Справа № 22а-382/ 2006 р.                  Головуючий  у    1-й  інстанції   Чаус Л.В.

Категорія 42                                              Суддя - доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25   вересня   2006   року  колегія   суддів  судової  палати   в  цивільних   справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої    -             Буренкової К.О.,

суддів: Козаченка В.І.,    Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання Варміш О.С.,

за участю позивача                    ОСОБА_1,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Миколаєві   адміністративну справу

за  апеляційною  скаргою представника позивача ОСОБА_1 -

ОСОБА_2

на   постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від   20 червня 2006 року за  позовом

ОСОБА_1

до

військової частини А - 3210 (далі - в/ч А- 3210)

про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, компенсації втрати частини грошових доходів у зв 'язку з порушенням термінів їх виплати,

ВСТАНОВИЛА:

03 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч А-3210 про стягнення 8317 грн. 55 коп. заборгованості по грошовому забезпеченню, а також 2129 грн. 90 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, посилаючись на те, що в період проходження військової служби з 01 травня 2003 року по 18 вересня 2004 року відповідач безпідставно не в повному обсязі виплачував йому надбавку за безперервну службу.

Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов правильного висновку, що підстав для нарахування позивачу надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (далі - Указ) граничних її розмірів, а відповідно до цього і компенсації втрати частини доходів, немає, а твердження ОСОБА_1 про наявність заборгованості є помилковим, а тому його право на отримання грошового забезпечення не порушено. В зв'язку з чим суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Так, Указом надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати в службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби, в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Отже, Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям відповідно до стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.

На виконання Указу Міністром оборони України був виданий наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у в/ч А-4041, яка перебувала на фінансовому забезпеченні відповідача (а.с. 10). Станом на 01 травня 2003 року стаж його безперервної військової служби складав понад 15 років, а з 01 грудня 20ОЗ року - більше 20 років. Позивачу щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу. При цьому за січень 2004 року - у максимальному граничному розмірі, а за інші місяці - в менших розмірах (а.с. 11-12) відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих ним в межах своїх повноважень.

Таким чином, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачу в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу, а тому позов ОСОБА_1 є необгрунтованим і не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195,200,206 КАС України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2006 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.