АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Полтавцевої Г.А.,
суддів Корнієнко Т.Ю., Мосьондза І.А.,
за участю прокурора Тертичного О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з середньою освітою, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого 17 січня 2004 року Солом'янським районним судом міста Києва за ст.ст.187, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України - на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточного йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Питання про речові докази вирішено судом в порядку ст.81 КПК України.
Вироком постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь КНДІСЕ та Міністерства юстиції України судові витрати на проведення судово - товарознавчих експертиз в сумі 2 315 гривень 40 копійок.
Згідно з вироком, 29.10.2011 року, приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на привокзальній площі ст. Бородянка в Київській області, побачив раніше незнайомого громадянина ОСОБА_2, у розмові з яким між ними виник словесний конфлікт, який став переростати у бійку.
В процесі виниклого конфлікту ОСОБА_2 почав знімати з себе куртку і, утримуючи її в одній руці, впав на землю. ОСОБА_1 же, побачивши у незнайомого ОСОБА_2 в руці куртку, вирішив нею відкрито заволодіти.
Реалізуючи свій злочинний намір, скориставшись тим, що останній не в змозі чинити опір, ОСОБА_1 вирвав з руки потерпілого куртку, вартість якої згідно висновку експерта №12547/11-53 від 07.12.2011 року становить 1280 грн., в кишені якої знаходився мобільний телефон марки «Нокіа 6030» з сім - картою, вартістю 10 гривень, вартість згідно того ж висновку становить 140 гривень.
Після чого ОСОБА_1 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на свій розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1430 гривень.
Крім того, 19.01.2012 року, приблизно о 15 год. 05 хв., ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у вагоні електропотягу № 816 сполученням «Київ-Конотоп», який знаходився на ст. Київ - Пасажирський, що в Солом'янському районі м. Києва, побачивши у вагоні на місці провідника без нагляду сумку, вирішив її викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, переконавшись, що в вагоні електропотягу нікого не має, і за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, підійшов до першого купе і з місця провідника таємно викрав сумку темно - синього кольору, яка належала провіднику ОСОБА_3, заподіявши останньому матеріальну шкоду всього на загальну суму 1192грн. 40 копійок.
Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, направившись з викраденою сумкою у напрямку голови електропотягу, і був затриманий провідниками потягу у непрацюючому тамбурі першого вагону на перегоні ст. «Видубичі -Лівий Берег», яка в подальшому була вилучена в нього та повернута потерпілому.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений подав апеляцію, в якій просить вирок місцевого суду змінити та призначити йому менш суворе покарання, посилаючись на те, що він повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працював за трудовим договором, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, а викрадене ним майно було повернуто працівникам міліції, але суд на це не звернув уваги.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, кваліфікація його дій ним в суді першої інстанції не оспорювались, справа розглядалась в порядку ст.299 ч.3 КК України, а тому колегія суддів докази щодо цього не досліджує згідно з вимогами ч.1 ст.365 КПК України.
Що стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного йому покарання, то з ними колегія суддів погодитись не може.
Як вбачається з вироку, місцевий суд при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, вчинений проти власності особи з метою особистого збагачення, особу винного, який раніше судимий за корисливі злочини, ту обставину, що він тривалий час ніде не працює та не зайнятий суспільно - корисною працею, його відношення до вчинених злочинів, а також факт повернення працівниками міліції потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 викраденого у них майна, обставину, що обтяжує покарання, зокрема те, що він вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння.
Як пом'якшуючу покарання обставину суд врахував щире каяття засудженого у вчиненому, тобто фактично врахував всі ті обставини, на які є посилання в апеляції, і призначив засудженому покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст.186 КК України.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції засудженого та призначення йому більш м'якого покарання колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Судді:
Полтавцева Г.А. Корнієнко Т.Ю. Мосьондз І.А.