Справа № 2-1916/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Пузан Л.В., при секретарі - Сиверин Л.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -
встановив:
17.09.2007 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача - Вознесенської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що нею, як власницею житлового будинку АДРЕСА_1, самовільно на земельній ділянці біля нього, яка була надана для обслуговування житлового будинку та належить останній на праві приватної власності на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку, виданого 05.03.1993 року, було збудовано наступне нерухоме майно: сарай Л-1 площею 12, 4 кв. м. , вбиральня К-1 площею 0, 7 кв. м. , коптильня М-1 площею 3, 0 кв. м. , сарай Н-1 площею 3, 5 кв. м. , загальною вартістю 3 946 грн.
Посилаючись на вимоги ч.5 cm. 376 ЦК України та на те, що при цьому позивачкою були дотримані будівельно - архітектурні, санітарні, екологічні, протипожежні норми, про що, остання, має відповідні довідки, зазначена земельна ділянка використовувалася за призначенням, не порушувалися права та законні інтереси держави та інших осіб, просила винести рішення про визнання за нею права власності на вище зазначене самочинно збудоване нерухоме майно.
У попередньому судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача - Вознесенської міської ради у попереднє судове засідання не з'явився, у заяві на ім'я суду просив справу слухати в його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнавав у повному обсязі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 у попереднє судове засідання не з'явилися, в заявах на ім'я суду просили справу слухати в їх відсутності в зв'язку з зайнятістю на роботі, не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за останньою права власності на вищевказане самочинно збудоване нерухоме майно.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив, що позивачці належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори 03.06.1988 року.
Відповідно до Державного Акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 605 від 05.03.1993 року, ОСОБА_1 є також власницею земельної ділянки, площею 0, 0867 га, яка була надана їй для обслуговування вищевказаного житлового будинку.
На зазначеній земельній ділянці позивачкою було побудовано: сарай Л-1 площею 12, 4 кв. м. , вбиральню К-1 площею 0, 7 кв. м. , коптильню М-1 площею 3, 0 кв. м. , сарай Н-1 площею 3, 5 кв. м.
Відповідно до вимог, передбачених ч.3 cт. 375 ЦК України, будівництво проведено з дотриманням будівельно - архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних норм та Правил, що підтверджується відповідними довідками, з використанням земельної ділянки за призначенням, не порушуючи прав та законних інтересів держави і інших осіб, тому, згідно ч.5 cm. 376 ЦК України, позивачка має право на узаконення самочинного будівництва.
Оскільки, сарай Л-1 площею 12, 4 кв. м. , вбиральня К-1 площею 0, 7 кв. м. , коптильня М-1 площею 3, 0 кв. м. , сарай Н-1 площею 3, 5 кв. м. , є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле, то відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4.10.1991 року з посл. змінами "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", суд визнає за позивачкою право власності на самочинно збудоване майно, як на єдине ціле до будинку, що їй належить, а не на кожний об'єкт окремо.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 130, 174, 209, 212, 213 - 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, як власницею житлового будинку АДРЕСА_1, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно:
· сарай Л-1, площею 12, 4 кв. м. ,
· вбиральню К-1, площею 0, 7кв. м. ,
· коптильню М-1 площею 3, 0 кв. м. ,
· сарай Н-1 площею 3, 5 кв. м. , що складає одне ціле з вищевказаним будинком.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.