Справа № 0909/3454/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Чернової О.А.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг", третя особа: ОСОБА_3, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду з названим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що наказом №65-к від 01.09.1998 року вона прийнята на роботу на посаду майстра виробничого навчання державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг (далі - ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг»). Наказом №75-к від 20.06.2012 року вона звільнена з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України без зазначення в чому конкретно полягають порушення, що свідчать про наявність підстав для звільнення, передбачених п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Крім того, позивачка зазначає, що її звільненню з роботи передувало накладення на неї наказом № 40-к від 29.03.2012 року, винесеним директором вказаного ДНЗ, дисциплінарного стягнення у виді догани. В даному наказі зазначено, що підставою для оголошення догани стало порушення нею наказу №419 Міністерства освіти і науки України без зазначення дати наказу №419. Вона припускає, що таким наказом є наказ №419 від 30.05.2006 року, яким затверджено Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах. Позивачка вважає, що оскільки вказаний наказ №419 затверджує зазначене Положення, то вона не могла порушити такий наказ, а також не порушувала вимог даного Положення. Крім того, в оспорюваному наказі №40-к від 29.03.2012 року не вказано в чому саме полягали допущені нею порушення зазначеного наказу №419. Тому, вважаючи наказ про оголошення їй догани незаконним, вона оскаржила його у відповідну комісію з трудових спорів (далі-КТС), а саме 19.06.2012 року голова первинної профспілкової організації ДНЗ «"Коломийський професійний ліцей сфери послуг» прийняла її скаргу, але на розгляд КТС передала її лише 25.06.2012 року, тобто після звільнення позивачки з роботи, що підтверджується підписом члена КТС на письмовому відношенні профспілкової організації. Того ж дня - 25.06.2012 року позивачці було вручено копію витягу з протоколу засідання КТС, де зазначено, що у зв'язку з недієздатністю КТС звернення позивачки не може бути прийнято до розгляду. Позивачка також зазначає, що КТС було порушено вимоги ст.226 КЗпП України, оскільки позивачку не було повідомлено про засідання КТС і 25.06.2012 року прийнято вказане рішення у її відсутності.

Крім того, на думку позивачки, звільнення її з роботи було здійснене при інших порушеннях вимог трудового законодавства. Зокрема, на порушення вимог ст.149 КЗпП України до звільнення в позивачки не було відібрано жодних пояснень.

Також при звільненні адміністрацією відповідача було порушено вимоги ст.43 КЗпП України, оскільки розірвання трудового договору на підставі п.3 ст.40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є позивачка, а вирішення питання про таку згоду повинно здійснюватися у присутності працівника.

Позивачка зазначає, що вона жодної заяви про розгляд подання у її відсутності не писала і не подавала, а також її не повідомляли про засідання первинної профспілкової організації , внаслідок чого вона не була присутня на її засіданні. Крім того, на думку позивачки, письмового подання про дачу згоди на її звільнення адміністрація відповідача до первинної профспілкової організації не подавала, що підтверджується витягом з протоколу від 15.06.2012 року, в якому зазначено, що профспілкова організація не заперечує проти рішення директора ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» ОСОБА_3 про звільнення позивачки з роботи.

Тому з зазначених підстав позивачка вважає накладення на неї дисциплінарних стягнень у виді догани та звільнення з роботи незаконним.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві, та пояснила, що в серпні 2011 року адміністрація ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» їй повідомила, що вона як майстер виробничого навчання протягом 2011-2012 навчального року буде проводити уроки виробничого навчання з двома групами, тобто з чотирма підгрупами, а згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 року №419 майстер виробничого навчання може проводити урок виробничого навчання лише з однією підгрупою. У вересні 2011 року з однією з цих 4-х підгруп уроки виробничого навчання проводив інший майстер виробничого навчання, а з жовтня 2011 року позивачка проводила уроки виробничого навчання з усіма 4-ма підгрупами. Протягом навчального року вона та інші майстри виробничого навчання зверталися до адміністрації вказаного навчального закладу про неможливість нормального проведення уроків виробничого навчання, оскільки у майстерні будуть накладки з іншими підгрупами, так як кількість робочих місць - кабінок для зварювання не відповідає стандартам, оскільки таких кабінок має бути 15, а фактично є лише 10. Однак, адміністрація на такі звернення не реагувала.

Позивачка також пояснила, що 19.03.2012 року близько 12 год вона прийшла з учнями в зварювальну майстерню, де повинна була проводила уроки виробничого навчання з цілою групою №2 згідно розкладу. Зі слів іншого майстра виробничого навчання, який теж проводив уроки виробничого навчання в цій майстерні, позивачці стало відомо, що до її приходу представниками адміністрації навчального закладу-Голець Б.С. та Квартюк Н.Є. було проведено перевірку. До обіду 19.03.2012 року в цій майстерні уроки виробничого навчання також проводили майстри виробничого навчання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожен зі своєю підгрупою, які мали звільнити приміщення майстерні після обіду. Однак, вказані майстри відмовилися звільнити приміщення майстерні в зв'язку з перевіркою. Позивачка залишила своїх учнів в коридорі і запитала ОСОБА_4 з приводу перевірки, на що остання відповіла, що жодних актів за наслідками перевірки складено не було і позивачці таких документів не надавали. За вказівкою заступника директора з навчальної роботи Гольця Б.С. підгрупа майстра ОСОБА_5 звільнила 5 робочих кабін. Після цього підійшла інша підгрупа позивачки в кількості 15 чоловік, тобто її дві підгрупи зайшли по черзі. Навчання зі своїми підгрупами позивачка проводила до 16 год 50 хв, після чого близько 1 год підводили підсумки, а потім ще близько 30 хв прибирали в майстерні.

Позивачка пояснила, що наступного дня, тобто 20.03.2012 року, її зустрів ОСОБА_8, який сказав написати пояснення з приводу уроку виробничого навчання 19.03.2012 року. 20.03.2012 року на терміновій нараді обговорювали, що 19.03.2012 року була перевірка в майстерні, однак, до позивачки жодних зауважень не було, жодних документів відносно неї не складалось, оскільки на час проведення перевірки 19.03.2012 року її з учнями в майстерні ще не було і не мало бути. На нараді позивачці було в загальному звернуто увагу на дотримання вимог з техніки безпеки та охорони праці.

Поряд з цим, на нараді 29.03.2012 року директор з аркуша паперу, не схожого на документ, прочитав, що їй та майстру виробничого навчання ОСОБА_5 оголошено догану, а майстру виробничого навчання ОСОБА_6 - попередження. Намагаючись отримати копію наказу про оголошення їй догани, позивачка звернулася у відділ кадрів, однак їй відповідали, що з тих чи інших причин отримати копію такого документу неможливо, оскільки то догани як такої юридично немає, то ще не надрукований наказ про її оголошення. Тільки 23.04.2012 року працівниця відділу кадрів ОСОБА_9 повідомила, що вже оформлено наказ про оголошення позивачці догани. Представники адміністрації відмовилися надати позивачці для ознайомлення акт чи інший документ, в якому були зафіксовані допущені нею порушення, що стали підставою для оголошення їй догани. В книзі наказів позивачка 23.04.2012 року зазначила, що з наказом про оголошення їй догани не згідна.

Позивачка також пояснила, що 15.06.2012 року проходила педрада, після якої директор попросив залишитися членів профспілкового комітету ліцею. Приблизно через дві години після цього позивачка дізналася, що директор мав намір отримати згоду профкому на її звільнення. Позивачка звернулася до профкому щоб їй дали відповідь з приводу питання її звільнення і дізналася, що профспілковий комітет вирішив не заперечувати директору ліцею щодо її звільнення. Вирішення питання про дачу згоди на звільнення позивачки проходило у її відсутності. Члени профкому їй пояснили, що відповідного письмового подання адміністрації навчального закладу до профкому не було. З приводу вказаного спору позивачка звернулася в КТС, однак, 25.06.2012 року їй дано відповідь, що КТС є недієздатною. Після звільнення позивачці було вручено трудову книжку, однак розрахунку з нею в день звільнення проведено не було. Під час отримання трудової книжки позивачка звернулася до інспектора кадрів ОСОБА_9 з проханням надати їй копію наказу про оголошення догани із записами про ознайомлення з цим наказом 23.04.2012 року. Спочатку у наданні такого документу позивачці відмовляли, однак, все-таки його надали. Позивачка також пояснила, що 25.06.2012 року вона отримала повідомлення про те, що їй необхідно здати обхідний лист та отримати розрахунок. До звільнення, в травні 2012 року в позивачки забрали одну з груп і передали іншому майстру виробничого навчання, що, на її думку, є порушенням наказу Міністерства освіти і науки України №419 від 30.05.2006 року, оскільки забороняється змінювати протягом навчального року майстра виробничого навчання, про що вона говорила керівництву. На це директор ліцею неодноразово наголошував, що він знайде причину і звільнить позивачку «по статті».

Позивачка також зазначила, що до видачі наказу про її звільнення від 20.06.2012 року пояснення в неї не відбиралися, а також їй ніхто не пояснював за що саме її звільняють, хоча вона запитувала про це.

Позивачка пояснила, що після її звільнення вона звернулася в Територіальну інспекцію з питань праці та Ради профспілок в Івано-Франківській області. В зв'язку з цим працівниками вказаних установ 25.06.2012 року було проведено перевірку дотримання вимог законодавства про працю, під час якої було виявлено порушення вимог законодавства про працю, дано припис про їх усунення та складено протокол про адміністративне правопорушення відносно директора ліцею ОСОБА_3

В зв'язку з цим вона просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також не заперечує проти заочного розгляду справи.

Жоден з представників відповідача в судове засідання 07.11.2012 року не з'явився, про час і місце даного судового засідання адміністрація відповідача була повідомлена належним чином шляхом вручення 06.11.2012 року судового виклику представнику відповідача ОСОБА_10, про що свідчить його особистий підпис у відповідній розписці. Адміністрація відповідача надіслала суду письмову заяву про неможливість явки в судове засідання 07.11.2012 року представника відповідача в зв'язку із захворюванням без надання жодних підтверджуючих документів.

Суд, заслухавши думку позивачки та її представника, вважає, що розгляд справи можливо проводити у відсутності належно повідомленого про час і місце даного судового засідання представника відповідача, виходячи з наступного.

Дана цивільна справа надійшла до Коломийського міськрайонного суду 03.07.2012 року. З початку розгляду справи, в тому числі й по суті, в судових засіданнях 16.07.2012 року, 23.07.2012 року, 03.08.2012 року та 03.09.2012 року брав участь представник відповідача ОСОБА_11 на підставі усного доручення директора ДНЗ «"Коломийський професійний ліцей сфери послуг» ОСОБА_3, даного ним в судових засіданнях 16.07.2012 року та 23.07.2012 року, що стверджується відповідними журналами судових засідань.

В судовому засіданні 03.09.2012 року з участю представника відповідача ОСОБА_11 заcлуховувалися його пояснення, позивачки, а також свідків кожної із сторін.

Зокрема, в судовому засіданні 03.09.2012 року представник відповідача ОСОБА_11 позовні вимоги не визнав з підстав, вказаних в письмових запереченнях на позовну заяву, та пояснив, що звільненню позивачки передувало складення кількох службових записок з приводу допущених нею порушень. Зокрема, службову записку було складено 19.03.2012 року в зв'язку з тим, що позивачка в цей день проводила уроки виробничого навчання з 12 год до 17 год, не поділивши групу №2 на 2 підгрупи, що є порушенням, на думку представника, п.3.12 наказу Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 року №419 (далі-наказ №419), який визначає, що тривалість вказаного уроку повинна складати 6 академічних годин. Тому згідно розкладу позивачка повинна була проводити уроки виробничого навчання з 08 год і до вечора. З приводу перевірки в майстерні 19.03.2012 року від позивачки було відібрано письмові пояснення, однак, зі слів заступника директора ОСОБА_7 йому відомо, що ці пояснення не відповідають встановленим вимогам. Після виявлених 19.03.2012 року порушень позивачці наказом №40-к від 29.03.2012 року було оголошено догану, про що їй було повідомлено на нараді з участю колективу в цей же день.

Представник відповідача також пояснив, що профспілковим комітетом ліцею прийнято рішення про дачу згоди на звільнення позивачки на підставі подання директора, яке відповідає вимогам закону. Представник зазначив, що одними з основних підстав звільнення позивачки було те, що вона приховала від адміністрації фактів про вчинення учнями групи №15 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 адміністративних правопорушень, передбачених ст.175-1 ч.1 КУпАП, та про вчинення учнем цієї ж групи ОСОБА_14 злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, однак вироку суду з приводу цього не постановлено. Крім того, з вини позивачки учень ОСОБА_15 вчасно не отримав диплом. Представник пояснив, що в наказі про звільнення позивачки не вказано в чому полягають допущені нею порушення, оскільки в наказі пишеться коротко.

В судових засіданнях 26.09.2012 року, 16.10.2012 року, 01.11.2012 року та 06.11.2012 року участь брав представник відповідача ОСОБА_10, що також стверджується відповідними журналами судових засідань. По суті справа розглядалася в судових засіданнях 01.11. та 06.11.2012 року, в яких допитувалися свідки виключно зі сторони відповідача та досліджувалися документи, в тому числі представлені відповідачем за клопотанням позивачки, яке було вирішене ще за участю представника відповідача ОСОБА_11

В судовому засіданні 07.11.2012 року вирішувалось питання про можливість проведення заочного розгляду справи та проведено судові дебати.

В судових засіданнях не встановлено жодних обставин щодо усунення представника відповідача ОСОБА_11 від участі в справі або його неможливості бути представником відповідача чи бути присутнім судовому засіданні 07.11.2012 року.

В зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що хвороба представника відповідача ОСОБА_10 не позбавляла адміністрацію відповідача можливості забезпечити участь свого іншого представника - ОСОБА_11 в судовому засіданні 07.11.2012 року, яке було призначене на 16 год., тобто фактично після закінчення навчального дня.

Тому суд приходить до висновку, що неявка жодного з представників відповідача в судове засідання 07.11.2012 року спрямована на затягування розгляду справи та ще більшого порушення строку її розгляду, передбаченого ч.1 ст.157 ЦПК України, оскільки розгляд справи і так неодноразово відкладався переважно за клопотанням представників відповідача.

На підставі наведеного та відповідно до положень ч.1 ст.224 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивачка не заперечує проти такого вирішення справи.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 був присутнім на попередньому судовому засіданні 16.07.2012 року та в судовому засіданні 23.07.2012 року, в подальшому не заявив про свою участь у справі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, перевіривши матеріали справи та оцінюючи досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно виписки з наказу №65-к від 01.09.1998 року позивачка прийнята на роботу на посаду майстра виробничого навчання ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» (а.с.4).

Судом також встановлено, що наказом № 40-к від 29.03.2012 року, винесеним директором вказаного ДНЗ ОСОБА_3, позивачці оголошено догану за грубе порушення наказу Міністерства освіти і науки України №419 в частині організації та проведення занять виробничого навчання, що стверджується випискою з оспорюваного наказу №40-к від 29.03.2012 року. Підставою для оголошення догани вказано службову записку заступника директора з НВЧ Гольця Б.С. (а.с.5). У вказаній виписці з наказу не зазначено дату наказу Міністерства освіти і науки України №419, однак, поясненнями позивачки та представника відповідача встановлено, що мається на увазі наказ Міністерства освіти і науки України №419 від 30.05.2006 року.

Поясненнями позивачки, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_16 в судовому засіданні встановлено, що оспорюваний наказ №40-к від 29.03.2012 року було усно оголошено директором ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» на нараді того ж дня.

Відповідно до вимог ч.4 ст.149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В судовому засіданні встановлено, що про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у виді догани її не було ознайомлено під розписку. Із оспорюваним наказом №40-к від 29.03.2012 року її було офіційно ознайомлено лише 23.04.2012 року, коли їй було надано для огляду книгу наказів, в якій вона вказала, що з оголошенням догани не згідна.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивачки та свідка ОСОБА_5 про те, що після оголошення їм з позивачкою догани вони з 30.03.2012 року до 23.04.2012 року неодноразово зверталися до директора ліцею і до відділу кадрів з метою ознайомитись із оспорюваним наказом від 29.03.2012 року, однак, до 23.04.2012 року їм відмовляли в цьому, вказуючи ті чи інші причини.

Жодних спростувань цих обставин представниками відповідача в судовому засіданні не здійснено.

Крім того, наказом Міністерства освіти і науки України №419 від 30.05.2006 року затверджено Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах.

На підставі цього суд приходить до висновку, що вказані в оспорюваному наказі №40-к від 29.03.2012 року причини оголошення позивачці догани не можуть бути підставою для накладення вказаного дисциплінарного стягнення, адже неможливо порушити наказ, який лише затверджує інший документ, зокрема, вищевказане Положення. Крім того, зазначеним наказом №419 від 30.05.2006 року жодним чином не регулюється організація та проведення занять виробничого навчання, оскільки такі питання регулюються Положенням, яке він затверджує. Також в оспорюваному наказі від 29.03.2012 року не зазначено в чому саме полягали допущені позивачкою грубі порушення наказу Міністерства освіти і науки України №419 від 30.05.2006 року в частині організації та проведення занять виробничого навчання, не вказано конкретних положень будь-якого нормативно-правового акта, які порушила позивачка.

Крім того, із оглянутого в судовому засіданні розкладу занять виробничого навчання вбачається, що 19.03.2012 року позивачка проводила уроки виробничого навчання з групою №2 згідно розкладу. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що 19.03.2012 року вони теж як майстри виробничого навчання проводили уроки в зварювальній майстерні згідно розкладу кожен у своїй підгрупі. Вказаного факту ніхто в судовому не заперечив. Не було заперечено і того факту, що в майстерні є тільки 10 робочих місць (кабін).

Крім того, свідок ОСОБА_16 як старший майстер виробничого навчання ліцею в судовому засіданні пояснив, що позивачка проводила уроки виробничого навчання в ІІ-му семестрі 2011-2012 навчального року з 2-ма групами, тобто 4-ма підгрупами, і вона працювала за чотирьох майстрів. У зв'язку з тим, що було 5 груп і не було достатніх умов для проведення уроків виробничого навчання, була перевантаженість в майстерні. Свідок ОСОБА_16 також пояснив, що 19.03.2012 року позивачка працювала згідно розкладу, в який вона не мала права вносити будь-які зміни. Також в травні 2012 року позивачку було похвалено, а вже через місяць - звільнено.

Свідок ОСОБА_8 як заступник директора з навчальної роботи ліцею в судовому засіданні пояснив, що допущене 19.03.2012 року позивачкою порушення полягає в тому, що вона проводила в групі №2 уроки виробничого навчання загальною тривалістю 5 годин замість по 6 академічних годин в кожній з підгруп, а також, що вона не поділила свою групу №2 на 2 підгрупи. Однак, він пояснив, що 19.03.2012 року майстри ОСОБА_5 та ОСОБА_6 порушили черговість проведення уроків виробничого навчання і вони разом з позивачкою теж закінчили такі уроки о 17 год. Свідок ОСОБА_8 також пояснив, що в табелі обліку використання робочого часу за 19.03.2012 року навпроти прізвища позивачки вказано «8».

Судом встановлено, що згідно п.3.12 наказу Міністерства освіти і науки України №419 від 30.05.2006 року тривалість уроку виробничого навчання не може перевищувати 6 академічних годин, а тривалість навчального дня - 8 академічних годин. Тобто даним пунктом встановлено максимальні межі цих та інших облікових одиниць навчального часу, а не мінімальні.

Тому суд приходить до висновку, що позивачка з урахуванням максимальної тривалості навчального дня фізично не могла проводити уроки виробничого навчання в двох підгрупах тривалістю по 6 академічних годин в кожній протягом одного навчального дня - 19.03.2012 року.

Що стосується доводів про те, що позивачка 19.03.2012 року не поділила групу на 2 підгрупи, то із журналу обліку виробничого навчання, оглянутого в судовому засіданні, вбачається, що група №2 19.03.2012 року була поділена на 2 підгрупи.

Тому суд приходить до висновку про невідповідність оспорюваного наказу №40-к від 29.03.2012 року про оголошення позивачці догани вимогам чинного трудового законодавства в частині формулювання допущених позивачкою порушень, а також про фактичну відсутність будь-яких порушень в діях позивачки 19.03.2012 року, що стосується організації та проведення занять виробничого навчання.

Крім того, судом встановлено, що згідно наказу №75-к від 20.06.2012 року, винесеного директором ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг», позивачку звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, що стверджується випискою з цього наказу (а.с.6).

Відповідно до положень ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

В судовому засіданні встановлено, що до звільнення позивачки їй не було запропоновано написати письмові пояснення і такі пояснення вона не писала. Вказані обставини не спростували ні представник відповідача, ні допитані свідки - представники адміністрації відповідача. Письмових пояснень позивачки, наданих нею до звільнення, представником відповідача суду не представлено.

Факт невідібрання письмових пояснень від позивачки до її звільнення підтверджується також постановою судді Коломийського міськрайонного суду, винесеною 17.07.2012 року в справі №0909/3537/2012 про адміністративне правопорушення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності директора ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» ОСОБА_3 за ст.41 ч.1 КУпАП. Дана постанова набрала законної сили 20.08.2012 року після її перегляду в апеляційному порядку та залишення в силі в частині, що стосується вчинення ОСОБА_3 порушення вимог законодавства про працю, а саме, що він при звільненні позивачки ОСОБА_1 з роботи не відібрав від неї письмового пояснення та допустив інші порушення вимог законодавства про працю (а.с.184-185).

Відповідно до положень ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено цю постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому порушення директором вказаного ліцею вимог ст.149 ч.1 КЗпП України не потребує доказування.

Крім того, даний факт додатково підтверджується копією відповіді Ради професійних спілок Івано-Франківської області №8/П від 09.07.2012 року (а.с.19).

Тому суд приходить до висновку, що при звільненні позивачки адміністрацією відповідача було грубо порушено вимоги ч.1 ст.149 КЗпП України.

Відповідно до положень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення

за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Судом встановлено, що в наказі про звільнення позивачки не зазначено конкретних порушень, які стали підставою для її звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

В судовому засіданні поясненнями осіб, які беруть участь у справі, свідків зі сторони відповідача встановлено, що такими порушеннями адміністрація ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» вважала неповідомлення позивачкою адміністрації навчального закладу про вчинення учнями групи №15 ОСОБА_12 та ОСОБА_13, уроки виробничого навчання в якій проводила позивачка, адміністративних правопорушень, передбачених ст.175-1 ч.1 КУпАП, а саме куріння у вечірній час 11.01.2012 року на території залізничного вокзалу станції Коломия, а також про неповідомлення позивачкою про вчинення учнем цієї ж групи ОСОБА_14 злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України.

В судовому засіданні поясненнями позивачки встановлено, що вчинення вказаними учнями зазначених адміністративних правопорушень мало місце під час зимових канікул, а щодо ОСОБА_14 немає вироку суду, який набрав законної сили. Вказані обставини не заперечили в судових засіданнях представник відповідача, а також допитані свідки - представники адміністрації відповідача.

Із довідки Коломийського міськрайонного суду №0909/2867/2012 від 07.11.2012 року вбачається, що станом на 07.11.2012 року кримінальна відносно учня групи №15 ОСОБА_14 за ст.185 ч.3 КК України та інших підсудних перебуває на розгляді Коломийського міськрайонного суду (а.с.183).

Тому нібито неповідомлення позивачкою адміністрацію ліцею про вчинення вказаним учнем групи №15 інкримінованого злочину не могло бути однією з підстав звільнення позивачки, оскільки обвинувальний вирок щодо цього учня, який набрав законної сили, відсутній навіть на даний час.

Крім того, представником відповідача долучено до заперечень на позовну заяву копії письмових звернень начальника ЛВ міліції на ст.Івано-Франківськ, датованих 27.01.2012 року №14/393 та 14/394/, які адресовані директору Коломийського професійного ліцею №14 про вчинення 11.01.2012 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 адміністративних правопорушень, передбачених ст.175-1 ч.1 КУпАП (а.с.54-55).

Суд вважає, що зазначення номеру навчального закладу «14» замість «17» є технічною помилкою і вказані звернення адресувались саме директору ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг», який раніше іменувався ВПУ № 17.

Судом встановлено, що в обов'язки позивачки як майстра виробничого навчання не входило прийняття поштової кореспонденції та передача її керівнику навчального закладу, оскільки це є обов'язками відповідного секретаря.

Крім того, в судовому засіданні свідки, які є представниками адміністрації та іншими працівниками ліцею, пояснили, що з приводу допущених правопорушень вищевказаними учнями групи №15 на класного керівника цієї групи ОСОБА_17 не було накладено жодних дисциплінарних стягнень. Цього факту не заперечила і сама ОСОБА_17, яка була особисто допитана в судовому засіданні як свідок.

Письмовими запереченнями на позовну заяву та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні судом встановлено, що однією з підстав звільнення позивачки було також невчасне отримання диплому учнем групи № 2 ОСОБА_15 з вини позивачки, оскільки вона тримала цей диплом у себе.

Однак, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18, який є одним із заступників директора ліцею, чітко пояснив, що диплом учню групи №2 ОСОБА_15 не було вручено на урочистій лінійці, яка походила 26.05.2012 року. Після цього цей диплом зберігався у свідка ОСОБА_18 і він передав вказаний диплом позивачці для передачі ОСОБА_15 після того як останній по телефону попросив свідка про це. Останній, а також свідок ОСОБА_8 пояснили, що дипломи учням вручає директор ліцею, а не майстер виробничого навчання.

Допитаний свідок ОСОБА_19. який є батьком вказаного учня ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснив, що його син після закінчення навчання в ліцеї працює в різних місцях України, в зв'язку з чим рідко буває вдома. Із телефонної розмови сина з позивачкою стало відомо, що диплом знаходиться у позивачки, яка сказала щоб він приїхав забрати диплом. Не знаючи справжніх причин неотримання сином диплома, свідок звертався до керівництва та в органи прокуратури.

Пояснення вказаних свідків відповідають поясненням позивачки про те, що учень групи №2 ОСОБА_15 не отримав диплом на урочистій лінійці через те, що він мав заборгованість перед бібліотекою ліцею, а також, що він більше місяця не з'являвся до позивачки для отримання диплому.

Тому суд приходить до висновку, що факт несвоєчасного отримання диплома учнем ОСОБА_15 мав місце виключно з вини останнього.

Тому суд приходить до висновку, що звинувачення позивачки у вказаних неповідомленнях адміністрації відповідача та несвоєчасному отриманні диплому учнем ОСОБА_15 не можуть бути одними з підстав звільнення позивачки і яскраво свідчать про упереджене ставлення адміністрації до неї з особистих мотивів.

Крім того, в судових засіданнях свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_20 чітко заявили, що позичка була б працювала якщо б у неї був інший характер, що додатково підтверджує факт несправедливого відношення адміністрації до позивачки.

Крім того, відповідно до правил ч.1 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

В письмових запереченнях представник відповідача сам вказує, що так звані порушення, допущені позивачкою, і які стали одними з підстав її звільнення, вказані в службовій записці заступника з навчально-виховної роботи ОСОБА_4 від 14.05.2012 року.

Із копії вказаної службової записки вбачається, що вказані в ній порушення виявлені в процесі перевірки, яка проводилася в третій декаді квітня 2012 року (а.с.63-64).

А тому суд приходить до висновку, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення накладене адміністрацією відповідача на позивачку з порушенням строку, передбаченого ч.1 ст.148 КЗпП України, оскільки з часу виявлених порушень, вказаних в зазначеній службовій записці, та з дати самої службової записки до дня видання наказу про звільнення позивачки минуло більше одного місяця.

Вказане порушення адміністрацією відповідача вимог ч.1 ст.148 КЗпП України підтверджується також поясненнями позивачки та вищевказаною копією відповіді Ради професійних спілок Івано-Франківської області (а.с.19).

Відповідно до правил, передбачених частинами 1,3 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.3 ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Судом встановлено, що позивачка була членом первинної профспілкової організації відповідача і цього ніхто не заперечив в судовому засіданні.

Судом також встановлено, що письмового подання директора державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг" до первинної профспілкової організації про дачу згоди на звільнення позивачки не було.

Вказані обставини стверджуються витягом з протоколу №6 від 15.06.2012 року, відповідно до якого профспілковий комітет Коломийського професійного ліцею сфери послуг шляхом таємного голосування прийняв рішення не заперечувати проти рішення директора цього навчального закладу про звільнення позивачки (а.с.9).

Також дані обставини визнані представником відповідача ОСОБА_10, який в судовому засіданні 06.11.2012 року подав письмове клопотання про зупинення провадження в справі з метою запиту згоди профспілкового органу відповідача. Дане клопотання вирішено відповідною ухвалою суду.

Крім того, на порушення вимог ч.3 ст.43 КЗпП України позивачку не було повідомлено про розгляд питання про дачу згоди на її звільнення і розгляд цього питання не було відкладено до наступного засідання в зв'язку з неявкою позивачки.

Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 15.06.2012 року він як член профкому ліцею брав участь в його засіданні, в якому вирішувалося питання про дачу згоди на звільнення позивачки. Під час засідання він звернув увагу, що вказане питання не може розглядатися за відсутності позивачки. Однак, незважаючи на це, засідання продовжувалося і він залишив це засідання, яке проходило з грубими порушеннями встановлених вимог. Також свідок ОСОБА_5 пояснив, що письмового подання директора ліцею про дачу згоди на звільнення позивачки до профкому не було.

Даний факт не спростовано в судовому засіданні доказами, поданими відповідачем. Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 - голова профспілкового комітету ліцею чітко пояснила, що письмового подання директора до вказаного профкому не було, рішення про незаперечення директору ліцею було прийняте профкомом у відсутності позивачки, яка, на думку свідка, ігнорувала засідання профкому і тому не з'являлася.

Однак, в судовому засіданні представниками відповідача не представлено жодних доказів про повідомлення будь-яким чином позивачки про засідання профспілкового комітету.

Також порушення адміністрацією вимог ч.ч.1,3 ст.43 КЗпП України підтверджується копією відповіді Ради професійних спілок Івано-Франківської області №8/П від 09.07.2012 року (а.с.19).

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність звільнення позивачки з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки в судовому засіданні не встановлено жодних обставин, які б свідчили про систематичне невиконання позивачкою своїх трудових обов'язків як майстра виробничого навчання.

Тому позивачку слід поновити на роботі в ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» на посаді майстра виробничого навчання.

В зв'язку із поновленням позивачки на роботі на її користь підлягають стягненню з відповідача суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу з 21.06.2012 року, які слід вирахувати, керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Згідно довідки про заробітну плату від 22.06.2012 року загальний розмір заробітної плати позивачки за останні два календарні місяці роботи, що передували дню її звільнення, а саме за квітень, травень 2012 року, становив 5646,04 грн. (а.с.7).

Судом також встановлено, що кількість робочих днів у вказаних місяцях складала по 20 робочих днів. Тому середньомісячне число робочих днів за час вимушеного прогулу теж складає 20.

Середньоденна заробітна плата позивачки визначається діленням загального розміру заробітної плати за квітень, травень 2012 року на число відпрацьованих робочих днів за цей період і складає 141,151 грн. (5646,04 поділити на 40).

Час вимушеного прогулу складає 90 робочих днів і визначений з урахуванням середньомісячного числа робочих днів протягом липня-жовтня, а також по 5 робочих днів в червні та листопаді 2012 року.

А тому суд визначає загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу множенням середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді і така загальна сума складає 12 703, 59 грн. (141,151 помножити на 90).

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

На підставі наведеного, ст.ст.43, 148, 149, 232, 235 КЗпП України та, керуючись ст.ст. 213-215, 226, 294, 367, 88 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг" №40-к від 29.03.2012 року про накладення на ОСОБА_1, яка працювала на посаді майстра виробничого навчання державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг", дисциплінарного стягнення у виді догани та зняти з ОСОБА_1 зазначене дисциплінарне стягнення.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку с.Нижнє Коломийського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на посаді майстра виробничого навчання державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг".

Стягнути з державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг" на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с.Нижнє Коломийського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2012 року по 07 листопада 2012 року включно в розмірі 12 703 (дванадцять тисяч сімсот три) гривні 59 копійок.

Стягнути з державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг" в дохід держави 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою представника відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. .

Рішення суду може бути оскаржено іншими особами, які беруть участь у справі, до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлене 12 листопада 2012 року

Суддя: КалинюкО. П.