Справа №2-32/08

                                                                              

 

                                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

                                         

            14 липня 2008 року                                    

Богуславський районний суд Київської області  в складі :         

головуючого судді                                       Тітова М.Б.

при секретарях                                             Давиденко М.В., Годжаєвій З.Ф.

з участю позивачки                                      ОСОБА_1.

представника позивачки                              ОСОБА_2.

відповідача                                                    ОСОБА_3.  

представника відповідача                            ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1і ОСОБА_5до ОСОБА_3про відшкодування  моральної шкоди завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та витрат на поховання, -

 

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_5, звернувшись до суду з даним позовом, просять стягнути з відповідача ОСОБА_3. на користь кожного з них по 25000 гривень за заподіяну моральну шкоду, а також на користь ОСОБА_5. 294 грн. 70 коп.  та на користь ОСОБА_1.  6510 грн.  витрат понесених на поховання їх дочки  ОСОБА_6.

В обгрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що 10.06.2005 року на 112  кілометрі автодороги Київ - Луганськ  в районі с. Яхни, Миронівського району, Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої внаслідок наїзду автомобіля "Таврія" реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3. трагічно загинула ОСОБА_6, яка являлася їх дочкою, що підтверджується постановою про закриття кримінальної справи №15-4322 від 05.10.2007 року.

Їм внаслідок вищевказаної ДТП  була завдана моральна та матеріальна шкода.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вони вважають, що відповідач завдав їм моральної шкоди, позбавивши життя їх дочку ОСОБА_6., яка згідно матеріалів кримінальної справи №15-4322 не мала умислу позбавити себе життя шляхом зіткненням із автомобілем, яким він керував. Моральна шкода полягає в тому, що в результаті трагічної смерті дочки вони пережили і продовжують переносити сильні душевні страждання, дочка була їх опорою і помічницею і вони сподівалися на краще життя для неї, однак ці сподіванні були обірвані трагічною смертю дочки. Їх душевні страждання посилюються тим, що відповідач не визнає свою вину у заподіянні смерті їх дочки і не намагався будь-яким чином полегшити їх страждання.

Завдану відповідачем моральну шкоду оцінити неможливо, однак з урахуванням матеріального стану відповідача розмір відшкодування завданої їм моральної шкоди вони оцінюють в 50000 грн. Розмір моральної шкоди вони розрахували виходячи з того, що відповідач повинен сплатити кожному з них по 25000 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідач зобов'язаний відшкодувати їм документально підтверджені витрати пов'язані із похованням їх дочки ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали в повному обсязі, обгрунтовуючи свої вимоги вищевикладеними фактами.

Відповідач ОСОБА_3. в судовому засіданні позов визнав частково і погоджувався відшкодувати позивачам лише 1804 грн. 70 коп. витрат на поховання. В решті позовні вимоги не визнав і пояснив, що він дійсно приблизно о 22 годині 30 хвилин 10 червня 2005 року, керуючи автомобілем ЗАЗ-110557 з державним номером НОМЕР_1, проїжджав крізь село Яхни, Миронівського району, Київської області. В темний період часу, з'їхавши по спуску дороги до низу, раптом помітив силует ніг пішохода, який справа наліво набігав на автомобіль. Для попередження зіткнення він прийняв всі необхідні заходи, натиснув на гальма та вивернув руль вправо, однак пішохід зіткнувся з лівою частиною автомобіля і вдарився у лобове скло зліва. При зіткненні з автомобілем потерпіла ОСОБА_6. отримала несумісні з життям тілесні ушкодження, від яких наступила смерть.

Під час проведення досудового слідства по кримінальній справі № 15-4322 було встановлено, що обставини дорожньо-транспортної пригоди повністю відповідають протоколу огляду та схемі дорожньої пригоди, огляду транспортного засобу, висновкам судово-медичної експертизи № 22 та висновку експерта автотехніка № 1144, а саме слід гальмування автомобіля ЗАЗ-110557 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зафіксований на місці пригоди, відповідає швидкості руху 45-46 км/год. Вказане водієм значення швидкості 80-90 км/год. технічно спроможне. Обрана швидкість руху автомобіля ЗАЗ відповідає видимості елементів дороги в напрямку руху. Водій  автомобіля не мав технічної можливості відвернути наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху ні при обраній, ні при допустимій швидкості руху. Водій знаходився в такій дорожній обстановці, що при своєчасному виконанні вимог пунктів ПДР не мав технічної можливості відвернути наїзд.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода трапилася в наслідок грубого порушення п.п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.10, 4.14 а., б. та г. Правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_6.

В його діях, як водія автомобіля, відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження по справі було закрито 5 жовтня 2007 року на підставі ст. 6 п.2, ст. 130 КПК України  за відсутністю складу злочину.

В позовній вимозі про відшкодування моральної шкоди має бути відмовлено в повному обсязі, оскільки його вини в даній ДТП не має, а моральна шкода у відповідності до ст. 1167 ЦК України відшкодовується в разі вини заподіювача шкоди. Окрім того, на період, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме 10 червня 2005 року діяв полісНОМЕР_2 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на території України, згідно з яким АСТ «Вексель» забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим - третім особам, внаслідок ДТП учасником якого є страхувальник - ОСОБА_3. Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 від 01.07.2004 року, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3). Зокрема, згідно зі ст.23 зазначеного Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого. Отже, позивачі повинні звернутися із позовом до АСТ «Вексель» про виплату їм страхового відшкодування.

Позовну вимогу про відшкодування витрат на поховання може бути задоволено частково, так як відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника. В статті не йдеться мова про відшкодування витрат на заміну старого пам'ятника новим, більш дорогим. За накладною № 319 від 20 листопада 2005 року позивачка понесла витрати на встановлення пам'ятника у розмірі 510 грн. Дійсні витрати на поховання та встановлення надгробного пам'ятника становлять 1804,70 грн.

Суд, заслухавши сторони, їх представників, свідків та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що  14 червня 2005 року слідчим СВ Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області було порушено кримінальну справу №15-4322 по факту порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

За результатами розслідування по справі 18 лютого 2008 року органом досудового слідства було винесено постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_3складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Із постанови про закриття кримінальної справи вбачається, що 10.06.2005 року ОСОБА_3., керуючи  автомобілем "Таврія" реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався в темну пору доби на 112  кілометрі автодороги Київ - Луганськ  в районі с. Яхни, Миронівського району, Київської області, де після роз'їзду із зустрічним  вантажним автомобілем, здійснив наїзд на  пішохода ОСОБА_6, яка в порушення вимог п.п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.10, 4.14 а., б., г.  діючих Правил дорожнього руху перебігала проїзну частину зліва на право, чим позбавила водія ОСОБА_3. можливості попередити наїзд на неї, як шляхом екстреного гальмування так і шляхом безпечного об'їзду перешкоди. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6. отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Факт смерті ОСОБА_6. внаслідок наїзду на неї автомобілем, яким керував відповідач, підтверджується протоколом огляду місяця ДТП від 10.06.2005 року, схемою до нього та фототаблицею, а також висновком судово-медичної експертизи №22/72 від 11.10.2005 року, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи №15-4322 та які були оглянуті в судовому засіданні.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 1144 від 29 травня 2005 року (а.с. 64-68 кр.справи) слід гальмування автомобіля ЗАЗ-110557 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зафіксований на місці пригоди, відповідає швидкості руху 45-46 км/год. Вказане водієм значення швидкості 80-90 км/год. технічно спроможне. Обрана швидкість руху автомобіля ЗАЗ відповідає видимості елементів дороги в напрямку руху. Водій  автомобіля не мав технічної можливості відвернути наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху ні при обраній, ні при допустимій швидкості руху. Водій знаходився в такій дорожній обстановці, що при своєчасному виконанні вимог пунктів ПДР не мав технічної можливості відвернути наїзд.

Орган досудового слідства в постанові про закриття кримінальної справи прийшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода трапилася в наслідок грубого порушення п.п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.10, 4.14 а., б. та г. Правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_6.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач ОСОБА_3. був володільцем вищевказаного транспортного засобу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та мав поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України.

Матеріалами кримінальної справи та в судовому засіданні не встановлено, що смерть пішохода ОСОБА_6. наступила внаслідок її умислу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України в разі, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Позивачі ОСОБА_1. і ОСОБА_5 внаслідок смерті дочки перенесли значні моральні страждання і відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України мають право, як батьки померлої ОСОБА_6., на відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням ступеня вини потерпілої ОСОБА_6., яка порушила п.п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.10, 4.14 а., б. та г. Правил дорожнього руху, що привело до наїзду на неї автомобілем, яким керував відповідач, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди кожному із позивачів по 15000 гривень.

Відповідно до ч.3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Позивачами в судовому засіданні доведено та підтверджено відповідними накладними  понесені витрати на поховання їх дочки ОСОБА_6.

Зокрема позивач ОСОБА_5. згідно накладних №366 від 13.06.2005 року та №359 від 13.06.2005 року поніс витрати в сумі 294 грн. 70 коп. на придбання домовини, вінків.

Позивачка ОСОБА_1. згідно накладних №158 від 13.06.2005 року, №4 від 12.06.2005 року понесла витрати на поховання, а також згідно накладної №229 від 20.11.2007 року  на спорудження надгробного пам'ятника, всього на суму 6000 гривень.

Також вона понесла витрати в сумі 510 гривень на спорудження пам'ятника на місці ДТП, де загинула її дочка, але відшкодування таких витрат не передбачено чинним законодавством України, в зв'язку з чим ці вимоги позивачки ОСОБА_1. не підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_3. в тій частині, де він не визнає обов'язок відшкодувати моральну шкоду та рекомендує позивачам звернутися із позовом до страхової компанії АСТ "Вексель".

Як вбачається із копії поліса НОМЕР_2 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України ОСОБА_3. зазначений в цьому полісі страхувальником.

Він виконав зобов'язання перед страховиком АСТ "Вексель" і відразу після ДТП повідомив про страховий випадок, що підтверджується наданим відповідачем повідомленням про випадок від 13.06.2005 року.

В цьому ж повідомленні зазначено, що ОСОБА_3. зобов'язується надати страховику копію рішення суду щодо визначення осіб винних у настанні ДТП на протязі 10 робочих днів з дня прийняття рішення судом.

Орган досудового слідства не встановив вину ОСОБА_3. в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої загинула ОСОБА_6. і відсутнє судове рішення про його вину в ДТП.

В той же час в даній справі вирішується його цивільна відповідальність перед позивачами, які мають право на відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання.

Відповідно до п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 від 01.07.2004 року  при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 22.3 вищезазначеного Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України ( яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів). Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Таким чином лише після набрання чинності рішенням суду по даній справі потерпілі матимуть право на страхове відшкодування. 

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 11, 62,  88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  ст.ст. 16, 23, 1167 ч.2 п.1, 1168 ч. 2, 1187, 1193, 1201  ЦК України, п.п. 22.1, 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 від 01.07.2004 року суд -

 

ВИРІШИВ:

 

Позов  задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3на користь ОСОБА_5 15000 гривень за моральну шкоду завдану смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 294 гривень 70 коп. витрат на поховання, всього 15294 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 70 коп.

Стягнути із ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 15000 гривень за моральну шкоду завдану смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 6000 гривень витрат на поховання і спорудження надгробного пам'ятника, всього 21000 (двадцять одну тисячу) гривень.

Стягнути із ОСОБА_3судовий збір (державне мито) на користь держави в сумі 362 гривні 95 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області  через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

Головуючий:  суддя                                     (підпис)                      Тітов М.Б.