ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2006

Справа №2-21/13939-2006

за позовом Республіканського комітету АРК з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь   

до відповідача Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, с. Совєтське, м. Ялта

про стягнення 436,20 грн.

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Позивач Велієв Р.Ш., головний спеціаліст, д/п № 02 від 20.02.2006 р.  

Відповідач не з’явився.

Сутність спору: Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь, звернувся до Господарського Суду Автономної Республіки Крим із позовом, у якому просить стягнути з Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, с. Совєтське, м. Ялта, суму збитків у розмірі 436,20 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

          Вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснював самовільний забір води з джерел у період 01.08.2004-19.10.2004 р. в об’ємі 936 куб. м. У результаті  зазначених дій відповідачем було заподіяно збиток державі на суму 436,20 грн.

У судове засідання представник позивача з’явився, заявив клопотання про припинення провадження по справі на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з тим, що відповідачем сума збитків сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 463 від 04.08.2006 р.

У засідання суду представник відповідача не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

У порядку ст. 75 Господарського Процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

 

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Позивач, будучи органом державного контролю за використанням і охороною вод та  відновленням  водяних ресурсів  у межах своєї компетенції, обумовлених ст. 17 Водного кодексу України, здійснив перевірку у відповідача на предмет дотримання природоохоронного законодавства.

У ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекцією 19.10.2004 р. було встановлено, що відповідач є спеціальним водокористувачем. Дозвіл на спеціальне водокористування № 1299 виданий 21.07.2003 р. до 01.08.2004 р. Спеціальне водокористування діє у частині забору води з джерел “Верхний новий” № 789-Г, “Магдус” № 474, “Ніжній новий” “ 798-Г, “Верхній лісгосп” № 167. Облік забору води з джерел  “Верхний новий” № 789-Г, “Магдус” № 474, “Ніжній новий” “ 798-Г, “Верхній лісгосп” № 167 здійснюється непрямим методом, оскільки вода тече самопливом, записи заносяться до журналу у довільній формі. Відповідно до журналу відповідачем здійснений забір води з вказаних джерел за період 01.08.2004 р. – 19.10.204 р. в об’ємі 936 куб. м.

Факт самовільного забору води відповідачем підтверджується актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства, розрахунком шкоди, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення.

Згідно із ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” у порядку спеціального використання природних ресурсів підприємствам надаються у використання природні ресурси на підставі спеціального дозволу.

Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за  наявності дозволу.

Стаття 48 Водного кодексу України встановлює, що спеціальним водокористуванням є забір води з водяних об'єктів з використанням споруджень і технічних пристосувань.

Згідно ст. 49, 50  Водного кодексу України  спеціальне водокористування здійснюється на платній основі відповідно до короткострокового чи довгострокового  дозволу, в   якому встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води і ліміт скиду забруднюючих речовин.

Також відповідно до вимоги ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Ст. 111 Водного кодексу України зобов'язує підприємства, установи та організації здійснювати відшкодування збитків, нанесених в результаті порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановлених законодавством. При цьому, залучення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від зобов'язання по відшкодуванню збитків, нанесених в результаті порушення водяного законодавства.

Матеріали справи  підтверджують, що в період з 01.08.2004-19.10.2004 р. відповідач здійснив забір 936 куб. м. води.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява позивача задоволенню не підлягає з наступних обставин.

Позовна заява згідно із поштовим штемпелем відправлена позивачем до суду 16.08.2006 р.

У засідання суду позивачем було надано платіжне доручення, відповідно до якого сума збитків була перерахована до бюджету до звернення позивача із позовом, а саме: платіжне доручення від 04.08.2006 р. № 463 на суму 436,20 грн.  

Отже на день подачі позовної заяви – 17.08.2006 р., заборгованість відповідача у відшкодуванні збитків у сумі позову перед позивачем була відсутня.

Позивач не надав належних доказів про наявність заборгованості у сплаті збитків у розмірі позовних вимог.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, позовні вимоги позивачем задоволенню не підлягають.

Суд вважає можливим, розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у нього було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду справи, крім того, у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи та прийняття рішення.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 26 вересня 2006 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чонгова С.І.