Верховний Суд України

^{Апеляційний суд Запорізької області}

Справа № 22-5432 / 2006р.                                                      Головуючий у 1 інстанції: Пінчук Н.В.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року                                                                                        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:   Денисенко Т.С.

Суддів:                  Коваленко А.І.

Каракуші К.В. При секретарі:   Бабенко Т.І. розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   цивільну справу за   апеляційною скаргою

Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської райдержадміністрації Запорізької області

на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від «28» липня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі 1898 грн. 75 коп.,

ВСТАНОВИЛА :

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі 1898 грн. 75 коп.

В позові зазначав, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1. Згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте таку допомогу отримував не в повному обсязі. Сума недоплати за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік складає, виходячи з розрахунку 1898 грн. 75 коп. Крім того зазначав, що він не мав змоги ознайомитись із змінами в законодавстві і не знав про набрання чинності КАС України, а тому звертався до суду в строки передбачені ЦПК України. Посилаючись на вказані обставини просив суд поновити строк для подачі позову та зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову щорічну допомогу в сумі 1898 грн. 75 коп. як учаснику бойових дій за 2003-2005 роки.

Під час судового засідання 14.06.2006 року позивач заявив клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідачів: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України. Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14.06.2006 року клопотання задоволено.

Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 липня 2006 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом про захист своїх інтересів як учасника бойових дій. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської райдержадмшістрації на користь ОСОБА_1 1898 грн.75 коп. разову щорічну допомогу за 2003-2005р. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської райдержадміністрації просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 198 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної інстанції апеляційний суд має право змінити постанову суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, вірно керувався вимогами ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачає, що учасники бойових дій мають право на отримання до 5 травня щорічно одноразової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. Його право на отримання щорічної грошової допомоги не оспорюється відповідачем, між тим посилаючись на ЗУ "Про державний бюджет України" він просив суд в позові відмовити.

Відповідно до ч. З ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоуправління, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" також не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення ч. З ст. 2 Закону при вирішенні позову і обґрунтовано визнав, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника війни права на таку допомогу.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову, в частині пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права, без поважних причин. Суд вважав таке заперечення безпідставним оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності КАС України. Однак у випадку не набрання чинності КАС України позивач хоча б і звертався в порядку позовного провадження, але при цьому суд мав би брати до уваги двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права передбачений Главою 31-А ЦПК України в редакції 1963 року. Отже КАС України не обмежив, а навпаки поширив право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого права. В зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2005 рік в розмірі 1410 грн.00 коп.

Доводи апелянта в тій частині, що вони не є належним відповідачем по справі безпідставними, оскільки ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.

Керуючись ст.ст, 198, 201,205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської райдержадміністрації Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 липня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі 1898 грн. 75 коп. змінити:

"Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1410 грн. (одна тисяча чотириста десять) в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі, як учаснику бойових дій за 2005 рік".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.