Справа № 0907/4167/2012 року
Провадження № 1/0907/414/2012 року
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :
головуючої - судді: Деркач Н.І.
секретаря : Борсук З.В.
з участю прокурора : Свірідова Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, зареєстрованого: АДРЕСА_8, жителя АДРЕСА_9, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого,
за ст. 367 ч. 1 КК України, суд,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 вчинив службову недбалість, тобто неналежно виконував свої службові обов"язки будучи службовою особою, через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету органів державної влади.
Злочин вчинено при наступних обставинах.
05 листопада 2011 року наказом № 270-К ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції. Згідно ст. 6 ЗУ "Про державну виконавчу службу" в редакції від 08.03.2011 року, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 01.01.2012 року , він як державний виконавець являється службовою особою, державним службовцем.
ОСОБА_1, будучи на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, отримав на виконання ухвалу Івано-Франківського міського суду від 21.04.2011року № № 0970/2-5466 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка підлягала негайному виконанню.
На виконання вказаної ухвали суду ОСОБА_1 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 26557401 від 18.05.2011 року, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 18.05.2011 року. Однак, ОСОБА_1 в порушення п.п.2.1.2, 5.6 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 865/4158, вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" не надіслав копію постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, органам, що здійснюють реєстрацію майна або здійснюють реєстр заборони на його відчуження. Продовжуючи свої злочинні дії, демонструючи безвідповідальне ставлення до виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 20.05.2011 року виніс постанову, якою завершив виконавче провадження на підставі п.8 ч. І ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", а відомості про виконавчі дії заніс до системи ВП Виконавець Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
В подальшому ОСОБА_1 усвідомлюючи той факт, що за допущені порушення його може бути притягнуто до відповідальності та маючи на меті її уникнути, з метою створення видимості роботи, 19 січня 2012 року в порушення ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" самовільно скасував свої дії по виконавчому провадженню № 26557401 та без винесення обгрунтованої постанови про відкриття виконавчого провадження, без винесення постанови про накладення арешту на нерухоме майно, вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, заборону відчуження квартири АДРЕСА_1.
Продовжуючи свої протизаконні дії ОСОБА_1 не повідомив сторони про скасування виконавчих дій, по виконавчому провадженню № 26557401 позбавивши сторін можливості оскаржити дане рішення в судовому порядку в передбачений законом термін.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них старшим державним виконавцем відділу ДВС Івано- Франківського міського управління юстиції ОСОБА_1, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам , інтересам окремих громадян, а також охоронюваним законом державним інтересам, у вигляді підриву авторитету і престижу судової влади щодо здійснення принципу обов'язкового виконання судових рішень, що виразилося у подальшій реалізації спірної квартири АДРЕСА_1. При цьому допущені ОСОБА_1 службові порушення перебувають у причинному зв'язку з наслідками, які наступили.
Допитаний в судовому засіданні підсудний вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково. Пояснив суду, що він визнає тільки те, що пізніше наклав арешт на квартиру , оскільки у нього на роботі не було належних умов праці, не було державного реєстру та в той час на виконанні була велика кількість виконавчих проваджень. Що стосується ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то він їх не знав, бачив тільки у суді та перевагу їм у будь чому не надавав. Не визнає, що він завдав істотну шкоду потерпілому. Просить суворо його не карати, просить відмовити у задоволенні цивільного позову.
Потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що ОСОБА_6 була його рідною тіткою, померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Інших родичів, окрім нього у неї не було. Останній раз він був у тітки десять років тому, вони з нею спілкувалися по телефону. Про заповіт він дізнався, коли був на похороні своєї тітки. Заповіт був складений на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які згодом продали квартиру його тітки за адресою АДРЕСА_1. Він мав намір прийняти заповіт, однак дізнався про нього аж через рік після смерті тітки. Як йому стало відомо, 18.05.2011 року державним виконавцем було видано постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на майно та його відчуження, однак цієї постанови він не отримував. На даний час на розгляді в суді перебуває цивільна справа про визнання недійсним вищевказаного заповіту, скасування договору купівлі-продажу квартири, однак на даний час рішення з цього приводу ще не прийнято. Просить задоволити його цивільний позов в повному обсязі, просить підсудному призначити покарання на розгляд суду.
Представники потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтримали цивільний позов в повному обсязі, просять про його задоволення.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона разом з ОСОБА_6 проживала в одному будинку з 2000 року. Вона та її покійний батько товаришували з ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_6 була самотня їй ніхто не допомагав, вона постійно всюди її супроводжувала та виконувала її прохання. ОСОБА_6 часто хворіла і вона за нею доглядала. Перед тим, як потрапити до лікарні у 2010 році ОСОБА_6 повідомила їй, що спілкувалася з родичами , які проживають в Київській області , розповідала про те, що їм потрібна не вона , а її квартира. Під час лікування в Хоспісі окрім неї та ОСОБА_3 до ОСОБА_6 ніхто не навідувався. Їм було відомо про те, що у ОСОБА_6 є далекі родичі, однак при неодноразових пропозиціях зателефонувати їм та викликати до неї, ОСОБА_6 категорично відмовлялася, що зафіксовано лікарем у історії хвороби. Під час лікування всі необхідні ОСОБА_6 речі, продукти та інше купляла вона та її товаришка по роботі ОСОБА_3 У вересні 2010 року ОСОБА_6 повідомила лікуючому лікарю про своє бажання оформити заповіт на неї та ОСОБА_3, що і зробила. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Вона особисто та ОСОБА_3, як єдині люди, які опікувалися ОСОБА_6 займалися її похованням. Після її смерті вони зателефонували до родичів, які проживають в м. Фастів та повідомили їм про смерть тітки. В день похорону до Івано-Франківська прибули ОСОБА_5 - племінник ОСОБА_6 та його дружина та попросили їх зустріти, оскільки ніколи не були ні в місті Івано- Франківську, ні в ОСОБА_6 18 жовтня 2010 року вона прийняла спадщину, яка залишена після смерті ОСОБА_6 24 червня 2011 року між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 підписано договір купівлі-продажу квартири, який зареєстровано у державного нотаріуса. Про те, що на квартиру було накладено судом арешт їй відомо не було. Так як при оформленні спадщини та продажі квартири вони отримали витяг з ОБТІ щодо наявності обтяжень на квартиру, також факт наявності будь-якого обтяження на квартиру АДРЕСА_1 перевірявся і державним нотаріусом при оформленні договору купівлі - продажу. 13 січня 2012 року вона отримала витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Жодних документів виконавчого провадження вона не отримувала.
Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що вона із ОСОБА_4 доглядали ОСОБА_6. Коли опікунка захворіла, то вони разом із ОСОБА_4 ходили до неї в Хоспіс, приносили ліки. У вересні 2010 року ОСОБА_6 повідомила лікуючому лікарю про своє бажання оформити заповіт на неї та ОСОБА_3, що і зробила. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, вона та ОСОБА_4, як єдині люди, які опікувалися ОСОБА_6 займалися її похованням. Після її смерті вони зателефонували до родичів, які проживають в м. Фастів та повідомили їм про смерть тітки. В день похорону до Івано-Франківська прибули ОСОБА_5 - племінник ОСОБА_6 та його дружина та попросили їх зустріти, оскільки ніколи не були ні в Івано-Франківську, ні в ОСОБА_6 18 жовтня 2010 року вона прийняла спадщину, яка залишена після смерті ОСОБА_6 24 червня 2011 року між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 підписано договір купівлі-продажу квартири, який зареєстровано у державного нотаріуса. Про те, що на квартиру було накладено судом арешт їй відомо не було.
Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона працює на посаді нотаріуса з 2009 року. До її посадових обов'язків входить вчинення нотаріальних дій, надання правової допомоги та консультацій. 24 червня 2011 року нею було посвідчено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Згідно вимог інструкції про вчинення нотаріальних дій нею перевірено належність права власності продавця на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_13, 30.04.2011року №275. Також нею було перевірено витяги про державну реєстрацію їх прав на дану квартиру, інформаційну довідку з єдиного реєстру спецбланків, наявність витягу з реєстру прав власності від 02.06.2011 року; перевірено заборону на відчуження даної квартири, що підтверджується витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави за №31919174 від 24.06.2011року та витягом №31919151 з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.06.2011року, згідно яких заборон відчуження об'єктів нерухомого майна інформація була відсутня. Таким чином нею було посвідчено договір згідно вимого чинного законодавства.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона 24 червня 2011 року, будучи в приміщенні нотаріальної контори в м. Івано- Франківську придбала квартиру в АДРЕСА_10 за 17,5 тисяч доларів США. Власниками квартири були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Про будь-які спори з приводу вказаної квартири вони їй не повідомляли. Після укладення договору купівлі продажу та його нотаріального посвідчення, вона виготовила усі необхідні документи для набуття права власності на квартиру, та зареєструвала право власності в ОБТІ. До цього випадку вона ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не знала.
Вина підсудного у вчиненому злочині знайшла своє підтвердження письмовими матеріалами кримінальної справи в їх сукупності.
Інформацією про виконавче провадження з ЄДРВП (а.с. 21-26); інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 29); витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 33); посадовими обов'язками старшого державного виконавця ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_1 (а.с. 37-39); матеріалами виконавчого провадження (додаток №1);
Згідно листа ОБТІ від 21.02.2012 року №704/01-21(а.с. 114) слідує, що на адресу ОКП «Івано-Франківськ ОБТІ» копія постанови від 18.05.2011 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 не надходила, однак 18.05. 2011 року на їх адресу надійшло чотири постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження, що належать юридичним особам (а.с.114).
Дослідивши докази та оцінивши їх в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ст. 367 ч. 1 КК України, як службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов"язків, будучи службовою особою, через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету органів державної влади.
Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного .
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
При призначенні покарання суд враховує те, що підсудний вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується.
Суд вважає, що підсудному слід призначити покарання в межах санкції ст. 367 ч. 1 КК України у вигляді штрафу.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди-відмовити, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 1172, ст. 1190 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обв»язків. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдана іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, відповідно до чинного цивільного та трудового законодавства України, за шкоду заподіяну працівником під час виконання трудових обов»язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст. 130, ст. 132-134 Кодексу Законів про Працю України). Крім того, на розгляді Івано-Франківського міського суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_5, ОСОБА_14, визнання заповіту , складеного ОСОБА_6 недійсним , визнання недійсним свідоцтва на спадщину від 30.04.2011 року, скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, рішення по якій судом ще не прийнято.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 4500 (чотири тисячі п»ятсот ) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади та з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк два роки.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди-відмовити.
Речові докази - виконавче провадження №26557401 упаковане в конверт білого кольору, яке зберігаються при матеріалах кримінальної справи - зберігати при матеріалах кримінальної справи.
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з дня його проголошення.
Суддя: Деркач Н.І.