року ухвали про скасування із залишенням заяви без розгляду рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23.09.2011 року, ухваленого тим самим суддею, що і оскаржуване рішення, у справі окремого провадження за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства, не може вважатися попереднім вирішенням даної справи. Отже, вимоги частини 1 ст. 21 ЦПК України щодо недопустимості участі судді у новому розгляді тієї ж самої справи судом першої інстанції не порушені.
Доводи представника відповідача про наявність підстав для відводу судді, який ухвалив оскаржуване рішення, передбачених пунктом 5 частини 1 ст. 20 ЦПК України, ніякими доказами не підтверджуються.
Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення і також не дають підстав для скасування рішення суду і відмови у задоволенні позову.
З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 за довіреністю -ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: