АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Осіпової Л.О.,

суддів Боголюбської Л.Б., Жук О.В.,

при секретарі Мельник І.В.,

за участю прокурора Ємця А.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Коваленко Л.Б., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Потсдам Німеччини, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Леонівка Житомирського району Житомирської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_5, раніше судимий:

- 26 вересня 1995 року вироком Житомирського районного суду Житомирської області за ч. 2 ст. 215-3; ч. 2 ст. 140; ст. 42 КК України в редакції 1960 року на 4 роки позбавлення волі,

- 19 липня 2002 року вироком Андрушівського районного суду Житомирської області за ч. 3 ст. 185; ч. 5 ст. 185, ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

- 16 грудня 2008 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 1000 гривень,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець м. Житомира, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6, гуртожиток, раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженець м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7, раніше судимий:

- 23 липня 1991 року вироком Харківського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 81; ч. 2 ст. 140; ст. 42 КК України в редакції 1960 року на 4 роки позбавлення волі,

- 21 березня 2000 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 140; ч. 3 ст. 141; ст. 17, ч. 3 ст. 140; ст. 42 КК України в редакції 1960 року на 8 років позбавлення волі,

- 14 серпня 2002 року вироком Білоцерківського міського суду Київської області за ст. 391, ст. 71 КК України на 6 років 3 місяці позбавлення волі,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженець м. Прага, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_8, раніше судимий:

- 2 червня 2000 року вироком Харківського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 140 КК України в редакції 1960 року на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 45 КК України в редакції 1960 року з іспитовим строком 2 роки,

- 4 січня 2002 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України, ст. 43 КК України в редакції 1960 року на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

- 24 травня 2004 року вироком Білоцерківського міського суду Київської області за ст. 391, ст. 71 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- 12.09.2007 р. вироком Апеляційного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_17, уродженець м. Житомира, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 396 КК України на 1 рік позбавлення волі.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженка с. Сліпчиці Черняхівського району Житомирської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 проживає за адресою: АДРЕСА_7, раніше не судима,

засуджена за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду ОСОБА_10, маючи тяжку відкриту форму туберкульозу, з 15 грудня 2009 року по 25 червня 2010 року проходив стаціонарний курс лікування в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яворського, розташованому по вул. Амосова, 10 в м. Києві. Приблизно в червні 2010 року ОСОБА_10, будучи незадоволеним якістю свого лікування, запропонував ОСОБА_7 вчинити напад на свого лікуючого лікаря ОСОБА_12 з метою заволодіння його майном, на що ОСОБА_7 погодився. Відповідно до злочинної домовленості по заволодінню майном, ОСОБА_10 на відстані вказав ОСОБА_7 на лікаря ОСОБА_12, як на особу, на яку необхідно вчинити напад, після чого ОСОБА_7, непомітно слідуючи за ОСОБА_12 з місця його роботи, зокрема на громадському транспорті, встановив місце проживання останнього - будинок АДРЕСА_11

У червні 2010 року ОСОБА_7 з метою залучення інших учасників та надійної реалізації попередньо спланованого нападу для заволодіння майном з приміщення квартири лікаря ОСОБА_12 в ході телефонної розмови з невстановленою досудовим слідством особою запросив з м. Житомира для вчинення активних насильницьких дій щодо особи, яка повинна зазнати нападу, інших осіб.

Так, у червні 2010 року у невстановлений досудовим слідством час до м. Києва на автомобілі марки «Волга» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_11 з м. Житомира приїхали ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_10 при зустрічі в м. Києві запропонували вчинити спільний злочин, і при цьому роль ОСОБА_5 та невстановленої слідством особи повинна була полягати у вчиненні активних насильницьких дій щодо особи, на яку необхідно здійснити напад з метою заволодіння майном з приміщення квартири лікаря ОСОБА_12 На дану пропозицію ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа погодилися.

Відповідно до злочинної домовленості та розподілених ролей у невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа з метою вчинення нападу, поєднаного з проникненням у житло, прибули за адресою: АДРЕСА_1 де розмістилися на сходовому майданчику між 5-м та 6-м поверхами у шостому під'їзді даного будинку та почали спостерігати за квартирою № 173, в якій проживає лікар ОСОБА_12, а ОСОБА_7 в цей же час перебував неподалік даного будинку та спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередження учасників нападу про появу самого ОСОБА_12 або про можливу небезпеку. ОСОБА_5, помітивши, як до квартири № 173 заходить власник, злякавшись, від свого злочинного наміру добровільно відмовився, після чого він, невстановлена досудовим слідством особа та ОСОБА_7 з місця готування до злочину зникли, попередньо домовившись між собою здійснити задумане через деякий термін часу.

В подальшому ОСОБА_5, перебуваючи в м. Житомирі, зустрівся з ОСОБА_6, якому під час розмови запропонував разом з ним вчинити напад з метою заволодіння чужим майном при вищевказаних обставинах, на що ОСОБА_6 погодився.

29 червня 2010 року у невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_5 та ОСОБА_6, замовивши послуги водія таксі ОСОБА_11 з приводу перевезення, прибули за адресою: АДРЕСА_1 де зустрілися з ОСОБА_7 та ОСОБА_10 та з метою вчинення нападу для заволодіння чужим майном розподілили між собою злочинні ролі.

Відповідно до злочинної домовленості та розподілених ролей по заволодінню майном, ОСОБА_10, перебуваючи в салоні неподалік припаркованого та керованого ним автомобіля «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_7, став чекати на учасників нападу з метою на цьому автомобілі зникнути разом з ними та з викраденим майном з місця вчинення злочину та одночасно спостерігав за навколишньою обстановкою біля будинку. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розташувалися між 5-м та 6-м поверхами будинку АДРЕСА_1 очікуючи на власника. ОСОБА_7 в цей же час знаходився на вулиці поруч з будинком та спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередження інших учасників про можливу небезпеку. Через деякий час ОСОБА_5 та ОСОБА_6 помітили, як вхідні двері відкриває раніше не знайомий їм молодий чоловік та, усвідомивши, що він не є лікарем ОСОБА_12, від свого злочинного наміру добровільно відмовилися та разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_10 з місця готування до злочину зникли, попередньо домовившись про реалізацію свого злочинного задуму через деякий термін часу.

В подальшому ОСОБА_7 при невстановлених досудовим слідством обставинах запросив до участі в попередньо спланованому нападі на квартиру лікаря ОСОБА_12 з метою заволодіння його майном свого знайомого ОСОБА_8, на що останній погодився.

Продовжуючи свої злочинні наміри, направленні на заволодіння чужим майном, 2 липня 2010 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_10 біля будинку АДРЕСА_1 зустрівся з ОСОБА_13, ОСОБА_8, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які прибули до м. Києва на автомобілі «Волга» під керуванням водія таксі ОСОБА_11

Відповідно до злочинної домовленості та розподілених ролей по заволодінню майном, ОСОБА_10 припаркував автомобіль «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_7 неподалік від будинку № 5 по АДРЕСА_1, став спостерігати за навколишньою обстановкою та чекати на учасників нападу з метою транспортувати їх з місця вчинення злочину на цьому автомобілі. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, отримавши від ОСОБА_7 наперед заготовлені для вчинення нападу рукавички, щоб уникнути можливості залишити відбитки пальців рук у приміщенні квартири потерпілого, а також засіб зв'язування потерпілого - клейку стрічку скотч, піднялися між 5-м та 6-м поверхами шостого парадного будинку АДРЕСА_1, де на сходовому майданчику почали спостерігати за квартирою АДРЕСА_1 В цей же час ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходилися на вулиці поруч з будинком та спостерігали за навколишньою обстановкою з метою попередження інших учасників про можливу небезпеку при викритті їх злочинних дій з боку сторонніх осіб або надання сигналу при появі лікаря ОСОБА_12 з метою забезпечити належну підготовку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до вчинення нападу на потерпілого.

Приблизно о 16 год. 00 хв. 2 липня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, знаходячись на сходовому майданчику між 5-м та 6-м поверхами шостого парадного будинку АДРЕСА_1, помітили, як до квартири підійшов син ОСОБА_12 - ОСОБА_14 та за допомогою ключів почав відкривати вхідні двері до квартири.

Діючи відповідно до злочинної домовленості та розподілених ролей, ОСОБА_6 надів на руки рукавиці та, дочекавшись поки вхідні двері буде відчинено, підбіг до ОСОБА_14, напав на останнього, силоміць заштовхав в квартиру, де наніс потерпілому удар в обличчя, від чого останній відчув фізичний біль та отримав тілесні ушкодження. При спробі ОСОБА_14 чинити опір нападнику між останніми в коридорі почалася бійка. В цей же час до вказаної квартири проник ОСОБА_5, який з метою подолання волі ОСОБА_14 до опору разом з ОСОБА_6, висловлюючи погрози застосування фізичного насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, почали наносити удари по голові та тілу ОСОБА_14, від чого останній впав на підлогу, відчув сильний фізичний біль та отримав тілесні ушкодження. Подолавши таким чином волю потерпілого до опору, ОСОБА_5 почав утримувати на місці ОСОБА_14, а ОСОБА_6 в свою чергу наперед заготовленою для вчинення нападу клейкою стрічкою скотч зв'язав руки та ноги потерпілого та з метою неподання ОСОБА_14 сигналу про допомогу стороннім особам заклеїв йому рота.

Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перенесли зв'язаного ОСОБА_14 до кімнати та з метою, щоб останній не зміг роздивитися та запам'ятати обличчя учасників нападу, поклали обличчям донизу на підлогу та накрили зверху всього покривалом, від чого ОСОБА_14, перебуваючи у безпорадному стані, відчував значний брак кисню, та як наслідок цього - запаморочення голови. В подальшому ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив останньому, що він і ОСОБА_6 проникли до квартири та власник зв'язаний. Через декілька хвилин відповідно до злочинної домовленості та розподілених ролей до приміщення квартири АДРЕСА_1 зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, почали висловлювати до ОСОБА_14 вимогу добровільної передачі грошей та золота, а також погрози здійснення фізичної розправи в разі непокори або невиконання їх вимог. В цей же час ОСОБА_7 підійшовши до ОСОБА_14, витягнув із задньої кишені його джинсів гаманець та заволодів грошима потерпілого в розмірі 5 гривень, діставши їх з гаманця. ОСОБА_14, усвідомлюючи реальну загрозу для свого життя та здоров'я, повідомив нападникам, щоб вони забирали з квартири будь-що аби більше не спричиняли йому тілесних ушкоджень.

В подальшому ОСОБА_6 залишився біля ОСОБА_14, який лежав зв'язаний на підлозі, з метою його охорони, а ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 почали обшукувати приміщення квартири, в результаті чого в одній з кімнат ОСОБА_8 знайшов належні ОСОБА_15 гроші, а саме 26821 грн., 5740 доларів США, що станом на 2 липня 2010 року згідно офіційного курсу НБУ становило 45346 грн., 990 ЄВРО, що станом на 2 липня 2010 року згідно офіційного курсу НБУ становило 9642 грн. 60 коп., поклав їх до своєї сумки та частково до кишень шортів, в які був одягнутий. Заволодівши вказаними грошовими коштами, а також грошима в розмірі 215 грн., що знаходилися на тумбочці в коридорі, вебкамерою для ноутбуку вартістю 1000 грн. та шкіряною жіночою курткою вартістю 800 грн., всього майном ОСОБА_15 загальною вартістю 83824 грн. 60 коп. та грошовими коштами ОСОБА_14 в розмірі 5 грн., ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 покинули приміщення квартири.

На вулиці ОСОБА_7 вказав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 напрямок руху, де на них очікував ОСОБА_10 з метою транспортувати з місця вчинення злочину. Сам ОСОБА_7 та ОСОБА_8, зберігаючи при собі викрадені в результаті нападу гроші, пішли за будинок АДРЕСА_1 та намагалися з місця вчинення злочину зникнути на автомобілі марки «Волга» державний номерний знак НОМЕР_3, однак були затримані працівниками міліції. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сіли до салону автомобіля «Деу Ланос», за кермом якого перебував ОСОБА_10, та помітили, що їх злочинні дії викриті працівниками міліції. З метою зникнення з місця події та недопущення затримання, ОСОБА_10 вивіз ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до виїзду з м. Києва, після чого останні, скориставшись попутним транспортом, виїхали до м. Житомира, де в подальшому були затримані працівниками міліції. ОСОБА_10 був затриманий працівниками міліції в результаті переслідування по вул. Кіквідзе, 43 в м. Києві.

2 липня 2010 року ОСОБА_11, працюючи в м. Житомирі таксистом на власному автомобілі ГАЗ 31105 державний номерний знак НОМЕР_1, приблизно о 13 год. 30 хв., не будучи достовірно обізнаним про справжні мотиви поїздки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, надаючи їм платні послуги з транспортних перевезень, привіз останніх до м. Києва, за їх проханням зупинив автомобіль біля будинку № 3 по бульвару Давидова в м. Києві, де останні, зустрівши ОСОБА_7, направились до будинку АДРЕСА_11 ОСОБА_11 залишився в салоні автомобіля, чекаючи на повернення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою подальшого їх перевезення до м. Житомира. Приблизно о 16 год. 20 хв. до салону автомобіля ОСОБА_11 сіли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, при цьому ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_11 з вимогою якнайскоріше вивезти їх з даного місця з метою уникнення можливого затримання працівниками міліції та повідомив, що вони спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили розбійний напад на квартиру, вказавши на сумку, де знаходилися викрадені в результаті нападу гроші.

ОСОБА_11, усвідомлюючи вчинення зазначеними особами особливо тяжкого злочину, завів двигун автомобіля, рушив з місця, тим самим надав свій транспортний засіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою вчинення заздалегідь не обіцяного сприяння зникненню останніх з місця вчинення злочину з викраденим майном та уникненню злочинців від кримінальної відповідальності. Проїхавши приблизно 30 метрів, автомобіль ГАЗ 31105 державний номерний знак НОМЕР_1 було зупинено, а ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 були затримані працівниками міліції.

ОСОБА_9 приблизно в 20-х числах червня 2010 року на Ленінградській площі в м. Києві у невстановленої досудовим слідством особи незаконно без мети збуту придбала особливо небезпечний наркотичний засіб героїн, який принесла за місцем свого проживання - в квартиру АДРЕСА_2, де частину його вживала шляхом ін'єкцій, а залишки продовжувала зберігати без мети збуту.

2 липня 2010 року приблизно о 23 годині 40 хвилин працівниками міліції при проведенні огляду квартири АДРЕСА_2, в кімнаті, де проживає ОСОБА_9, було виявлено та вилучено 4 скляні медичні пляшки та одноразовий медичний шприц, всередині яких знаходився особливо-небезпечний наркотичний засіб діацетилморфін (героїн) загальною масою 0,011 г, який ОСОБА_9 придбала та зберігала без мети збуту.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених, просить вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, постановити новий вирок, яким призначити покарання: ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

При цьому прокурор посилається на те, що вчинений ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочин належить до категорії особливо тяжких, що засуджені ретельно готувались до розбійного нападу, вчинили його групою осіб, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 раніше судимі, в тому числі за корисливі злочини, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 перебувають на обліку у лікаря нарколога, а також звертає увагу на те, що суд безпідставно не зазначив обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, - рецидив злочинів; ОСОБА_9, маючи на утриманні малолітню дитину, вчинила умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, і призначений судом першої інстанції термін іспитового строку є недостатнім для виправлення ОСОБА_9 та запобігання вчиненню нових злочинів.

В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_8, вказуючи на безпідставність засудження ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України, вважає, що обвинувачення в цій частині не ґрунтується на зібраних по справі доказах, оскільки ОСОБА_8 безпосередньої участі в злочинній змові та у вчиненні нападу, поєднаного з проникненням в житло та із застосуванням насильства, не приймав, потерпілий ОСОБА_14 його в квартирі не бачив. Також захисник зазначає, що ОСОБА_8 приїхав на АДРЕСА_1 на зустріч з ОСОБА_7, де від ОСОБА_5 отримав пакет з грошима, не знаючи його походження, і таким чином без будь-якого заздалегідь обговорення чи змови вирішив приховати передані йому грошові кошти, а тому просить вирок суду першої інстанції в цій частині змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України.

В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції щодо нього змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України. При цьому засуджений ОСОБА_8 посилається на те, що в змову на вчинення нападу, поєднаного з проникненням в житло та із застосуванням насильства, він ні з ким не вступав, участі у вчиненні розбійного нападу не приймав, і це не підтверджено зібраними по справі доказами. Вважає, що вчинив заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину, отримавши від ОСОБА_5 пакет, в якому, як з'ясувалось, знаходились грошові кошти. Крім того, засуджений вказує на неповноту досудового та судового слідства, посилаючись на те, що по справі не було проведено очну ставку між ним та потерпілим ОСОБА_14, не проведено відтворення обстановки та обставин події за його участю, і суд першої інстанції при постановленні вироку не врахував, що він раніше не був судимий за злочини, пов'язані із застосуванням насильства.

В апеляції зі змінами та доповненнями засуджений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України або на ч. 3 ст. 355 КК України, або змінити в сторону пом'якшення із застосуванням ст. 69 КК України шляхом призначення за ч. 3 ст. 187 КК України покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, та без конфіскації майна. При цьому засуджений вказує на безпідставність його засудження за ч. 3 ст. 187 КК України та посилається на те, що між ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було домовленості про застосування до потерпілого насильства, участі у застосуванні до потерпілого насильства він не приймав, і це не підтверджено зібраними по справі доказами. Також засуджений ОСОБА_7 вказує на неповноту досудового слідства, посилаючись на те, що по справі не було проведено очну ставку між ним та потерпілим ОСОБА_14, не проведено відтворення обстановки та обставин події за його участю. Судом при постановленні вироку не враховано його роль у вчиненому злочині, те, що мотивом його протиправної поведінки було обурення незаконними діями лікаря ОСОБА_12 щодо ОСОБА_10 та намір відновити порушену справедливість шляхом повернення безпідставно сплачених коштів за його лікування, те, що він визнає свою вину, щиро кається у вчиненому, має на утриманні хвору матір, яка є пенсіонеркою.

В апеляції з доповненнями засуджена ОСОБА_9, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу серія 1-БК № НОМЕР_8, виданого 20 липня 2011 року, змінила прізвище на ОСОБА_7, просить вирок суду першої інстанції в частині її засудження за ч. 1 ст. 309 КК України скасувати, провадження по справі закрити, звільнивши її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, посилаючись на те, що суд не взяв до уваги обставини, які мають суттєве значення для справи, зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, не послався на наявні у справі докази, не врахував дані про її особу, час її перебування під вартою, те, що вона проходила курс реабілітації від наркотичної залежності, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, на момент затримання працювала, а також те, що вона пройшла лікування від наркотичної залежності, в результаті чого призначив їй покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного нею злочину.

В апеляції засуджений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_10 просили вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_10 змінити та пом'якшити призначене йому покарання.

23 травня 2012 року з Дніпровського районного суду м. Києва надійшло направлене Київським слідчим ізолятором повідомлення про смерть ІНФОРМАЦІЯ_20 року ОСОБА_10

Захисник засудженого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження по справі щодо ОСОБА_10 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_11 в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в частині щодо засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, заперечував проти задоволення апеляцій захисників та засуджених, а також вважав, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_10 підлягає скасуванню, а справа за його обвинуваченням за ч. 3 ст. 187 КК України - закриттю у зв'язку зі смертю засудженого, заслухавши засудженого ОСОБА_7, який підтримав свою апеляцію та просив вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 186 КК України або на ч. 3 ст. 355 КК України та призначити покарання без конфіскації майна та заперечував проти апеляції прокурора, захисника ОСОБА_4, який підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_7 та заперечував проти апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_8, захисника ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляції прокурора, засуджену ОСОБА_9, яка пояснила, що не оспорює вчинення нею злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України за пред'явленим їй обвинуваченням, просить застосувати до неї ч. 4 ст. 309 КК України та звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку з проходженням лікування від наркотичної залежності і заперечувала проти апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції прокурора, провівши судове слідство, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши засудженим останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисника ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, апеляція засудженого ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, та у зв'язку зі смертю засудженого ОСОБА_10 вирок суду першої інстанції в частині його засудження підлягає скасуванню, а справа відносно нього - закриттю, виходячи з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту відповідає фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, вони обгрунтовані зібраними у справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, в тому числі показаннями засудженої ОСОБА_9 в суді першої інстанції про придбання нею у жінки на ім'я Ірина наркотичного засобу без мети збуту та зберігання його за місцем проживання; показаннями свідка ОСОБА_16 в суді першої інстанції, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 на досудовому слідстві (т. 2. а.с. 116-117, 118-119, 126-127) про виявлення та вилучення в кімнаті квартири АДРЕСА_2 медичного шприцу та пляшок; даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 2 липня 2010 року, про виявлення та вилучення медичного шприца та скляних пляшок; даними, що містяться у висновку судової експертизи, про те, що у нашаруваннях на внутрішніх поверхнях скляних ємностей, вилучених за місцем проживання ОСОБА_9, виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб діацетилморфін загальною масою 0,007 г .

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_9 по цьому епізоду судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, протоколу судового засідання, винуватість засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні розбійного нападу, поєднаного із застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, з проникненням у житло за попередньою змовою групою осіб за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, які містяться в матеріалах справи і яким суд першої інстанції дав належну оцінку, та доказами, дослідженими в суді апеляційної інстанції.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_14 при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції убачається, що 2 липня 2010 року приблизно о 16 год. він підійшов до квартири АДРЕСА_1 та відкрив вхідні двері квартири. В цей час до нього підбіг ОСОБА_6, заштовхав його в квартиру, наніс удар в обличчя. Він намагався чинити ОСОБА_6 опір, однак в цей же час до них підбіг ще один чоловік, йому стали наносити удари в голову та спину, він упав на підлогу. Стрічкою скотч йому зв'язали руки за спиною, заклеїли рота, потягли до кімнати, де поклали між двома ліжками обличчям до підлоги та накрили покривалом, погрожували вбивством. В результаті вказаних дій він був дуже наляканий, відчув брак кисню, запаморочення, боявся, що задихнеться, боявся за своє життя та здоров'я, реально сприймаючи погрози нападників позбавити його життя. Через деякий час він почув, як до квартири зайшли ще чоловіки. Всі присутні стали погрожувати йому розправою, його запитували, де гроші, один з них з кишені його джинсів витягнув гаманець. На його пропозицію подивитися шафу, де можливо є гроші, його підняли, тримаючи голову донизу, підвели до шафи. Обличчя нападників він не бачив, оскільки його вели обличчям вниз, проте він бачив силуети чотирьох чоловіків. Після цього його поволокли назад, де знову поклали на підлогу обличчям донизу та накрили покривалом. Через деякий час до нього підійшов один з нападників, зв'язав стрічкою скотч ноги та руки, після чого нападники залишили квартиру. Йому вдалося розв'язатися, і він побачив у квартирі безлад, з'ясував, що з його гаманця було викрадено 5 гривень, а в подальшому зі слів своєї мачухи ОСОБА_15 дізнався, що у неї було викрадено велику суму грошей.

Вказані показання щодо послідовних та узгоджених дій нападників за своїм змістом аналогічні з показаннями потерпілого ОСОБА_14 на досудовому слідстві, які були досліджені в суді апеляційної інстанції (т. 1, а.с. 77, т. 2, а.с. 73-75).

Потерпіла ОСОБА_15 в суді першої інстанції пояснювала, що 2 липня 2010 року, повернувшись за місцем свого проживання, вона побачила в квартирі безлад, відкриті двері у шафах, викидані з них на підлогу речі. З квартири було викрадено належні їй грошові кошти, а саме 990 євро, 5740 доларів США та 27215 гривень, а також вебкамеру та шкіряну жіночу куртку.

Із показань свідка ОСОБА_12 під час досудового слідства вбачається, що 2 липня 2010 року приблизно о 17 год. 40 хв. він, повернувшись за місцем свого проживання, виявив, що вхідні двері його квартири були відчинені, в квартирі був безлад, відкриті шафи, речі викидані на підлогу. В квартирі знаходилися працівники міліції та син ОСОБА_14, у якого обличчя було в крові. Син повідомив, що цього дня приблизно о 16 год., коли він заходив до квартири та відкривав вхідні двері, до нього ззаду підбігли невідомі чоловіки, які силоміць заштовхали його в приміщення квартири, де побили та зв'язали. Потім невідомі почали обшукувати квартиру та викрали гроші (т.1, а.с. 79).

Наведені показання потерпілих ОСОБА_14С, ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_12 підтверджуються даними, які містяться:

· в протоколі огляду місця події від 2 липня 2010 року про те, що обстановка в квартирі АДРЕСА_1 була порушена, одяг та речі розкидані, на підлозі коридору та в кімнаті між ліжками знаходилась частина стрічки скотч, в тому числі в плямах бурого кольору (т.1, а.с. 35-43),

· у висновку судово-медичної експертизи про те, що у потерпілого ОСОБА_14 виявлено синці в підочній ділянці справа, на внутрішній поверхні правого плеча в нижній третині, на внутрішній поверхні лівого ліктьового суглобу, на внутрішній поверхні лівого стегна в верхній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.2, а.с. 88-90).

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_14 при пред'явленні фотознімків для впізнання впізнав на фотознімках серед представлених осіб ОСОБА_6, як особу, яка разом з іншими невідомими особами вчинила на нього напад (т. 2, а.с. 77-78).

З показань свідків ОСОБА_20, в суді першої інстанції та ОСОБА_21 на досудовому слідстві (т. 3, а.с. 49-51) видно, що 2 липня 2010 року приблизно о 16 год. 10 хв. біля будинку АДРЕСА_1 ними, як працівниками міліції, були затримані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В сумці ОСОБА_8 та кишенях його шортів були виявлені грошові кошти, а саме гривні, долари США та Євро.

Крім того, засуджений ОСОБА_10 на досудовому слідстві підтвердив, що в грудні 2009 року будучи незадоволеним лікуванням, яке він проходив в Інституті фтизіатрії та пульмонології, він вирішив помститися лікарю ОСОБА_12, про що повідомив своєму товаришу ОСОБА_7, який в своєю чергу сказав, що зателефонує людям, які покарають лікаря. Через деякий час він відповідно до домовленості зустрівся з ОСОБА_7 та запрошеними останнім двома чоловіками, які приїхали за зустріч на автомобілі з Житомирськими номерами, розказав їм про те, що у лікаря має бути багато грошей. В подальшому він вказав ОСОБА_7 на лікаря ОСОБА_12 з метою прослідкувати за ним та встановити місце його проживання. В червні 2010 року при зустрічі ОСОБА_7 повідомив, що приїхали «житомирські», і буде здійснено напад на квартиру лікаря, та щоб він стояв і чекав їх біля будинку. Через деякий час ОСОБА_7 та двоє чоловіків підійшли до нього та повідомили, що злякавшись, напад не вчинили. Обговоривши це питання, вони вирішили вчинити напад на квартиру лікаря іншим разом. 2 липня 2010 року приблизно о 14 год. 30 хв. відповідно до домовленості він на автомобілі «Деу ланос» державний номерний знак НОМЕР_6 приїхав до будинку № 3/1 по вул. Ентузіастів в м. Києві та біля кінотеатру став чекати на ОСОБА_22 та інших учасників нападу, щоб відвезти їх з місця події. Приблизно о 16 год. до його автомобіля підійшли чоловіки із Житомира, яких він відвіз до автостанції «Видубичі» (т. 1, а.с. 134-136, т. 2, а.с. 66-71, т. 3, а.с. 129-131).

Із показань засудженого ОСОБА_5, які він давав на досудовому слідстві та які були досліджені в судовому засіданні апеляційної інстанції, убачається, що він підтвердив, що на початку червня 2010 року ОСОБА_23 запропонував йому роботу. З цією метою він разом із ОСОБА_23 на автомобілі «Волга» під керуванням таксиста ОСОБА_11 приїхали до м. Києва, де зустрілись з їх спільним знайомим ОСОБА_7 ОСОБА_7 розповів, що необхідно пограбувати квартиру лікаря, у якого є багато грошей. Він, ОСОБА_7 та ОСОБА_23 пішли за адресою, яку вказував ОСОБА_7 По дорозі ОСОБА_7 дав йому рукавички та моток стрічки скотч для вчинення нападу. Вони прийшли до будинку АДРЕСА_1, піднялися на п'ятий поверх, ОСОБА_7 показав їм квартиру лікаря, після чого спустився вниз, а він і ОСОБА_23 стали чекати лікаря. Через деякий час лікар з'явився, почав відкривати двері, а потім з кимось привітався. Вони злякались, що в квартирі є хтось сторонній, тому залишили місце події. Приблизно через 10 днів йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_23 не зможе прийняти участь у вчиненні злочину. Він, ОСОБА_5, запропонував ОСОБА_6 прийняти участь у вчиненні цього злочину, на що останній погодився. ОСОБА_11 привіз його та ОСОБА_6 до м. Києва. Вони зустрілись з ОСОБА_7, який на зустріч з'явився з ОСОБА_10, який керував автомобілем «Деу ланос», та ОСОБА_8 Вони разом на двох автомобілях поїхали за місцем проживання лікаря, де ОСОБА_7 дав йому та ОСОБА_6 стрічку скотч та рукавички, після чого вони піднялися на поверх вище від розташування квартири лікаря. Коли до квартири підійшов хлопець, вони не стали його чіпати та залишили місце події. 2 липня 2010 року ОСОБА_7 по телефону повідомив, що необхідно терміново приїхати до Києва. На автомобілі «Волга» під керуванням ОСОБА_11 вони прибули до будинку в м. Києві, де проживає ОСОБА_7 Приблизно о 13 год. 30 хв. до них підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, до їх автомобіля ОСОБА_7 поклав пакет зі стрічкою скотч та рукавичками, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_10 поїхали за місцем проживання лікаря на автомобілі «Деу ланос», а він, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - на автомобілі «Волга». Прибувши на місце, він і ОСОБА_6, взявши стрічку скотч та рукавички, піднялися на поверх вище від квартири лікаря, а ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стали чекати їх біля під'їзду будинку, ОСОБА_10 - в автомобілі «Деу ланос». Приблизно о 16 год. до квартири підійшов хлопець, син лікаря, став відкривати ключами двері. ОСОБА_6 в цей час підбіг то потерпілого, ударив рукою в область потилиці, від удару хлопець присів, а коли отямився, - піднявся та наніс удар ОСОБА_6 В цей же час до потерпілого підбіг він, ОСОБА_5, наніс йому удар рукою в обличчя, від чого хлопець упав на підлогу, вони затягли його в квартиру, де замотали стрічкою скотч руки, рота та поклали на підлогу, накинули на нього покривало, щоб він менше їх бачив. Він зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що вони вже в квартирі. Одразу до квартири зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вони почали обшукувати квартиру, ОСОБА_8 в кімнаті знайшов гроші: долари США, Євро, гривні, які були в папері та в кульках. Всі гроші забрав ОСОБА_8, поклавши до своєї сумки. ОСОБА_6 обмотав потерпілому стрічкою скотч ноги, після чого вони залишили квартиру. При цьому вони домовились, що поїдуть додому до ОСОБА_8, де всі разом поділять гроші, якими заволоділи (т. 1, а.с. 155-159, т. 2, а.с. 37-40).

З показань засудженого ОСОБА_6, які він давав на досудовому слідстві та які були досліджені в судовому засіданні апеляційної інстанції, убачається, що він підтвердив, що в червні 2010 року ОСОБА_5 йому повідомив, що у м. Києві має знайомого ОСОБА_7, якому необхідно допомогти за грошову винагороду забрати гроші у чоловіка, проникнувши в його квартиру та застосувавши до нього насильство. Він погодився та через декілька днів на автомобілі «Волга» під керуванням таксиста ОСОБА_11 разом з ОСОБА_5 приїхав до м. Києва, де вони зустрілись з ОСОБА_7, який показав місце проживання чоловіка, у якого необхідно було забрати гроші. Через деякий час вони знову приїхали до м. Києва за тією ж адресою, піднялися між п'ятим та шостим поверхом, і коли до квартири увійшов незнайомий хлопець, вони залишили місце події, оскільки ОСОБА_7 по телефону повідомив, що це не той чоловік. 2 липня 2010 року на автомобілі «Волга» під керуванням таксиста ОСОБА_11 він і ОСОБА_5 прибули до будинку в м. Києві, де проживає ОСОБА_7 Приблизно о 13 год. 30 хв. вони прибули до будинку № 5 по вул. Ентузіастів, де домовились вчинити злочин. Двері в під'їзд їм відчинив ОСОБА_8, якого він в подальшому побачив в квартирі потерпілого. Він і ОСОБА_5 піднялись між 5-м та 6-м поверхами. Приблизно о 16 год. до квартири підійшов хлопець, став відчиняти ключами двері. Він підбіг до потерпілого, ударив його та штовхнув в квартиру, а потім схопив за тіло руками, повалив на землю та почав тримати. Хлопець звільнившись від його захвату, наніс йому удар рукою в обличчя. В цей же час до них підбіг ОСОБА_5, який теж наніс потерпілому удар в обличчя. Вони повалили потерпілого на підлогу, стрічкою скотч, яку принесли з собою, зв'язали йому руки, обмотали рота. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7, повідомив, що вони зайшли в квартиру. Потерпілого вони провели до спальні, де поклали на підлогу на живіт. До квартири зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 За вказівкою ОСОБА_7 він, ОСОБА_6, став спостерігати за потерпілим, а ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 шукали в квартирі гроші. Коли знайшли гроші, квартиру залишили. Викрадені гроші знаходились у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Крім того, у протоколі допиту ОСОБА_6 власноручно доповнив, що ОСОБА_8 2 липня 2010 року він бачив втретє, оскільки бачив і в день, коли приїздив до м. Києва другий раз, цей чоловік стояв біля будинку з ОСОБА_7 (т.1, а.с. 168-172, 44-48).

Свої показання щодо обставин вчинення злочину, участі та ролі кожного з учасників цих подій, заволодіння грошима потерпілих, в тому числі участі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю підтвердили при проведенні відтворення обстановки та обставин події за їх участю (т. 1, а.с. 212-214, 217-219).

Порушень вимог КПК України при проведенні зазначених слідчих дій як судом першої інстанції, так і апеляційною інстанцією не встановлено.

Крім того, з показань свідків ОСОБА_24 в суді першої інстанції та ОСОБА_25 на досудовому слідстві (т. 3, а.с. 39-41) вбачається, що в їх присутності як понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 добровільно на місці детально розказали та показали, як готували та вчинили злочин, вказали інших учасників вчинення злочину, в тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, розповіли про роль кожного у вчиненні злочину.

Як убачається з досліджених при апеляційному розгляді справи протоколів очних ставок між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, ОСОБА_5 (т.2, а.с. 5-10, а.с. 172-179), ОСОБА_5 та ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 (т. 2, а.с. 15-21, 172-179, 183-189, 192-197), засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили свої показання, які давали при допиті в якості підозрюваних та обвинувачених, а також при проведенні відтворення обстановки та обставин подій.

Вказані пояснення засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо обставин готування та вчинення злочину, ролі та участі в цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на досудовому слідстві є послідовними, вони не місять між собою суперечностей та узгоджуються з іншими доказами, дослідженими в суді першої інстанції.

Крім того, з показань засудженого ОСОБА_7, які він давав на досудовому слідстві в якості підозрюваного, та які були досліджені в судовому засіданні апеляційної інстанції, вбачається, що він також підтвердив, що ОСОБА_10 скаржився йому на свого лікаря, сказав, що у нього необхідно забрати гроші, і для заволодіння його грошима необхідно підшукати людей. Він погодився та запропонував цю справу ОСОБА_5, на що останній також погодився та приїхав до м. Києва зі своїм братом. ОСОБА_10 вказав на лікаря, після чого було встановлено місце його проживання. В червні 2010 року вони не змогли вчинити злочин, оскільки в квартирі лікаря були сторонні особи. 2 липня 2010 року ОСОБА_5 по телефону повідомив йому, що вони знаходяться в квартирі лікаря. Він, ОСОБА_7, під'їхав до будинку АДРЕСА_1, де зустрів ОСОБА_8 та зрозумів, що останній приїхав до будинку з ОСОБА_5 Він та ОСОБА_8 через відкриті двері зайшли в квартиру лікаря, де побачили молодого хлопця, який був зв'язаний та лежав обличчям до підлоги. (т.1, а.с. 146-147).

Показання засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на досудовому слідстві, в тому числі і щодо участі у вчинені злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_8, підтверджуються даними, які містяться:

- в протоколі огляду місця події від 2 липня 2010 року про виявлення та вилучення у ОСОБА_8 при огляді його речей та одягу грошових коштів: Євро, доларів США, гривень, які знаходились в кишенях його шортів та в сумці (т.1, а.с. 50-54),

- в протоколі огляду місця події від 2 липня 2010 року про виявлення та вилучення із салону автомобіля «Деу ланос» державний номерний знак НОМЕР_6 при його огляді 2 мотків стрічки скотч, рукавичок з плямами бурого кольору (т.1, а.с. 65-68) .

Цими ж даними спростовуються доводи ОСОБА_8 про його непричетність до вчинення нападу на ОСОБА_14

Сукупність вищенаведених та інших доказів у справі, які узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх об'єктивності, спростовують посилання в апеляціях захисника ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_7 про непричетність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до вчинення розбійного нападу відносно ОСОБА_14

Обстановка, яка передувала нападу, спільний характер дій

ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 як до вчинення злочину, так і під час його вчинення, їх узгодженість по заволодінню майном потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 дали суду підстави визначити наявність попередньої змови між учасниками групи.

Колегія суддів вважає, що розбійний напад ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вчинили шляхом як застосування безпосередньо насильства, так і шляхом погрози застосування такого насильства, яке є небезпечним для здоров'я потерпілого, оскільки потерпілий під час нападу був зв'язаний, повалений на підлогу, на його обличчя було накинуто покривало, що обмежувало доступ кисню, внаслідок чого він відчував запаморочення. Наведене свідчить, що незважаючи на те, що у потерпілого були наявні легкі тілесні ушкодження, насильницькі дії засуджених щодо нього були небезпечними для його здоров'я. Крім того, під час розбою потерпілому погрожували вбивством, і вказана погроза з урахуванням обставин вчинення злочину сприймалась потерпілим ОСОБА_14 реально.

З огляду на викладене кваліфікація дій ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України є правильною.

Доводи засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що показання на досудовому слідстві ними були дані внаслідок застосування до них фізичного і психічного впливу, є безпідставними, оскільки під час досудового слідства скарг з цього приводу засуджені не подавали, проведеною перевіркою під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено застосування працівниками міліції фізичного чи психологічного тиску на засуджених, про що свідчить постанова помічника прокурора Дніпровського району м. Києва від 14 березня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи (т. 5, а.с. 221-222), і переконливих доводів на спростування цих висновків засудженими не наведено.

Що стосується доводів прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про м'якість призначеного засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 покарання, то колегія суддів вважає, що вони є безпідставними.

При призначенні покарання засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 суд врахував ступінь тяжкості скоєного ними, роль кожного у вчиненні розбійного нападу, дані про їх особи, та призначив їм покарання в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України.

Зокрема судом враховано, ставлення засуджених до вчиненого, позитивні характеристики ОСОБА_5, ОСОБА_6 з місця проживання, їх сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Доводи прокурора про те, що суд в порушення вимог ст. 67 КК України не зазначив у вироку щодо засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обтяжуючу покарання обставину рецидив злочинів, колегія суддів вважає безпідставною. Так, при призначенні покарання ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом першої інстанції були враховані дані про вказаних осіб, які раніше судимі, та маючи незняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, знову вчинили злочин, а відповідно до вимог ст. 67 КК України визнання рецидиву злочину обставиною, що обтяжує покарання, є правом суду.

Наявність на утриманні ОСОБА_7 хворої матері, яка є пенсіонеркою, на що він посилається в своїй апеляції, не дає підстав для пом'якшення призначеного покарання, враховуючи тяжкість вчиненого корисливо-насильницького злочину, неодноразове попереднє притягнення до кримінальної відповідальності за умисні злочини, в тому числі корисливі.

Призначене судом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Є безпідставними і доводи апеляції прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_9 покарання та про те, що визначеного судом першої інстанції терміну іспитового строку, на який її звільнено від відбування призначеного покарання, не буде достатньо для виправлення засудженої. Так, при призначенні покарання ОСОБА_9 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного нею злочину, дані про її особу, те, що вона раніше не судима, щиро розкаялась в скоєному, має на утриманні неповнолітню дитину, та призначив її покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України. Визначення ж терміну іспитового строку при звільненні засудженого від призначеного покарання відповідно до вимог ст. 75 КК України також є правом суду, і будь-яких порушень вимог закону судом першої інстанції при визначенні терміну іспитового строку, на який ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання колегією суддів не встановлено.

Доводи засудженої ОСОБА_9 про необхідність застосування до неї положень ч. 4 ст. 309 КК України колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на законі.

Так, згідно положень ч. 4 ст. 309 КК України спеціальною підставою звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту є добровільне звернення цієї особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії. Отже за змістом цієї статті, за наявності таких обставин, що не викликають сумніву, суд зобов'язаний звільнити таку особу від кримінальної відповідальності.

Тому суд, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, повинен з'ясувати, чи вчинила особа злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України; чи звернулася вона до лікувального закладу добровільно, а не вимушено, тобто чи ставила вона за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин; чи розпочала вона лікування.

Згідно довідки № 873 Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» засуджена ОСОБА_9 пройшла лікування від наркотичної залежності з 20 вересня 2011 року по 6 жовтня 2011 року (т. 7, а.с. 41), тобто лікування засуджена пройшла після постановлення відносно неї оскаржуваного вироку судом першої інстанції, і на момент постановлення вироку даних про звернення ОСОБА_9 до лікувального закладу з метою вилікуватися від наркотичної залежності не було, а тому у суду першої інстанції не було і підстав для звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_9 пояснила, що хворою на наркоманію себе не вважала та не вважає, а тому колегія суддів вважає, що пройдене ОСОБА_9 лікування згідно довідки № 873 Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» було формальним.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_7 в частині щодо застосування до нього додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке є його особистою власністю, в тому числі і його частки у спільній власності на квартиру АДРЕСА_2, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що викрадені при вчиненні розбійного нападу грошові кошти, належні потерпілій ОСОБА_15, повернуто власнику, будь-яких обов'язків по відшкодуванню шкоди, заподіяної злочином, на засудженого ОСОБА_7 вироком суду першої інстанції не покладено. ОСОБА_7 має частку майна в двохкімнатній квартирі житловою площею 28, 5 кв.м. АДРЕСА_2 що була отримана його матір'ю у 1987 році. Право власності на цю частку майна ОСОБА_7 набув в результаті приватизації квартири, і набуття права власності на цю частку майна не було пов'язано з його протиправними діями.

З огляду на зазначені вище обставини та обставини набуття права власності ОСОБА_7 на цю частку майна, яке знаходиться в спільному користуванні засудженого та його матері, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого ОСОБА_7 в частині щодо незастосування конфіскації належної йому частки в квартирі слід задовольнити.

Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України порушена кримінальна справа підлягає закриттю щодо померлого, якщо немає необхідності в його реабілітації.

Відповідно до ст. 376 КПК України, апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.

Як убачається з даних свідоцтва про смерть № НОМЕР_9 серії І-БК від 7 травня 2012 року, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_20 року.

В матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані щодо необхідності реабілітації померлого. При розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_10 визнавав свою вину в інкримінованому йому злочині, і вона підтверджена по справі доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії засудженого.

Таким чином, відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 6, ст. 376 КПК України обвинувальний вирок відносно ОСОБА_10 підлягає скасуванню із закриттям кримінальної справи щодо нього у зв'язку зі смертю ОСОБА_10

У зв'язку зі скасуванням вироку в частині засудження ОСОБА_10 та закриттям справи відносно нього, підлягає скасуванню накладений постановою слідчого від 27 вересня 2010 року арешт на належну ОСОБА_10 1/4 частину квартири АДРЕСА_12 а визнані по справі речовими доказами автомобіль «Деу-Ланос», свідоцтво про його реєстрацію, ключі від цього автомобіля підлягають поверненню власнику цього майна ОСОБА_26

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, у справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Апеляцію засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року щодо ОСОБА_10 скасувати, а провадження по справі за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 187 КК України закрити у зв'язку із його смертю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Скасувати накладений постановою слідчого від 27 вересня 2010 року арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_12 яка є власністю ОСОБА_10 (т. 3, а.с. 135-137).

Автомобіль «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ААС НОМЕР_10 на автомобіль «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_7, та ключі від цього автомобіля - повернути ОСОБА_26 (т.1, а.с. 69).

Цей же вирок відносно ОСОБА_7 в частині визначення розміру майна, яка підлягає конфіскації в доход держави, змінити, зазначивши, що конфіскації в доход держави підлягає майно, яке є власністю ОСОБА_7, крім 1/2 частини квартири АДРЕСА_2.

В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишити без зміни.

Судді:

______________ ________________ _______________

Осіпова Л.О. Боголюбська Л.Б. Жук О.В.