Справа № 22 ц-1451\2006 р. Головуючий у 1 інстанції Ямкова О.О.
Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання Цвєтковій Ю.В.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1,
її представника ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
третьої особи ОСОБА_5,
його представника ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2006 року
за позовом
ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Центральному районі м. Миколаєва (далі - ДВС у Центральному районі), Державної виконавчої служби Миколаївської області (далі - ДВС Миколаївської області), ОСОБА_3 про визнання права власності та звільнення майна з - під арешту ,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділів державної виконавчої служби Центрального району та Миколаївської області, а також до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та звільнення його з - під арешту.
Вона зазначала, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_3. На підставі рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2004 року з нього на користь ОСОБА_5 стягнуто 32788 грн. 82 коп. боргу та 327 грн. 88 коп. держмита. В процесі його виконання державними виконавцями звернено стягнення на їх з ОСОБА_3. сумісне майно та описано і арештовано житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 21063, 1990 року, з державним номером НОМЕР_1 (далі -автомобіль).
Посилаючись на те, що майно придбано в період шлюбу, є спільною сумісною власністю, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частку автомобіля та житлового будинку та звільнити все спірне майно з - під арешту.
В наступному позивачка збільшила позовні вимоги щодо будинку та просила визнати за нею право власності на 3/4 частки житлового будинку. Свої вимоги мотивувала тим, що хоча будинок і був придбаний нею та ОСОБА_3., але для її батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які також брали участь у його придбанні. Крім того, після придбання будинку його суттєво відремонтовано також за гроші її батьків та її особисті гроші, що збільшило її частку в будинку.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва відповідачі - відділи ДВС замінені на належних відповідачів ДВС у Центральному районі та ДВС в Миколаївської області.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2006 року позов задоволено частково. За ОСОБА_1 визнано право власності на 3/4 частки спірного будинку та ця частка звільнена з - під арешту. Також за ОСОБА_3. визнано право власності на весь автомобіль, а з нього на користь позивачки стягнуто 1/2 вартості транспортного засобу - 2000 грн. Розподілені судові витрати.
Представник третьої особи ОСОБА_6 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги про звільнення всього майна з - під арешту. Позовні вимоги про визнання права власності просить залишити без розгляду, оскільки майно є спільною власністю, а спору про його поділ між подружжям не існує.
ОСОБА_5 просив задовольнити апеляційну скаргу.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та відповідач пояснили, що вважають рішення суду законним та обґрунтованим, але разом з тим не заперечували проти задоволення апеляційної скарги в частині звільнення всього майна з -під арешту, оскільки це не порушує їх прав.
Представник ДВС у Центральному районі покладалася на думку судової колегії.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1992 року перебувають у шлюбі, разом проживають та ведуть спільне господарство. За цей час придбали, у 1998 році, автомобіль та 7 липня 2000 року будинок АДРЕСА_1. Майно зареєстровано на ім'я ОСОБА_3.
На підставі рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2004 року, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто 32788 грн. 72 коп. боргу та 327 грн. 88 коп. судових витрат було відкрито виконавче провадження. В процесі виконання рішення 29 липня та 16 вересня 2004 року описано і арештовано відповідно автомобіль та житловий будинок.
Оскільки майно придбано в період шлюбу, суд дійшов правильного висновку про звільнення належної позивачки частки майна з-під арешту.
Обґрунтовані висновки суду про те, що ОСОБА_1 має право власності на 1/2 частку автомобіля як на спільне майно подружжя. Так як, автомобіль є неділимою річчю, суд правомірно визнав право власності на весь автомобіль за відповідачем, та зазначив, що позивачка має право на компенсацію її частки в цьому майні.
Разом з тим, вирішуючи спір в цій частині, суд не врахував порядку звернення стягнення на арештоване майно та помилково стягнув вартість половини майна з ОСОБА_3, тоді як 1/2 вартості автомобіля позивачці повинна виплатити державна виконавча служба після реалізації майна в порядку виконання вказаного вище рішення суду.
Крім того, ухвалюючи рішення щодо визнання права власності на 3/4 частки спірного будинку, суд не врахував обставин справи, а тому помилково відступив від рівності часток подружжя у їх спільній власності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що спірний будинок був придбаний за 5000 грн. за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу ОСОБА_3, на його ім'я. Доказів про існування угоди про створення спільної власності на будинок між подружжям та їх батьками суд не має. За таких обставин, посилання позивачки на те, що будинок придбано для того, щоб в ньому проживали її батьки не мають правового значення для вирішення спору.
Спираючись при вирішенні позовних вимог у вказаній частині на висновки судової будівельно - технічної експертизи, суд не звернув уваги на те, що само по собі поліпшення якості житлового будинку не може збільшити розмір часток власників в будинку. Зокрема, частка у спільному майні може бути збільшена, якщо учасник спільної власності збільшив в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу відповідних органів влади. Між тим, суду не надано доказів про проведення такого поліпшення за особисті кошти позивачки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення в частині визнання права власності та звільнення з - під арешту автомобілю та житлового будинку відповідно до п.З ч.1 ст. 309 ЦПК України слід змінити. За ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на автомобіль та зобов'язати Державну виконавчу службу у Центральному районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_1 1/2 вартості автомобіля після його реалізації в порядку виконання судового рішення. За ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/2 частку будинку та виключити цю частку з опису та арешту майна від 16 вересня 2004 рок, складеного державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Миколаївського обласного управління юстиції Білохатюк М.С.
Посилання апелянта на безпідставність рішення суду в частині визнання за позивачкою права власності на частку майна суперечить вимогам ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з - під арешту.
Апеляційна скарга в частині вимог про звільнення всього майна з - під арешту не може бути задоволена, оскільки це суперечать як обставинам справи так і вимогам закону, та може призвести до порушення прав кредитора.
Керуючи ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2006 року в частині позовних вимог про визнання права власності на частку в будинку та виключення її з - під арешту змінити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 та виключити цю частку з акту опису та арешту майна від 16 вересня 2004 року складеного державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Миколаївського обласного управління юстиції Білохатюк М.С.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль ВАЗ 21063, 1990 року, з державним номером НОМЕР_1. Зобов'язати Державну виконавчу службу у Центральному районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_1 1/2 вартості автомобілю після його реалізації в порядку виконання судового рішення.
Рішення в частині розподілу судових витрат залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.