Справа № 1819/3622/12 р.
Провадження № 2/1819/780/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2012 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Сидорчука О.М., при секретарі Надточій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, третя особа: Орган опіки та піклування Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання дружини, -
ВСТАНОВИВ:
До Шосткинського міськрайонного суду Сумської області звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Вказував, що постановою Шосткинського районного суду Сумської області від 13.06.2001 р. стягнуто на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі ? частини від усіх видів доходів щомісячно до повноліття сина. Також, рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25.07.2011 р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого державою для дитини відповідного віку. Позивач вказує, що сума аліментів, яка утримується з нього становить 41% заробітної плати та є значною для нього, оскільки з часу встановлення аліментів значно подорожчали всі продукти харчування, одяг, збільшилась вартість комунальних послуг та послуг на утримання житла. Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_3 просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 згідно постанови Шосткинського районного суду Сумської області від 13.06.2001 р. з 1/4 до 1/6 частини його заробітної плати.
Відповідач ОСОБА_2 пред’явила до ОСОБА_3 (позивача за первісним позовом) зустрічний позов про стягнення коштів на утримання дружини. Вказує, що працює одна та отримує половину мінімальної заробітної плати, що складає приблизно 550 гривень, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Також вказує, що отримувати більшу заробітну плату не має можливості, так як доглядає дітей, інших джерел доходу не має. Посилаючись на норми статей 75 та 76 СК України просить суд стягнути на її користь з ОСОБА_3 кошти на її утримання як колишньої дружини в розмірі 880 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 21.10.2011 р. по 21.10.2012 р.
Відповідач ОСОБА_2 письмово заперечила проти задоволення позову ОСОБА_3, зокрема, вказуючи, що її сім’я складається з трьох осіб, а саме, з неї та двох дітей чотирнадцятирічного та трьохрічного віку, її середня заробітна плати складає 1000 грн. на місяць, інших джерел доходу не має, винаймає для себе та дітей житло за 800 грн. на місяць, натомість, відповідач (ОСОБА_3В.) проживає у будинку, що є їхньою спільною сумісною власністю. Також зазначає, що суд правильно визначив відсоток стягуваних на її користь аліментів, що відповідає вимогам ст. 183 СК України, рішення суду не оскаржувалось. В додатково поданих запереченнях відповідач зазначає, що розмір аліментів, які вона одержує на утримання дітей, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування і зменшенню не підлягає. Обставини наведені позивачем: підвищення цін, сплата ним комунальних послуг у будинку в якому він проживає, не є обставинами на підставі яких можливо зменшити розмір стягуваних аліментів і застосовувати ст.192 СК України.
Від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 письмових заперечень не надійшло.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі. з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснивши, що утримує своїх батьків, що також є підставою для зменшення розміру аліментів. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є непрацездатною особою.
Відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, зустрічний позов підтримала в повному обсязі.
Третя особа - Орган опіки та піклування Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області просила розглядати справу за її відсутності, письмово повідомивши суд, що представниками даного органу було вивчено умови виховання дітей в сім'ї матері ОСОБА_2 та складено акти обстеження житлово-побутових умов проживання. Під час перевірок встановлено, що діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, утримуються за рахунок матері ОСОБА_2 ОСОБА_3 дійсно проживає у сім'ї бабусі і дідуся ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але мати постійно спілкується з сином, цікавиться його навчанням та вихованням, утримує дитину за рахунок власних доходів, в т.ч. отримуваних аліментів. ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю і також має належні умови для проживання та виховання. ОСОБА_2 забезпечує належні умови для проживання та навчання, розвитку здібностей неповнолітніх доньки та сина. Орган опіки та піклування вважає, що аліменти, які отримує ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей використовуються за призначенням і зменшення їх суми зашкодить умовам утримання та виховання ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що в задоволенні як первісного так і зустрічного позову необхідно відмовити враховуючи наступне.
Судом встановлено, що постановою Шосткинського районного суду Сумської області від 13.06.2001 р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно до досягнення ним повноліття. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25.07.2011 р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму, встановленого державою для дитини відповідного віку.
Вказані судові рішення набрали законної сили та на час розгляду справи є чинними.
Частина 1 ст. 192 СК України закріплює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, дана норма СК України пов’язує можливість зміни розміру аліментів, зокрема, в бік зменшення лише з наявністю визначених СК України обставин, а саме: зміни матеріального, сімейного стану, стану здоров’я, інших випадків, прямо передбачених СК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Позивач ОСОБА_3 посилається на зміни виключно в його матеріальному стані. Обов’язок доведення таких змін, враховуючи принцип змагальності сторін у цивільного процесі, покладається на позивача.
Враховуючи зміст вищевказаної норми ч.3 ст. 60 ЦПК України суд вважає, що позивач ОСОБА_3 мав би довести саме наявність змін в його матеріальному стані в бік його погіршення настільки, щоб це стало підставою зменшення розміру стягуваних з нього аліментів. Наявність змін в матеріальному стані можливо встановити лише шляхом порівняння матеріального стану, в якому перебувала особа на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, з тим матеріальним станом, в якому перебуває особа на момент звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. З наданої позивачем ОСОБА_3 довідки про доходи вбачається, що за березень 2012 р. йому була нарахована заробітна плата в сумі 6014 грн. 09 коп., з якої сплачено аліментів в сумі 2537 грн. 29 коп., що становило 42%, а за серпень 2012 р. нараховано заробітної плати 5139 грн. 14 коп., аліментів сплачено 1765 грн. 35 коп., що становило 34 % від нарахованої заробітної плати. Довідки про доходи хоча б на час ухвалення рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 (25.07.2011 р.) позивачем не надано. Отже, порівняти розмір доходів, в т.ч. заробітної плати (номінальної та реальної) яку позивач отримував на той час з розміром, яку отримував на час пред’явлення позову та розгляду справи не виявляється можливим, водночас, норма ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження понесених витрат з оплати комунальних послуг позивачем надано копії рахунків (квитанцій) за спожитий природний газ та електроенергію. Судом звертається увага, що вказані рахунки (квитанції) надані вибірково за період лютий – серпень 2012 р. В судовому засіданні встановлено, що споживання вищевказаних ресурсів обліковується за допомогою встановлених лічильників. Зокрема, з квитанції № НОМЕР_1 за електричну енергію вбачається, що за період з 19.03.2012 р. по 19.04.2012 р. позивач ОСОБА_3 спожив 810 кіловат-годин електроенергії. Згідно рахунку за спожитий природний газ за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. позивачем ОСОБА_3 спожито 15 куб.м. газу, а за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. ним спожито 24 куб.м. газу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рахунки (квітанції) за спожиті ресурси, надані позивачем ОСОБА_3 вказують лише про споживання ним ресурсів відповідно до своїх потреб. Доказів того, що ОСОБА_3 вимушений надмірно обмежувати себе у споживанні ресурсів (електричної, теплової енергії, тощо) через необхідність сплати аліментів, позивачем не надано. Так само, позивачем не надано доказів того, що він змушений відмовляти собі у придбанні предметів першої необхідності через сплату аліментів, визначених судовими рішеннями. Більш того, в судовому засіданні 27.09.2012 р. позивач ОСОБА_3 повідомив суд, що йому лише на сигарети необхідно 600 грн. на місяць.
Суд вважає, що превалювання потреб, які не відносяться до базових над фінансовою спроможністю щодо їхнього задоволення, не може слугувати підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів, які використовуються на утримання дітей, батьком яких є позивач ОСОБА_3
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу твердження про те, що позивач ОСОБА_3 утримує своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Відповідно до ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Також відповідно до ч.1 ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Витрати, визначені ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 203 СК України здійснюються або в добровільному порядку або за рішенням суду (примусово). Обставини здійснення таких витрат, в цілях зменшення розміру стягуваних аліментів, потребують доведення: в силу ч. 3 ст. 10 ЦПК України позивач повинен надати докази, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається в обґрунтування своїх вимог. Позивачем ОСОБА_3 не надано ані рішення суду згідно якого з нього стягнуто аліменти на утримання непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, ані доказів того, що позивач в той чи інший спосіб утримує своїх непрацездатних батьків, а також що вони потребують матеріальної допомоги.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 76 СК України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Таким чином, СК України пов’язує право на утримання із станом (статусом) непрацездатності. Норма ч.3 ст. 75 СК України вказує, що непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.
Позивачу за зустрічним позовом – ОСОБА_2 16.04.2012 р. виповнилось 33 роки, а тому, враховуючи норми пенсійного законодавства, в т.ч. Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вона не є такою, що досягла пенсійного віку. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» групу інвалідності визначають медико-соціальні експертні комісії. Будь-яких належних та допустимих доказів щодо наявності у позивача за зустрічним позовом групи інвалідності, суду не представлено. Таким чином ОСОБА_2 не довела, що вона є непрацездатною в розумінні ч. 3 ст. 75 СК України. Крім того, з довідки про доходи ОСОБА_2, доданої нею до заперечень на позовну заяву вбачається, що вона працює перукарем у салоні «Василіса», належного Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_9, що є її основним місцем роботи, тобто, обставини, викладені у зустрічному позові спростовуються доказами, які саме позивач за зустрічним позовом надала суду, заперечуючи проти первісного позову. Таким чином, недоведеність обставин непрацездатності ОСОБА_2 є підставою для висновку про необґрунтованість вимог зустрічного позову.
Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області Олександр.Михайлович.Сидорчук