АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Осіпової Л.О.,

суддів Бєлан Н.О., Шальнєвої Т.П.,

при секретарі Мельник І.В.,

за участю прокурора Ємця А.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винуватим в тому, що він 23 серпня 2011 року приблизно о 19 годині 45 хвилин зайшов до офісного приміщення товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс», розташованого по вул. М. Раскової, 1-В в м. Києві, де направив в сторону працівника товариства ОСОБА_4 предмет, схожий на автомат, кинув в її сторону раніше заготовлений пакет та наказав скласти до нього гроші, які належать ТОВ «Компаньйон Фінанс». ОСОБА_4, сприйнявши наставлений на неї предмет, схожий на автомат, за справжній, побоюючись за своє життя та здоров'я, виконала вказівки ОСОБА_3, діставши із сейфу гроші у сумі 8700 грн. та передавши їх ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_3, продовжуючи погрожувати предметом, який схожий на автомат, наказав ОСОБА_4 зайти до підсобного приміщення, що розташоване в приміщенні офісу ТОВ «Компаньйон Фінанс», де зачинив її, після чого з місця вчинення злочину зник.

На вказаний вирок суду прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представником потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подано апеляції.

В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 187 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Прокурор вважає, що судом безпідставно застосовано положення ст.75 КК України та звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання, що є недостатнім для його виправлення, та посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки характеру суспільної небезпеки та обставинам скоєння злочину, не врахував всі дані про особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

В апеляції представник потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з м'якістю, оскільки вважає, що суд без достатніх підстав визнав можливим виправлення та перевиховання засудженого шляхом звільнення від відбування покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, та просить призначити ОСОБА_3 покарання у межах санкції, визначеної ч. 1 ст. 187 КК України.

При цьому апелянт посилається на те, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини вчинення злочину, за яких потерпіла була замкнена у приміщенні, з якого не могла самостійно вибратися, та в якому за її переконанням було замало повітря, у достатній мірі не оцінив спричинені злочином наслідки для здоров'я потерпілої.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та апеляцію представника потерпілої, засудженого ОСОБА_3, захисників, які вважали вирок суду законним і заперечували проти апеляцій прокурора та представника потерпілої, провівши судове слідство, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій, провівши судові дебати і надавши засудженому ОСОБА_3 останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та представника потерпілої підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, вони обгрунтовані зібраними у справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, в тому числі показаннями засудженого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4 про обставини вчинення на неї нападу, за яких вона сприймала направлений на неї автомат, як справжню зброю, а коли засуджений зачинив її у підсобному приміщенні, де було мало повітря, у неї почалася паніка, та вона стала задихатись, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання, даними протоколу очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події.

Вказані висновки суду в апеляціях ніким з учасників судового розгляду не заперечуються та не оспорюються.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України.

Разом з тим, доводи апеляцій прокурора та представника потерпілої про безпідставне застосування до засудженого положень, передбачених ст. 75 КК України, є слушними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та призначити покарання винному, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином не виконані.

Так, за змістом вироку при призначенні засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості злочину, особу засудженого, зокрема його молодий вік, те, що він не судимий, працює, навчається, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, не перебуває на обліку у нарколога та лікаря-психіатра. Обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано те, що засуджений активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завданий збиток та усунув заподіяну шкоду. Також суд врахував те, що ОСОБА_3 визнав обставини, що об'єктивно встановлені у справі, і не заперечував фактичні наслідки своєї діяльності, усвідомив, що спричинив потерпілій фізичні страждання, зачинивши її в підсобному приміщенні, просив вибачення у неї, і таку поведінку засудженого суд сприйняв як його щире каяття, що також визнав обставиною, яка пом'якшує покарання.

Пославшись на ці ж обставини, суд прийшов до висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Разом з тим, прийняте судом першої інстанції рішення про призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є необґрунтованим та не відповідає матеріалам справи.

Так, згідно з вимогами ст. 75 КК України для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням необхідно враховувати не тільки дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Суд першої інстанції, хоча і зазначив, але фактично не взяв до уваги того, що ОСОБА_3 вчинив умисний корисливий злочин, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким.

Судом не враховано тривалість та спосіб вчиненого злочину, характер злочинних дій засудженого, в результаті яких потерпіла тривалий час знаходилась у замкненому підсобному приміщенні, розмір та технічний стан якого викликав у неї реальне сприйняття небезпеки для свого життя та здоров'я внаслідок браку повітря, те, що після вчинення злочину потерпіла перебувала на лікуванні.

Крім того, поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_3 раніше мав негативну поведінку, порушуючи вимоги закону у сфері обігу наркотичних засобів.

Відсутні в матеріалах справи і належні дані про позитивні характеристики засудженого з місця проживання.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

За таких обставин, твердження в апеляціях прокурора та представника потерпілої щодо неправильного застосування положень ст.75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання є обгрунтованими, а тому вирок відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення та наслідки, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, працює, навчається.

Обставинами, які пом'якшують покарання, колегія суддів визнає те, що ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому злочині, добровільно відшкодував заподіяну ТОВ «Компаньйон Фінанс» злочином шкоду.

Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Враховуючи викладені дані, колегія суддів вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів достатньо менш тривалого строку позбавлення волі, ніж призначено судом першої інстанції, та приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 187 КК України, яке належить відбувати реально.

Колегія суддів вважає, що саме таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України за своїм видом та буде необхідним і достатнім для досягнення його мети.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 перебував під вартою в цій справі з 24 серпня 2011 року по 30 листопада 2011 року, зазначений строк підлягає зарахуванню у строк відбуття покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 15 жовтня 2012 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою, взявши його під варту в залі Апеляційного суду м. Києва.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання час його перебування під вартою з 24 серпня 2011 року по 30 листопада 2011 року.

В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни.

Вирок Апеляційного суду м. Києва може бути оскаржений учасниками судового розгляду в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді:

_______________ _______________ ______________

Осіпова Л.О. Бєлан Н.О. Шальнєва Т.П.